Закарпаття і Словаччина: взаємна добудова (Інфографіка)

05.01.2020 10:24 902 0
Закарпаття і Словаччина: взаємна добудова (Інфографіка)
За підрахунками істориків, упродовж другого тисячоліття Закарпаття встигло побувати у складі тринадцяти державних утворень. Кожне з них накладало свій відбиток на розвиток краю, але жодне не могло (і не може) назвати його ні до кінця «своїм», ні цілковито «чужим». Область має спільне минуле без перебільшення із усіма сусідніми країнами – і розвиває співпрацю з ними по сьогодні.

Ремонт по-чехословацьки

Найкоротшим, проте далеко не найменш значущим періодом у недавній історії Закарпаття був чехословацький. Під час нетривалого перепочинку між двома світовим війнами, упродовж двадцяти років (1918 – 1938 рр.) до складу Чехословаччини входила автономна територія під назвою Підкарпатська Русь – сучасна Закарпатська область. Потрапила вона туди після краху австро-угорської монархії, на руїнах якої, властиво, і постала об’єднана Чехословаччина як держава. У ній встановився найбільш стабільний і дієздатний демократичний устрій у порівнянні з іншими країнами-наступницями Австро-Угорщини. Президентом у 1918 – 1935 рр. був Томаш Масарик, який втілював ідеал «правителя-філософа» настільки, наскільки це взагалі було можливо у дестабілізованому світі, який перестав вірити у стародавні ідеали. Уряд Першої Чехословацької республіки впроваджував реформи по цілій державі, не виключаючи і Підкарпатську Русь. За короткий період було докладено чимало зусиль для подолання відсталості периферійного регіону. Була проведена аграрна реформа, у ході якої 240 000 га поміщицьких земель передали селянським родинам, з-поміж яких більше 6 тисяч були безземельними. Розпочалась перебудова міст та селищ: зводилися нові адміністративні будівлі (в Ужгороді, Мукачеві, Хусті, Виноградові, Сваляві, Солотвині), і цілі мікрорайони (Мала Прага, Малий і Великий Ґалаґов в Ужгороді, «чеські вулиці» в Мукачеві, Масарикова колонія в Хусті). Будівництво у районі Малий Ґалаґов в Ужгороді, 1920-ті роки В Ужгороді відкрили кілька шкіл, запустили нову ТЕС, здали у експлуатацію міську водопровідну систему. У 1929 р. новозбудований ужгородський аеропорт прийняв свій перший рейс – «Прага-Брно-Братислава-Кошице-Ужгород». Тодішні проектувальники, звісно, не могли передбачити, що колись необхідність під час зльоту і посадки заходити в повітряний простір Словаччини спричинить труднощі. Тож нині, доки з ужгородського летовища курсує один-єдиний регулярний рейс до Києва, та й те з тривалими перервами, мандрівники обирають за відправну точку для подорожей міжнародний аеропорт у словацьких Кошицях, що за 80 кілометрів від Ужгорода. Це, як і той факт, що у наші дні закарпатці будують Прагу і Братиславу, навряд чи можна розглядати як вияв історичної справедливості.

Спільний простір

За даними останнього перепису населення, на Закарпатті мешкає понад 5.5 тисяч словаків, з них понад 3.5 тисяч – в Ужгороді та Ужгородському районі. Чисельність української меншини на словацьких теренах оцінюють у 55 тисяч. Ще 24 тисячі осіб, переважно у східній Словаччині, визначають себе як русинів. Що ж, етнічні й лінгвістичні межі – річ вкрай розмита, і їх не охороняють прикордонники з собаками. Точніше, у даному випадку варто говорити не про межі, а про неподільний континуум. Як свідчить практика, словаку-східняку зрозуміти закарпатський діалект легше, ніж киянину чи волинянину. Закарпатська область багато років співпрацює з прикордонними Кошицьким і Пряшівським краями Словаччини. У ширших масштабах діє створена 1993 року міжрегіональна асоціація «Карпатський Єврорегіон», до складу якої входять 19 прикордонних регіонів – українських, польських, словацьких, угорських та румунських. Реалізуються грантові проекти у рамках програми транскордонного співробітництва «Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна 2014–2020». Вужчими є угода про співпрацю між Закарпатською областю і Пряшівським самоврядним краєм, рамкова угода про торговельно-економічне, науково-технічне та культурне співробітництво між Закарпатською областю України і Кошицьким самоврядним краєм Словацької Республіки тощо. Щорічно делегації з трьох регіонів – Закарпаття, Пряшівщини та Кошицького краю – зустрічаються біля кордону на Днях добросусідства, де обговорюють досягнення, визначають питання, що потребують рішення, та підписують нові документи щодо партнерства. «Таке співробітництво є локально сфокусованим, націленим на подолання природних та адміністративних кордонів між країнами. Співпраця між Східною Словаччиною та Закарпаттям багато в чому спирається на спільні проблеми: соціальні, економічні, інфраструктурні», – пояснює Микола Капітоненко, асоційований експерт Міжнародного центру перспективних досліджень. А таких проблем є безліч: починаючи контролем на кордоні і  закінчуючи збереженням спільної спадщини. Між регіонами покращується транспортне сполучення: так, у червні 2019 року запустили регулярний потяг Мукачево-Кошице, який здійснює рейси двічі на день. На початку грудня було підписано партнерську угоду між Службою автомобільних доріг у Закарпатській області та Управлінням доріг Пряшівського самоврядного краю Словаччини. Угода передбачає виділення понад 2 млн. євро для модернізації дорожнього сполучення між Пряшівським краєм та Закарпатською областю. Минулого місяця закарпатські і словацькі медики почали роботу над розрахованим на два роки проектом з навчання та обміну досвідом медичних працівників, які працюють з онкохворими дітьми. Планується створення першого на Закарпатті реабілітаційного центру для онкохворих дітей в стадії ремісії та закупівля новітнього обладнання для діагностики і лікування дітей з онкопатологією для чотирьох медзакладів Закарпаття. Традиційно серед пріоритетів – співробітництво у культурно-освітній галузі. Словацькі культурні товариства (найбільше  з них – «Matica slovenská») проводять на Закарпатті низку заходів: восени – щорічний фестиваль словацького народного мистецтва «Словенска веселіца»,  під час зимових свят – конкурс «Словацький бетлегем», організовують виставки та літературні зустрічі. В Ужгороді функціонує школа №4 з поглибленим вивченням словацької мови, у якій станом на травень 2019 р. навчалося 367 дітей. Словаччина має намір відкрити на Закарпатті ще дві школи або класи з викладанням словацькою, оскільки серед закарпатців різних національностей є попит на її вивчення. Останнім часом серед старшокласників краю активно пропагують вступ до словацьких вишів. У Словаччині на сьогодні діють три українські школи: у селах Орябіна та Удол — невеличкі освітні заклади, поєднані з дитячими садками, де навчаються загалом трохи більше 30 учнів, та з’єднана школа (початкова та гімназія) імені Т. Г. Шевченка в місті Пряшеві з 240 учнями. Важливим викликом є захист довкілля. Від Закарпаття до Пряшівщини простяглися букові праліси Карпат, які є об’єктом природної спадщини ЮНЕСКО. Національний парк «Полонини» на Пряшівщині примикає до Ужанського нацпарку на Великоберезнянщині – обидва є частиною міжнародного біосферного резервату «Східні Карпати». Екосистеми не визнають державних кордонів, тому їх охорона, безумовно – спільне завдання. Крім того, у регіоні існує гостра потреба у попередженні надзвичайних ситуацій, зокрема гідрологічних, тому один зі спільних українсько-словацьких проектів спрямований на врегулювання ситуації у басейні річки Уж. Микола Капітоненко підкреслює позитивний бік взаємин зі Словаччиною: «За змістом вони наближаються до того, що зветься «стратегічним партнерством». Маючи лише 97 км спільного кордону, дві країни залишаються добрими сусідами та справжніми друзями. Можливо, відносини саме із Словаччиною можуть слугувати моделлю розбудови двосторонніх відносин і з іншими західними сусідами України». Невикористані можливості Разом з тим, аналітики переконують, що транскордонне співробітництво між Закарпаттям і Словаччиною могло би бути більш ефективним. У багатьох питаннях співпраця довго була формальною, і залишається чимало нерозкритого потенціалу. Словацьких партнерів Закарпатської області надзвичайно цікавить туристична галузь, але ідея створення спільного туристичного бренду досі не втілена на практиці. Ідентифікація і розвиток українсько-словацького прикордоння як єдиного туристичного регіону, популяризація українсько-словацького транскордонного регіону в Україні, Словаччині та інших країнах і створення інфраструктури для розвитку туризму на українсько-словацькому прикордонні – ось завдання, які перелічують у працях туризмознавців. Етнокультурна схожість регіонів сприятиме прокладанню туристичних маршрутів, які з’єднуватимуть локації по обидва боки кордону. Незаймана природа, старовинні замки, гастрономічні фестивалі, гірські лижі і медитативні екосадиби – все це чудово, але ж не туризмом єдиним живе прикордоння. На жаль, Закарпаття і Пряшівщина посідають одні з чільних місць у рейтингах найгірше розвинутих регіонів своїх країн. Серед торгових партнерів Закарпатської області Словаччина має значно скромнішу частку, ніж сусідня Угорщина і «старша сестра» Чехія - тільки 5,3%. інфографіка з сайту Закарпатської ОДА «Для стимулювання економічного розвитку східних регіонів Словаччини та Закарпаття доцільним було б зробити акцент на проектах економічного розвитку. Потенційно перспективними є проведення бізнес-форумів (як це було започатковано в Кошице), ярмарок, приміром, MadeinUkraine, тощо», – доводить експертка центру «Нова Європа» Тетяна Левонюк. Вона констатує, що відносини між сторонами не набули системного характеру, а радше є історією недооцінених можливостей. Проблемою транскордонного співробітництва, на її погляд, є брак власного фінансування (залежність від фондів ЄС) і несталість проектів, які вже були втілені. Залишається напруженою ситуація з митним контролем: режим на українсько-словацькому кордоні називають водночас і одним з найбільш суворих, і просякнутим корупцією. Деякі митники за оформлення документів відкрито просять «на кавічку» – це такий самий «добрий» звичай, як і черги на пунктах пропуску. «На сьогодні спостерігається брак спільного планування, проблема нерозвиненої прикордонної інфраструктури, – коментує проблему Тетяна Левонюк. – Гарним рішенням стало б започаткування логістичних центрів, які будуть надавати широкий спектр послуг». Перспективним з цього погляду, на думку фахівців, є відкриття переходу Уліч-Забрідь, який стане мостом між депресивними гірськими районами Пряшівського самоврядного краю Словаччини та Великоберезнянського району Закарпаття. З одного боку, це сприятиме розвитку місцевого прикордонного руху і пожвавленню економіки, що особливо важливо для мешканців цих регіонів, а з іншого – скоротить час очікування на кордоні в уже діючих пунктах. Іноді закидають, ніби Братислава слабо цікавить Київ. Справді, населення всієї Словаччини не надто перевищує число мешканців Києва та Київської області. Взаємна зацікавленість Кошиць, Пряшева і Ужгорода значно дужча. І оскільки у прикордонних районів з’являється все більше можливостей розширювати партнерство на засадах децентралізації і субсидіарності, цим необхідно сповна скористатися.

Підготувала Христина Шепа

Нагадуємо, На Закарпатті штормове попередження: лютує зима Читайте також: Зранку на Закарпатті черги на Словаччину та Угорщину
Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram
Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!