Закарпатський лісгосп: Ти рости на втіху людям…

Характерний елемент свята Різдва, Нового року – нарядне дерево ялини. Традиція встановлювати його в будинках зародилася в німецьких народів, в обрядовості яких ялина, вічнозелена рослина, була символом життя та родючості. Різдвяна ялина – символ раю. Так, у контексті свята вона символізує дерево раю і вічне життя, яке знову набуває людина через Ісуса Христа. Щороку напередодні його прикрашають ялини члени Кам’яницького учнівського лісництва, яке діє при державному підприємстві «Ужгородське лісо- ве господарство». Та не зрубані деревця, а живі, в горщиках, аби потім можна було висадити їх у землю. Або виготовляють ново- річно-різдвяні композиції – цього навчають їх педагоги та лісівники. Цього вчаться і в своїх євро- пейських однолітків, щедро ділячись з ними і власним досвідом. У попередні роки юні за сприяння лісгоспу кілька разів їздили в ні- мецьке місто Мюлінґен, що неподалік від кордону з Швейцарією, де спостерігали за підготовкою до Різдвяних свят місцевих жи- телів, допомагали ровесникам створювати святкові композиції та ікебани з гілочок смереки, які і там стали прекрасною альтер- нативою традиційним зеленим красуням. А нещодавно учнівське Новорічно–різдвяні композиції виготовляють члени Кам’яницького учнівського лісництва лісництво приймало гостей із сусідньої Словаччини. Влаштували дітям екскурсію до еколого-натуралістичного центру, арборетуму, музею лісу просто неба, про- вели навчально-пізнавальними стежками, прокладеними під керівництвом своїх наставників на території лісгоспу. Насамкінець старшокласники організували для молодших майстер-класи: вчили малювати новорічних персонажів, робити стильні іграшки на ялинки, милих янголят, Різдвяні віночки на двері… – Виготовляти прикраси сво- їми руками – це захоплююче за- няття не лише для малюків, а й для їхніх батьків, – зауважив директор лісгоспу Василь Кий. – Усі в нас знають, що для творчості згодиться будь-який природний матеріал, тому заздалегідь, гуляючи в лісі, заготовляють шишки, а потім ви- користовують їх для створення новорічних композицій. Шишки зберігають природний ялиновий аромат, який нагадує про прийдешнє свято. Певною мірою це й наші обереги. Василь Васильович радий, що з дітей ростуть справжні приро- долюби. У кожного вдома – якщо не ялинка в горщику, то саморобна композиція з хвойних гілочок, своєрідний зимовий букет. З лісу ялинок не несуть. «Ти рости на втіху людям» – звертаються до лісу словами поета Максима Рильського, вірші якого про паро- стки кленові знає напам’ять чи не кожен трудівник галузі. Гуманне, дружнє, бережливе ставлення до лісу – це результат високоякіс- ної природоохоронної освіти, яку спільно з педагогами ведуть се- ред шкільної молоді, результат цілеспрямованого екологічного виховання, це й власний приклад ужгородських лісівників, які своєю працею доводять, що можна вес- ти господарство без шкоди для біорозмаїття. Наочним зразком може слугувати хоча б те, як у най- західнішому лісовому підприєм- стві країни опікуються охороною червонокнижних. Виходять у своїй повсякденній діяльності з того, що ліс – це не стільки врожай, як еко- система. Де погортати «живі сторінки» Червоної книги? В останньому, третьому ви- данні Червоної книги України, яка вийшла у світ 2009 р., порівняно з другим кількість рідкісних і зни- каючих видів тварин, рослин, грибів, які стали такими під впливом людського фактора, зросла на 456. Дуже сумна цифра. На думку вчених, Червона книга – єдиний чинний закон, який охороняє природу. Всі інші закони, що стосують- ся охорони довкілля, в Україні, на жаль, існують лише на папері. Переважна більшість зникаючих видів рослин і тварин є лісовими, тому індивідуальні умови їх повинні пе- редбачатися лісовим законодав- ством, враховуватися в практичній діяльності. Насправді ж, як кон- статують екологи, серед лісівників одиниці фахівців, котрі здатні були б визначити бодай десяту частку видів, занесених до Червоної кни- ги та міжнародних конвенцій. 2008 р. у лісгоспі задума- ли створити унікальний куточок, де можна було б погортати «живі сторінки» Червоної книги. А вже наступного року перші екземпля- ри, зібрані в навколишніх лісах, на полонинах Карпат, оселилися на алеї реліктів екологічної стежки. Заклали її, насамперед, для на- вчальних потреб. Бо де, міркували, дитині побачити, скажімо, едельвейс? Дертися високо в гори? Дуже скоро школярі та гості мали змогу милуватися цим та багатьма іншими раритетами протягом од- нієї легкої прогулянки. Такої живої колекції червонокнижних, кажуть фахівці, немає в жодному ботаніч- ному саду чи інституті країни. Нема і в словаків, чехів, угорців… Ініціаторами народження її були фанат свої справи, інженер лісового гос- подарства Василь Лиситчук і не- абиякий ентузіаст-природоохоро- нець, директор Іван Костів, котрий понад 20 років, до виходу на заслу- жений відпочинок, мудро керував підприємством. Нині уміло керує його вихованець Василь Кий і продовжує тримати курс лісгоспу на екологізацію всього виробництва. Сіянці сосни чорної в розсаднику радують головного лісничого підприємства Валентина Геккера Казковий альпінарій на садибі лісгоспу споруджений за проектом директора Василя Кия За підтримки колективу, за допо- моги юних лісівників з учнівського лісництва постійно розширюють, поновлюють і саму колекцію червонокнижних – вона нараховує вже понад 90 (!) видів. Створене руками ужгородців варте того, аби про їхній безцінний досвід дізналася вся Україна – і ми з часом присвя- тимо цій темі окрему публікацію в журналі. А поки що про те, що ж дає самим лісівникам опікування рукотворним міні-заповідником рідкісної карпатської флори. – Ми не випадково, – акцентував увагу Василь Лиситчук, – назвали цю, як і інші екологічні стежки, навчально-пізнавальними. Такими вони є не тільки для дітей, а й для дорослих. Уже не треба лі- совій охороні показувати зникаючі рослини, як кажуть, на пальцях – лісники бачать їх у натурі. Цій меті служить і арборетум, де зібрали близько 300 видів і форм дерев, кущів. Під час зимового навчання, наприклад, коли мова заходить про роль підліску в житті лісу, за- няття проводимо в натуралістичному центрі… Важко переоцінити значен- ня того, що роблять у лісгоспі для екологічного виховання молоді, підвищення рівня знань самих лісівників. Чим краще знатимуть вони червонокнижні рослини, тим більше враховуватимуть розмаїття під час лісовпорядкування та лісозаготівель, повсякчас берегтимуть і охоронятимуть його. Рідкісні рос- лини в лісі – це показник стану збе- реження лісових екосистем. Таких рослин у масивах держлісфонду господарства десятки видів. Лісівники виявляють популяції їх, у натурі визначають площу зрос- тання та маркують межі, встанов- люють охоронні знаки. Незабутнє враження в мене залишилося від огляду місць зростання цибулі вед- межої та двох великих популяцій білоцвіту весняного у Великодо- броньському лісництві, шафрана Гейфеля – в Ужгородському, булат- ки довголистої – в Кам’яницькому. Моніторинг червонокнижних видів триває, виявляються й мар- куються нові й нові місця. На деревах лісова охорона наносить білі прямокутники з червоною смугою, аби позначити межі зростання того чи іншого рідкісного або зникаючого виду. Час від часу натрапляємо на яскраві інформаційно-охорон- ні знаки, які нагадують про те, що необережність або зловмисні дії можуть призвести до загибелі ці- лої популяції. А вони дуже вразли- ві. Наприклад, булатка довголиста зацвітає лише раз на 10–11 років, а 8 років взагалі веде підземний спосіб життя, живлячись у цей час за рахунок грибів. Піклуються лісівники і про червонокнижних птахів – вони об- любували зоологічний заказник на території Великодобронського лісництва, який входить до регі- онального ландшафтного парку «Притисянський». Тут знаходиться чотири гнізда чорного лелеки – навколо них створили охоронні зони. Про успіхи лісгоспу в плані охоро- ни біорозмаїття свідчить той факт, що він успішно пройшов міжнарод- ну сертифікацію FSC. На засадах наближеного до природи лісівництва. «Ужліс» серед 17-ти закарпатських держпідприємств галузі має найменшу кількість експлуатаційних лісів – лише 1,7 тис. га, рубки головного користування становлять 5 тис. куб. м деревини в рік. – На 90%, а це 15,3 тис. га, ліси охоронні, тобто водо- та ґрунто- захисні, рекреаційно-оздоровчі, наукового, історико-культурного значення, – розповів директор Ва- силь Кий. – Тому до них застосовуємо спеціальний режим господа- рювання: проводимо лише рубки ЛІС І ЛЮДИ 4Лісовий і мисливський журнал • Лісничий Великодобронського лісництва Іван Помпель (праворуч) і помічник лісничого Євген Пиленко у розсаднику декоративних порід Лісничий Кам’яницького лісництва Олександр Турянчич: «Буревій повалив буки, ясени, модрини, а дугласії вистояли» формування й оздоровлення. Адже навколо Ужгорода в радіусі 10 км виділена рекреаційна зона, місто й навколишні села найбільш засе- лені в краї – на 1 кв. км проживає 140 чоловік. Звідси, пріоритетним напрямком діяльності залиша- ється відновлення, підвищення продуктивності лісів; створення насаджень технічно цінних порід; збереження й посилення їх захис- них властивостей; охорона від по- жеж, хвороб, шкідників, браконьє- рів. Ліс – це зелені легені обласного центру. У травні 2014 р. нас спіткало велике лихо – за одну ніч майже чверть лісових масивів пошкодили вітровали та вітроломи. Об’єм де- ревини, яку треба було терміново забрати, аби не втратити її технічні якості й не допустити виникнення осередків хвороб і шкідників, сягав 107 тис. куб. м. Для порівняння – щорічний обсяг заготівлі становить у межах 40 тис. куб. м. Колектив розв’язав проблему, яка звалилася на його плечі: вітровальні ділянки розробили, деревину зберегли, но- вий ліс посадили… Разом з лісничим Кам’яниць- кого лісництва Олександром Ту- рянчичом ми поїхали в урочище Вайдова – одне з трьох, де бушувала стихія, ламаючи, вивертаючи з корінням дерева. Але… Погляньте на знімок, на якому пан Олександр показує в бік групи струнких красунь. То – дугласії. Під дією вітру попадали буки, модрини… А вони – вистояли. Могутня, мужня порода! Не випадково її так люблять тут, пов’язують з нею май- бутнє. В іншому гірському урочищі – Перехрестя, що неподалік кор- дону зі Словаччиною, пан Олександр показав лісонасіннєву ділянку дугласії, в тому числі чотири стрункі плюсові 140-річні велетні. На землі під ними – густа щітка мо- лоденького підросту. Навесні його обережно викопають і перенесуть у культури. Пізніше від головного лісни- чого підприємства Валентина Геккера дізнаюся, що природному поновленню приділяють особливу увагу. Методом сприяння йому після вітровалу вдалося залісити всі урочища. Швидко пішли в ріст бук (головна порода, яка займає 60% площ у лісгоспі), явір, ясен і, звичайно ж, дугласія. Її, а також модрину європейську, дуб скельний, сосну чорну підсаджували наступного року. Сіянці частково брали з–під пологу лісу, решту – з розсадника в Кам’яницькому лісництві, де опікуються і такими призабутими в краї породами, як тис ягідний та сосна чорна. За словами пана Валентина, прагнуть, аби ліс їхній був розмаїтим, мозаїчним. Насіння здебільшого заготовляють у власних масивах, дещицю закупляють – переважно в колег із сусідніх країн. Для зберігання сіянців під керівництвом інженера лісового господарства Василя Лиситчука побудували оригінальну снігову яму, яка водночас слугує і експонатом ство- рюваного музею гірського лісу під відкритим небом. За прикладом європейців уже давно відмовилися від суцільних рубань, проводять лише вибіркові, поступові – орієнтуються на засади наближеного до природи лісівництва. Шкода, що за браком площі не можна більше розказати про цікаву, повчальну практику госпо- дарювання ужгородців, але ми повернемося до цієї теми – вже наступного року її висвітлить газета «Природа і суспільство». «Прибутки повинне приносити не рубання лісу», – сказав на прощання директор підприєм- ства Василь Кий. І уточнив: «Маємо розвивати такі функції його, як рекреаційну, туристичну, оздо- ровчу, санітарну, захисну. Саме це, впевнений, а не вирубування стиглих дерев у перспективі приноситиме основні доходи. Що стосується коштів, то є можливість навіть за рахунок низькосортної та малоякісної деревини, яку ми зобов’язані забирати з лісу для сприяння росту перспективних де- рев, забезпечувати різні платежі. Є можливість вирощувати широкий спектр саджанців екзотичних декоративних порід і пропонувати їх зацікавленим покупцям для озеле- нення, як це роблять у Польщі. За сприяння словаків уже готуємося спорудити сучасну теплицю для плекання садивного матеріалу різ- них лісотвірних порід із закритою кореневою системою… Плани, плани… Їх багато у мо- лодого керівника та очолюваного ним дружного колективу. Побажа- ємо здійснення їх у Новому році. А ще – миру, добра, щастя, міцного здоровя всім трудівникам галузі у 2018-ому! Микола ПУГОВИЦЯ, Закарпатська область, фото автора Закарпатське ОУЛМГ