Зараза до зарази: Чому в усьому світі коронавірус вражає легені, а в Україні – мозок?

Та безперечно, Сі Цзіньпін, Путін та Зеленський розробили підступний план з точкового винищення кількох західноукраїнських областей. Але щось пішло не так, і Covid-19 замість дихальної системи почав вражати лобні долі мозку. Причому – масово. Чи винна у цьому влада? І так, і ні. Якщо би Зеленський був навіть Абрахамом Лінкольном (тим самим, чиї виступи депутат Качура бачив по телевізору), він нічого би не міг вдіяти з купою недоумкуватих людей. Небажання вчитися та засвоювати нову інформацію тяжко перебити будь-якою мотивацією. Хіба що жорсткою дресурою – в стилі СРСР чи того ж таки Китаю. Але йому (Зеленському) варто було взяти до уваги всі наслідки свого мовчання на тему коронавірусу. Істерію та паніку треба було гасити в зародку, роз’яснюючи, що: 1) додому везуть ЗДОРОВИХ людей; 2) смертність від Covid-19 становить лише 2% (щоправда, там, де його навчилися лікувати); 3) та в будь-якому разі це значно нижче, ніж смертність від коронавірусу MERS, від якого у 2012-му помирав кожен третій із тих, хто захворів; 4) і набагато нижче, аніж смертність від грипу в усіх його різновидах. Але коли йдеться про грип, ніхто не кидається під танки. Чому? Тому що сила натовпу – це страшна сила. Особливо коли натовп вражений не тільки невіглаством та страхом, але й тотальною недовірою до всіх і вся. До президента, до губернатора, до сусіда, до дільничного лікаря. До речі, ескулапи з Винників не просто так боронять свою лікарню – саме вони добре знають, що ні чорта не знають про Covid-19. Для здобуття знань треба вчитися, штудіювати англійську, моніторити останні дані, а не просиджувати задниці на місці, вибиваючи з пацієнтів "благодійні пожертви". У Зеленського теж не в курсі, що робити з китайською пневмонією. У його команді депутатам чується голос покійного американського президента з 5-долларової купюри. Тож про компетентність влади в цьому (та й в інших) питанні годі й говорити. Але в усій цій історії є ще одна річ, яка неприємно вражає. Звідкіля раптом така висока самоорганізованість громадян, які стали "у кривавий тан" з уханьськими прибульцями? Чому ці громадяни не протестують проти тарифів, непідвищених пенсій, "зубожіння" та інших зрозумілих всім речей? Що ж з цим усім робити? Є два варіанти: реальний та нереальний. Нереальний – терміново прокачати свою ментальність, згадавши, що патріотизм – це не вишиванки і не пофарбовані міські паркани чи великодні яйця, а передусім емпатія до компатріотів (з французької – співвітчизників). А реальний – це налякати особливо активних досвідом Демократичної республіки Конго. (Бо якщо в математиці "мінус на мінус дає плюс", то в психології страх на страх має давати звільнення від страху). Тож про Конго. Там місцеві небайдужі заповзялися було громити лазарети із зараженими вірусом Еболи. Таким їм бачився шлях убезпечення від лихоманки. Так, когось вони вбили, але частині хворих вдалося втекти. Ну і передати місцевому населенню привіт від Еболи. Стало значно гірше, ніж було. Про це варто пам’ятати тим, хто зараз не пускає "уханців" в Україну. Не факт, що вони заражені. Так це чи ні – всі дізнаються за два тижні. Але навіть якщо заражені, це не привід викидати їх за поріг і гидувати ними, як у Середньовіччі прокаженими. Бо це такі самі люди, як і ми з вами. Наші люди. І просто люди. "Брат за брата", ні?..

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

Нагадуємо, Смертельна ДТП на трасі “Київ-Чоп”: шукають свідків та очевидців (ФОТО) Читайте також: На Закарпатті фіксують чергу на виїзд на КПП “Вилок”