Підприємці Берегова звернулися до міського голови, вимагаючи розібратися зі стихійним ринком (ФОТО)

Власники магазинів на вулиці Сечені обурюються, що під їхніми дверима і вітринами розкладають молочну та м’ясну продукцію й інші товари, які лежать у антисанітарних умовах.

Звернення від імені підприємців опублікувала Попова Неля у спільноті «Громадський Форум Берегівщини» в соцмережі Фейсбук. У ньому сказано, що підприємці, котрі мають приміщення на вулиці Сечені навпроти поліції, вчасно платять податки, всіляко прикрашають вітрини і хочуть працювати, як європейські магазини. А стихійний ринок на тротуарі – антисанітарний та псує місто. Картину, яку вони щодня бачать біля своєї роботи, місцеві бізнесмени називають абсурдом. Такий ринок, стверджують вони, повинен працювати власне на ринку, а не просто не тротуарі. Підприємці апелюють до міського голови Берегова Золтана Бабяка, щоб він допоміг розв’язати цю проблему.

Коментатори тим часом зазначають, що торгувати на вулицю люди йдуть не від хорошого життя. Для декого ці яйця, курячі тушки, молоко або персики, продані край дороги – єдиний спосіб заробити копійку.

Місцеве видання Beregovo.today пише, що стихійну торгівлю можна було б перенести на критий ринок, який з певних причин вже багато років не працює. Для малозабезпечених осіб, які продають власну продукцію, торгові місця могли б надавати за суттєвими знижками або й безкоштовно.

Стихійні ринки – майже повсюдне явище на Закарпатті. У Мукачеві муніципальна поліція час від часу ганяє продавців, які несанкціоновано торгують біля центрального ринку та під транспортним мостом неподалік залізничних колій. А у Виноградові стихійний ринок розташувався просто на коліях Боржавської вузькоколійки. 

З одного боку, на стихійних ринках часто порушують санітарні норми, з іншого, продукція на них коштує дешевше. І навіть попри цю дешевизну, потенційний прибуток від нелегальної торгівлі перевищує суму можливого штрафу. На таких ринках, як правило, торгують одні й ті самі люди. Дехто з них – перекупники, але багато хто регулярно продає власну продукцію, бо справді не має змоги не те що заплатити за торгову точку на ринку, а й вижити за мізерну пенсію. Щоб їх підтримати, кілька років тому у мережі запускали соціальний флешмоб під гаслом «купи у бабусі, допоможи вижити». Тому, вирішуючи проблему несанкціонованих ринків, неможливо ігнорувати соціальні корені цього явища.