Закарпатцям на замітку: наслідки гіпердіагностики здорових дітей

Я часто зустрічаюся з думкою, що гіпердіагностика = гіпервнімательность. Що лікар, який подивився дитину, приведену до нього батьками на плановий огляд без скарг, а в підсумку присікався до ціанозу носогубного трикутника, тремору підборіддя, розгледів затримку в тому, що в 3 місяці дитина не перевертається, - це хороший, уважний лікар, йому не все одно... Якщо він ще не полінувався і призначив рентген шийного відділу хребта, та побачив там «згорнуту шию», та призначив мануальну терапію - то це взагалі «вищий пілотаж», верх професіоналізму. Насправді гіпердіагностика - це зовсім не нешкідливе явище. Це не перестраховка. Це брехня, коли ставлять діагноз здоровій дитині. Це просто брехня. І, як наслідки будь-якого брехні, тут наслідки теж сумні. Простий приклад з життя. Здорова дитина, без скарг, потрапляє на плановий огляд до невролога. Малюкові роблять НСГ і помічають розширений задній ріг бічного шлуночка (нехай буде на 2 мм). «Дуже уважний лікар» прицільно розпитує маму, і, звичайно, з'ясовується, що дитина не така вже й здорова: і плаче вечорами, і відригує після їжі. Дитині ставиться діагноз «гіпертензійного синдрому», призначається діакарб і аспаркам, масаж, пантогам (стандартні такі призначення). Що поганого в тому, якщо лікар таки помилився і перестрахувався?

1. Безсонні ночі, сльози і нерви батьків. Як далі жити? 2. Проблеми з лактацією у даремні переживання мами. 3. Здорова дитина отримує непотрібні ліки.

Довідка: пантогам - заборонений в Японії препарат ще з початку 1990-х, після декількох смертельних ускладнень (синдром Рейє) і різкого погіршення стану пацієнтки з синдромом Ретта. В Америці і Європі також не використовується, бо не доведена ні його ефективність, ні безпеку; діакарб - сечогінний препарат, який допустимо призначати за кілька днів до шунтування, але який сам по собі не усуває причину підвищення внутрішньочерепного тиску (виняток - доброякісна внутрішньочерепна гіпертензія, при якій в 50% випадків може бути ефект). 4. Масаж: 10 днів необґрунтованих сліз дитини, 10 днів необгрунтованого походу в поліклініку, в осередок інфекції, ну або викинуті гроші в разі платного масажу на дому. Але це навіть не найстрашніше. Знаєте, що страшно? Десятки і сотні дітей з гідроцефалією. Звідки в наш час, коли так добре робляться операції з шунтування, з'являються такі діти? Найстрашніше в цій брехні те, що лікар сам починає вірити: дитина була хвора, і він вилікував його ось цими абсолютно неефективними препаратами. І коли до нього потрапляє по-справжньому хвора дитина, то він отримує точно таке ж лікування, як і ті, здорові. Але воно не спрацьовує! І тільки коли вже у дитини стає величезних розмірів голова, приходить думка про операцію ... Але ж якби не було помилкового враження, що диакарб працює, то по-справжньому хворі діти вирушали б на консультацію до нейрохірурга відразу ж. І сумних наслідків можна було б уникнути ... Таких прикладів безліч: і з затримками розвитку, коли пропускається епіактівності, а дитину накачують ноотропами, які цю епіактівності провокують ще більше; і з ДЦП, коли замість того щоб займатися реабілітацією, всі сили кидають на покупку дорогих препаратів і нескінченні уколи; і з СДУГ, коли замість поведінкової терапії дитину  садять на транквілізатори ... Продовжувати можна довго ... На мою думку, існує всього дві причини гіпердіагностики:

1. Безграмотність.
2.  Безвідповідальність. Так, сказати батькам, що їх дитина здорова, - це взяти на себе відповідальність- каже лікар Комаровський. Перестрахуватися і поставити неіснуючий діагноз - це зняти з себе відповідальність ... Але якою ціною? Звичайно, бувають випадки, коли дійсно треба перестрахуватися: зайвий раз призначити додаткове обстеження, зайвий раз подивитися дитину в динаміці, можливо, навіть ліки призначити, але це не може бути в 90% випадків!

Нагадаємо, ТОП-5 смачних сніданків для закарпатців. Також читайте: Роми влаштували “кемпінг”-нічліжку на вокзалі в Ужгороді (ФОТО).