Закарпатський кондитер привіз золоту нагороду з Кубку світу по кулінарії (ФОТО)

Найсвіжіший його трофей – золота нагорода в Кубку світу по кулінарії «Villeroy et Boch Culinary World Cup / Expogast 2018», який проходив 24 – 28 листопада в Люксембурзі. У Києві представив 4 роботи – і всі виграли! Дмитро зізнається, що з дитинства запах цибулі, яка тушкується, був для нього чимось дуже приємним. І хоч сам готувати не брався, хіба картоплю любив посмажити, але до 9-го класу точно визначився: хоче стати кулінаром, як мама й бабуся. Збирався піти по їхніх стопах, проте потім таки звернув на трохи іншу стежку. Бо в Ужгородському кулінарному училищі вже під час першої практики захопився кондитерським напрямом. На запитання «чому?» пояснює: тут можна більше дати волю фантазії, висловити власну особистість. І пішло-поїхало… Дмитро ПУГА зі своєю конкурсною роботою «Сирена. Скарби моря Жартома цікавлюся у співрозмовника, чи багато продуктів перевів, перш ніж дійшов рівня, гідного поїздок на конкурси. Він сміється у відповідь:

«Та ні. Ну, може, кілька бісквітів спалив. Але невдачі, звичайно, траплялися, і витрати для удосконалення себе як кондитера потрібні немалі – інгредієнти дорогі. Більшість купую в наших супермаркетах, але якісні барвники, якісь елементи доводиться замовляти по інтернету, часом навіть із-за кордону. Рецепти беру класичні, а потім вношу в них щось своє. Вмію працювати з шоколадом, марципанами, мастикою, карамеллю…Я акцентуюся на святкових і весільних тортах: квіти, ліпка, декорування. Оздоб­лення, звісно, залежить від уподобань замовника й швидкоплинної моди. Зараз, скажімо, популярні торти, прикрашені кремом, безе, пряниками».

Щодо конкурсів, то на столичний рівень Дмитро Пуга вийшов у 2016-му. Тоді на міжнародному «BestCookFest» у Києві представив 4 свої роботи в різних номінаціях і отримав по дві золоті й срібні нагороди. Заодно відкрив для себе, що йому непогано вдається малювати. Доти, до речі, й не підозрював, що має такі здібності. Після цього успішного виступу мій співрозмовник поповнив ряди «Українського кулінарного союзу» від Київського торговельно-економічного університету. Потім у 2017-му був конкурс у Чернівцях – там уперше зліпив бюст дівчини з солодких інгредієнтів. Цьогоріч у жовтні вдруге долучився до «BestCookFest» – і знову не залишився без призового місця. А вже за згаданими результатами пройшов відбір і потрапив на Кубок світу по кулінарії у Люксембурзі, котрий відбувається лише раз на 4 роки. На відкриття конкурсу не встиг – через «євробляхи» Виступаючи там, Дмитро обрав анатомічну ліпку в номінації «вироби з мастики» (загалом їх було дуже багато). В індивідуальних змаганнях зібралося 213 учасників із 70 країн світу, в тому числі й 5 українців. І вони отримали 3 золоті нагороди (одна з них – за нашим земляком!) та по срібній і бронзовій. Про цей чемпіонат намагаюся вивідати у співрозмовника детальніше.

Свою роботу ви творили безпосередньо там?– Ні, до конкурсу готувався вдома 2 місяці. В арт-класі заготовки дозволялося робити заздалегідь, на місці лише якісь деталі додавалися. Моя робота «Сирена. Скарби моря» важила понад 25 кг, її висота – більше метра. Всередині були повністю їстівні інгредієнти –«солодкий рис» із зефіром. А от кулінари все готували насвіжо в Люксембурзі. Частину продуктів для цього з дому привозили, дещо там докуповували – на м’ясні й молочні продукти потрібні були сертифікати. Чи побачили на конкурсі щось дійсно вражаюче?– Я знав, що це буде зовсім інший рівень, ніж у нас в Україні, але мене по-справжньому захопили роботи колег із Китаю, В’єтнаму, Японії. Карвінг, вирізка по овочах у них на дуже високому рівні. Так само вироби з мастики були просто фантастичні. Та й узагалі цікаво поспілкуватися зі справжніми майстрами кулінарної справи, побачити їхні творіння й переконатися, що нема межі досконалості в нашій сфері.

А це робота колег, яка дуже сподобалася Дмитрові

– У Люксембурзі конкурс тривав 4 дні, перед тим було урочисте відкриття, але на нього я, на жаль, не встиг – якраз «євробляхери» перекривали кордони, тож добиралися з великими проблемами і туди, й назад. Відтак побачити саме місто не вдалося, хоча організатори створили для цього умови. Більшість часу ми проводили у величезному виставковому центрі, де було багато робіт і різних майстер-класів від самих учасників.А про якусь культурну програму, екскурсії організатори подбали?А якісь курйози траплялися? Чужа країна все-таки, мовний бар’єр…– Він дійсно був. Я пробував спілкуватися англійською, але, на жаль, не володію нею на достатньому рівні. Підходили до цього організатори дуже спокійно, буквально на пальцях пояснювали все, коли ми реєструвалися. До речі, внесок за участь становив 75 євро. А щодо курйозів… Для мене це, скоріше, була стресова ситуація. Уявіть собі: їдемо ми від передмістя, де жили, до виставкового центру, і там в одному місці, як на зло, – ремонт дороги! Так JPS постійно виводив нас за 15 км на околицю – ми години дві кружляли. У підсумку мало не спізнилися на конкурс. Роботи ж дозволялося викладати тільки з 5-ї до 8-ї ранку, а в мене була ну ду-у-уже габаритна коробка, я фізично не встигав її розпакувати. Добре, заступилася Джессіка з журі, й усе владналося. Ще одним серйозним випробуванням стало повернення додому. 16 годин із кількома зупинками ми їхали, а потім застрягли на кордоні ще на 18 – 20 годин «завдяки» нашим «євробляхерам». Закінчувалася вода, їжа… Спасибі сусідам-полякам – напоїли чаєм і кавою. А наших блокувальників нічого не цікавило – не пускали, і все. Але, попри труднощі, ця поїздка була дуже цікавою й корисною. Я перевірив, на що здатний, отримав досвід, підкреслив для себе свої помилки, і це головне! Ну і насамкінець: дасте рецепт свого улюбленого десерта для читачів «НЗ»?– Раджу спробувати приготувати «Тірамісу». Для цього потрібні: сир «Маскарпоне» – 200 г, яєчні жовтки – 2 штуки, цукрова пудра – 65 г, вершки – 150 г, бісквітне печиво «Савоярді», кава еспресо для промочування + алкоголь за бажанням. Технологія така: у яєчний жовток додаємо цукрову пудру і розтираємо до розчинення крупинок. Після цього додаємо «Маскарпоне» і знову збиваємо до густої однорідної консистенції. Попередньо збиті вершки 33-відсоткової жирності додаємо в готову масу у два етапи, обережно перемішуємо. Крем готовий. У холодну каву підливаємо на свій смак ром або лікер, промочуємо печево «Саквоярді», перекладаємо його шарами з кремом і залишаємо в холодильнику на 5 – 6 годин. Смачного!

Джерело: novzak.uz.ua Нагадуємо: Ретропогляд: площа Кирила і Мефодія 1926 року – соцмережі (ФОТО)