Закарпатку все життя супроводжує число 19

Не знаю, чи існує певна містика в нашому житті. Але в моєму – таки існує. Я не дуже велика прихильниця нумерології. Але все життя мене супроводжує число 19. Я народилася 19 числа. Жила у 19 будинку. У 19 років вийшла заміж. У 19 років одружився мій син, пише газета «Неділя Закарпатські новини», пише Закарпатпост. Одного разу приїхала в столицю. Там оперували мого чоловіка. Виявляється, що до лікарні теж їхав автобус під номером 19. Я аж насторожилася. Адже це було моє сакральне число. А коли дізналася, що його будуть оперувати 19 квітня, я навіть не здивувалася. Операція пройшла успішно. Я з полегшенням зітхнула. Мабуть, все ж таки це число 19 мене оберігало все життя. Може, я й дарма думала так. Бо одного разу саме дев’ятнадцятого числа я потрапила в аварію. Два тижні була в реанімації і мало що з того часу пам’ятаю. Але коли до мене приходили родичі, я часто перепитувала їх, коли це сталося. Вони навіть переживали, чи щось не трапилося з моєю пам’яттю. Але не розуміли мене, бо я їм ніколи не розповідала про свої дивні і ніби й гарні стосунки з числом 19. А тут – така подія. Я не могла ніяк повірити, що таке зі мною відбулося саме 19 числа. Адже я завжди вірила, що 19 – це мій талісман. Згодом я довідалася, що того ж таки дня на тій самій дорозі із трактора викотилося цистерна з бензином. Від неї загорілось авто, яке їхало услід за тим трактором. І всі люди в тому авто загинули. Але ж я пам’ятала цей трактор. Пригадувала зараз, як ця цистерна гуркотіла. Ми всю дорогу його обганяли. Але деколи зупинялися – попити води біля бічних бюветів. Кілька разів пропускали когось вперед – то «швидку», то машину, в якій сидів інвалід. І виходило так, що ми знову опинялися за тим трактором. Обігнати його було нелегко, бо він закривав дорогу. Хоча в нас навіть з’явився спортивний азарт – обігнати це «колгоспне» авто. А згодом побачили, що водій трактора навіть підморгнув нам. Він, напевно, розгадав цей наш підступний план. Жартома заважав нам його здійснити. А потім ми відірвалися від трактора назавжди, бо захотіли перекусити. Адже їхали ми у сусідню область. Дорога була неблизькою. Тому ми махнули рукою на свій план перехоплення трактора. А  коли знову сіли в машину, ми не знали, що вже через кілька кілометрів потрапимо в аварію. Через кілька хвилин сталася аварія і з трактором. Але ми цього теж не могли знати, тому що за нами приїхала «швидка». Племінник, який сидів за кермом, відбувся переломом руки та численними синцями.  А мені перепало більше. Машину, яка їхала перед нами, занесло, тому ми намагалися загальмувати. Але нашу машину теж занесло в яр. І коли я ледь не вмирала в лікарні, то ще не розуміла, що аварія вберегла нас від ще більшої біди, яка могла трапитися. Ми могли загинути. І що й наші ангели-охоронці часом бувають жорстокі, щоб захистити людей від якогось ще більшого горя. Кажу все тому, що моя подруга теж має своє сакральне число – 22. Але не вважає його щасливим талісманом – таким, як я вважаю свої 19. У 22 роки в неї померла мати. Жила вона у 22 будинку, там зазнала багато невдач. 22 березня на неї напали незнайомі чоловіки на вулиці і зламали їй руку. 22 вересня вона розлучилася з чоловіком. Я їй сказала – а що, коли її життя захищає від чогось іншого – гіршого або хоче їй щось цим сказати? Лариса дуже обурювалася на ту мою балаканину. Чи може бути щось гірше від того, що трапилося зі мною? – кричала мені вона. А якось сталося диво. Подруга надумала вийти заміж вдруге. Вона ретельно планувала все, що стосувалося її весілля. Але чомусь вийшло так, що фотографи і перукарі були зайняті весь місяць. Залишилося вільним тільки 22 серпня. Перед весіллям люди дуже заклопотані і не звертають уваги на багато речей. То й  вона не звернула увагу на те фатальне число 22. Але вже напередодні укладання шлюбу вона зрозуміла, що влипла. Сама запланувала свій найщасливіший день у житті на 22. Коли почала розповідати про це нареченому, він дуже розсердився. Не міг повірити, що його кохана вірить у таку дурню. І подумав, що вона хоче просто йому відмовити, але не знає, як знайти для цього привід. Вони тоді ледь не посварилися. Я провела з нареченим виховну годину, щоб він нарешті заспокоївся і повірив. Весілля відбулося 22 серпня. Я бачила, яку напругу випромінює моя подруга. І сказала їй, що це має бути нарешті щасливе 22 число. Можливо, що саме ті попередні дати підготували її до цього щасливого моменту. Я сказала це зовсім щиро, а зовсім не тому, що хотіла її просто заспокоїти. Ви знаєте –  як у воду дивилася. Вони вже 10 років разом. Це напрочуд щасливий шлюб. Причому число 22 супроводжує Ларису й далі. І це в таких випадках, коли вона ніяк не може втрутитися в події. 22 лютого народилася в неї донечка. 22 жовтня –  молодший син. 22 січня вона поміняла роботу. І це було настільки вдалим кроком, що зараз вона друга людина у цій фірмі. Тому, мабуть, не дуже варто засмучуватися через чорного кота, який перебіг дорогу. Чи ще через якісь моторошні події. Думаю, що життя захищає нас – як тільки може. А ми маємо довіритися йому у всьому. Іра КЛЯП, газета «Неділя Закарпатські новини» Нагадаємо, Як в Ужгороді цуценя хаскі рятували