Закарпатці віршовано відповіли пані Фаріон на її образи

"Фаріон назвала закарпатців собаками і дебілами",  - ця новина буквально підірвала інтернет спільноту Закарпаття. Користувачи активно обурювались стосовно такого відношення, до жителів Закарпаття. Не обійшлось  і без віршів. Свою віршовану відповідь пані Фаріон розмістив користувач Ivan Binjačovskyj. Вірш передаємо мовою оригіналу! "Вбы вбсерала Подкарпатцьов, Баба йошка фарийон, Из казны од казнокрадов, Получила милийон. У гейРаді днись шабаш, Пьют гуляют - туй го маш. Не валовшні поділити, Амеріцькый алдомаш. Йде на нас габов заклятов, Вся окрайина проклята, Щей пиз*ит щусь фарийон, Розметав бы ї патрон. Раз такі вже сьме хуй*ві, Вацкы з рана собирай, Чіжмы в рукы ґумійові, И уйо*уй на трамвай. Тулько туй гуна гій руй — Мы не кликали вас туй. Вучите нас говорити, Як нам жити, що чинити, А самі вы тко такі?! Українці — моцкалі? Ко вы? Выдкы вам порода? Де вам матінка природа? Що вас дала на сись світ, Без подобы явный рід. Подкарпатські русины — Славної Руси сыны! Бисіда Наша навхтема, Была й буде на вікы. Так що бабо фарийон, Сунь си в жопу милийон, Йсе тубі не Кийов-сіті, Йсе Карпатськый Реґіон. Туй Народ усякый жиє, Айбо вд дурости не выє, Никат де бы заробив — Обы в гораздови жив. Туй Нас є усякый филь, Так що языком не миль. Вже ни першый туйкы гуд, Мирно мадяре живут, Є румыны і словакы, Й галичанські гайдамакы. Туй і руські і ґрузіны, І армняне й асетіны, А ще цигане і німці, Баци всі вни українці?! Мирно жиют вракаши, Хоть затям, хоть запиши. Нах*й туй Нам войотити, Не вучіт Нас як Нам жити, Доста сьте нас в блуд вели, На родимуй нам земли. Ліпше туй ид нам не пхайся, Бо дустанеш по вухах, Сядь нибого і заткайся, Вадь пиз*уй по дохторах. Подкарпатці ниє зброд... Мы туй всі, благый Народ! Так што пані фарийонко, Беж та запишися в ОНКО, Там чекає тя колєґа, У дворци уже й телєґа, Дохтор смирть, суха глиста; Даст ти ґомбичку й пиз*а. Унімієш навхтемішнє, За лікарство задарішнє. В голос будеме ревати, Час, а може і добу?... Аж поправді нам нас*ати, Мы тя виділи в гробу. Нам бандера не отиць, Мы Духновичовы діти, Кыш паскудо у кутиць, Твоє місто там сидіти. Свинську пахати мочу, Й говно жерти до блювоты, Так вбы через нє хочу — Вбы одпала ти охота. Можеш нас узнути нагле, У наші гузиці, Мы ти зашлеме на гробик, Челлині косиці. Вд куй ся зачав білый світ, Так было і буде, Обісь знала босорканьо, Мы свободні люде.