Закарпатські відьми-босоркані: найчастіше жінки зустрічали смерть за анонімним доносом

На території сучасного Закарпаття також жили відьми, яких називали босорканями. Відомості про жахливі випадки безглуздих звинувачень у відьомстві та зв’язках з нечистою силою можна віднайти в архівних фондах. Розшифрувати протоколи судових засідань у справах про відьом,  взявся знаний закарпатський історик-пошуківець Валерій Разгулов.

У Державному архіві Закарпатської області, зокрема угочансько -феішпанського фонду, зберігається багато матеріалів, в яких розповідаються про судові процеси над відьмами та чаклунами. Зокрема, справа на 80 сторінках , до мова йде само про босоркань. Більша частина протоколів на латині або дуже важко прочитується. Саме завдяки своєму колезі, знавцю латині та староугоської мови Юрію Медвецькому (на жаль вже покійному), автору багатьох цікавих історичних мініатюр, вдалося розшифрувати понад десяти протоколів-слухань про діяльність босоркань на початку ХVІІІ ст., які не закінчувалися смертельною карою, як це проходило у ХVІІ столітті, інші цікаві документи, - пише історик.

В архівних документах відображені ряд страхітливих історій, ось лише деякі з них: Село Середнє, Ужгородського району ( Ужанський комітат): Цікавим був процес, який проходив 20 листопада 1687 року в селі Середнє Ужанського комітату, де в присутності комітатського справника Хорості Імре, присяжного Гергеї, був винесений вирок спалення на вогнищі Кіш Яноше, з такою вимогою, щоб осуджена була наказана тортурам з метою дізнатися прізвища спільників. Цікава друга частина цього вироку: «Так, як перед судом вона не визнала свою провину, тому на її свідченнях, вирок їй винести не можна, потрібно жорстоко питати її, до тої миті, поки сама не признає свою провину». (ДАЗО ф. 674. оп. 6. од. зб. 128). Бережський комітат У фонді Бережського наджупана виявили також цікавий документ на цю тему, датований 17 жовтня 1712 року, де мова йде про захисний виступ обвинуваченого перед мукачівським дворянським судом. В ній він посилається на Біблію, на основі цього можна вважати, що звинувачений був освіченою людиною. Незважаючи на те, що він: « до самої смерті не визнавав своєї вини»,суд виніс наступне рішення: «Спалити на вогнищі». (ф.10. оп. 1, од. зб. 399). Угочанська жупа (сучасна Виноградівщина): У 1726 році на процесі над Мейсарош Христиною свідкам були задані наступні запитання: «Знають вони, або чули від когось, що вона ворожить, від чого страждають люди або худоба?, чи є випадки коли після цього хтось захворів або став калікою, як Поп Томаш й Вереш Іштван, та інші?; Дитина Ач Міклош від того молока, яке переслала Мейсарош Христина став здоровим й в що перетворилося то молоко?; що ще знаєте про чаклунство звинуваченої? (ф. 674. оп. 6. од. зб. 128.). Не маючи достатньо доказів, жінка все ж була страчена. Як перед тим, у 1689 році, була страчена на повільному вогні Серенєї Ганна. Наджупан Угочанської жупи звинуватив її в тому, що вона говорила проти Бога зле, «Божі слова … заповіді з книги Господньої – Святої Біблії тлумачила по-іншому , і цим грішила проти Бога». (Там же). За матеріалами Валерія Разгулова, «Карпатська Панорама» Далі буде Нагадаємо, На Закарпатті у напрямку румунського кордону – транспортний колапс (ВІДЕО) Читайте також:Закарпатські митці відзначили День Соборності виставкою