Закарпаття на долоні: "Швабська Голгофа" у кратері вулкану (ФОТО)

Одним з мальовничих місць Срібної землі є село Синяк, історія якого сягає глибини віків. Населений пункт, відомий однойменним санаторієм «Синяк», знаходиться в кратері давно згаслого вулкану. Навколо Синяка невисокі гори теж, звісно, вулканічного походження: Обавський Камінь 1007, Плішка 993, Білий Камінь 970, Дунавка 1018, Солочинський Діл 950, Середній Верх 980, Залом 858. Сучасне село Синяк входить до Чинадіївської селищної ради, територія якої колись входила до складу Мукачівсько-Чинадіївської  домінії, яка в 1728 році перейшла до володіння Фрідріха Шенборна, князя-біскупа бамберського і вірцбурзького, віце-канцлера імперії. Свої володіння на території сучасного Закарпаття, графська династія взялася розбудовувати на початку ХІХ ст.., втративши право на володіння церковними землями на своїй історичній батьківщині. Головними джерелами доходу з доміній сучасного Закарпаття була лісозаготівля, видобуток руд, здравниці на мінеральній воді, та, звісно, дешева робоча сила. Проте в якості провідних фахівців у будь якій галузі, графи запрошували німців. Відтак, село Синяк (Плаубад) в 1837 році заселили лісоруби  з околиць Оломуца (Моравія). Як свідчать історичні документи, до другої  початку другої світової війни, на території домінії проживали близько 60 сімей німців «швабів», які, в основному були зайняті в лісозаготівельній галузі. Після розпаду Австро-Угорської імперії за часів Чехо-Словаччини, становище німців не змінилося. Сумною сторінкою історії німецьких поселень на Закарпатті стало їх зарахування «до поплічників фашистського режиму»  в 1944 році. Тоді війська НКВД відправили до концтаборів понад  дві тисячі закарпатських німців, з яких додому аж в 1957 році повернулося всього 186 осіб (32 сімей та 29 одиноких). Звісно, що на місці своїх добротних будинків вони знайшли або інших господарів, або й зовсім пусті подвір’я. В пам’ять про репресії до найвищої точки Синяка веде крута стежина – «швабська Голгофа», яка завершується розп’яттям та статуєю діви Марії На шляху «Швабської голгофи» кілька дивовижних локацій, серед яких варто відкрити для себе перлину церков римо-католицької дієцезії – храм Воздвиження Чесного Хреста. Перед, зазвичай, враженим туристом постає вже сучасний комплекс, відбудований  на місці колись знищеного храму. Будівництво нового храму завершилося в 1997 році, на його території є давня мурована каплиця – грот, статуя святого отця Піо з італійського міста Сан-Джовані-Ротондо та будинок для реколекцій (духовних вправ для сімей та молоді). Реколекційний дім служить для навчання та відпочинку християнської молоді, яка з’їжджається сюди з всього Закарпаття. Одночасно будинок може вмістити 45 осіб. Зустрічає гостей статуя Архангела Михаїла, а стіну храму прикрашає  герб Папи Івана Павла ІІ – першого папи Римського слов’янського походження. Хрест на гербі та літера "М" символізують Христа та Діву Марію. Ніхто з подорожуючих не може пройти повз статуї Святої Діви бідних, привезеної з бельгійського міста Банеу (Banneux), де у 1933 році були явлення Діви Марії. Символічно у підніжжя статуї б’є джерельце з чистою водою, як кажуть, цілющою. За церковними оповідями, Діва Марія з’явилася перед 11-річною дівчинкою з дуже бідної католицької родини. Марієтта Беко стала обраницею, яку Діва Марія провела до незамерзаючого джерельця. Дівчинка кілька разів бачила видіння, які були описані та затверджені церквою, а на місці побудовано центр паломництва. Дівою Бідних назвала себе Богородиця перед Марієттою Беко. Так історія, релігія, сучасне життя – все переплелося у чудовому  мальовничому куточку – селі Синяк. Катерина Іванчо Фото: Олександр Балаж       Нагадаємо, Закарпатцям пропонують взяти собаку з собою на роботу – хоча б на один день Читайте також:Закарпатці зі спекою борються креативно (ВІДЕО)