Як вигладав в минулому металообробний (арматурний) завод у Кобилецькій Поляні

Для влаштування даного підприємства сюди, з Австрійських регіонів, переселили німецьких спеціалістів, які володіли технологією плавлення металу. Дане підприємство почало виробляти залізні знаряддя праці (пили, сокири, та інше), які потрібні були для розробки гірських лісів у верхів’ях річки Тиса. Руду почали завозити сюди з різних родовищ, де були поклади залізної руди. Для видобування та транспортування залізної руди наймали місцевих жителів. Поступово підприємство переросло в невеликий завод, який виготовляв знаряддя праці для солотвинських солекопів і лісорубів. На початку XIX століття на ньому працювало близько 300 робітників. У радянський період металообробний завод розширився і в 1964 р. перетворений в арматурний завод, продукція якого йшла в усі куточки СРСР і експортувалося в 30 країн світу. Ливарний завод, що став називатися «Інтернаціонал», одержав від держави значну допомогу устат-куванням, фінансами. На завод прийшли інженери, техніки і кваліфіковані робітники. В дев'яностих роках ХХ століття підприємство опинилося на межі банкрутства, багато робочих місць були втрачені. У 1996 році підприємство ліквідували, у зв'язку з економічною кризою в Україні. За матеріалами: http://www.rakhiv.in