Як іде навчання та життя італійських студенток в УжНУ

В якому навчаються за магістерською програмою «Сучасні мови». Дівчата приїхали в Ужгород аж на півроку для проходження семестрового навчання в УжНУ у рамках програми Еразмус. Італійки вивчають російську мову, бо вважають, що та може знадобитися їм у майбутній професії. К’яра бачить себе перекладачем або посередником у сфері міжнародної торгівлі, а Елену більше вабить туризм, хоча робота в сфері зовнішньоекономічної діяльності теж видається їй цікавою. Після перших двох місяців адаптації до нашого міста і нових реалій дівчата розповіли, як їм живеться і навчається в Ужгородському національному університеті.

Коли студент європейського університету хоче податися на програму Еразмус, то перед ним є список усіх можливих напрямків, куди він може поїхати. К’яра і Елена кажуть, що вибрали УжНУ, бо це один із тих варіантів, який відкривав їм можливість ближче познайомитися з культурою слов’ян, а також – із російською мовою.

К’яра: Нам було важливо отримати нагоду поспілкуватися з носіями мови, адже в Ужгороді достатньо багато людей, які розуміють і говорять російською. Крім того, Ужгородський національний університет цього року вперше був представлений у переліку університетів, з яких могли обирати студенти-мовознавці нашого університету для участі у програмі Еразмус. Він тільки з’явився, це було дещо нове, що можна спробувати.

Елена: Так, нам було цікаво отримати новий досвід. Тим більше, що ми дуже мало знали про Україну і про Закарпатську область як її частину. Було цікаво приїхати сюди і відкрити для себе у певному сенсі нову реальність. Тут живуть хороші, чуйні люди, які дуже комунікабельні й відкриті: завжди цікавляться, чому ми приїхали в Ужгород, чи в нас усе добре, чи не маємо якихось труднощів. Тому ми зовсім не шкодуємо, що обрали Ужгород.

К’яра: Головне, відмінне від Італії, до чого треба було звикнути – це методика викладання в університеті, сама система роботи університету, яку слід було зрозуміти і до якої мусили призвичаїтися. Ми, наприклад, спочатку довго не розуміли таке поняття, як варіант у розкладі – сміється. – Та коли з цим розібралися, стало значно легше.

Елена: Дуже подобається місто. Хоч воно маленьке, але у вас дуже багато цікавого: завжди є куди піти, з ким познайомитися, щось побачити, дізнатися щось нове. Нам подобається місцева традиційна кухня. Тут усе смачне, тому за італійською їжею не сильно сумуємо. Основне, чого не вистачає – це наші родини…

Про важливість програми Еразмус

К’яра: Такі програми як Еразмус – це завжди унікальний досвід, який дозволяє здобути не тільки теоретичні знання, але й практичні навички. Особливо це важливо для студентів, які вивчають мови. Адже є прекрасна нагода поринути у нове середовище, щоб із практичної точки зору оволодіти мовою, краще нею спілкуватися. Завжди добре відвідати якусь нову країну чи якесь нове місце, побачити життя там, порівняти життя в своїй рідній країні і в країні, яку ти відвідуєш. У результаті ти бачиш відмінності і вчишся звикати до них. Це дає нове сприйняття всієї реальності і можливість побачити якусь річ під іншим кутом зору. Таким чином розширюється кругозір, бо можна на якусь проблему поглянути із зовсім іншого боку.

Елена: А ще в процесі мобільності здобувається багато практичних навичок. І це більш важливо, ніж просто отримати теоретичні знання. Під час того, як ви подаєте заявку на роботу, ваші практичні навички більше цінуються. Коли роботодавець бачить, що ви відвідали якусь країну, стикнулися з якимись викликами чи проблемами і навчилися їх долати і вирішувати – це дуже важливо, це ваша значна перевага над конкурентами.

Дівчата кажуть, що основна приємна несподіванка – це cтосунки між студентами і викладачами. В італійських університетах набагато чисельніші групи, тож, може, зокрема і через це між викладачем і студентами – значна дистанція. В Ужгородському національному університеті все навпаки – є дружня атмосфера.

- У вас завжди можна задати викладачеві запитання, звернутися за порадою, попросити щось пояснити. В Італії студенти не ходять на кафедру, як в УжНУ, щоб щось перепитати чи уточнити. І насамперед через те, що там більш формальні стосунки. Якщо до італійського викладача звернутися не на парі, він може навіть не згадати, що ви – його студент, - усміхається Елена. – А в Ужгороді ця дистанція між студентом і викладачем набагато коротша. Це приємно вражає.

Елена: Ми мали широкий вибір мов, але саме слов’янських було небагато. Я розмовляю англійською, французькою і німецькою. І вирішила вибрати щось зовсім інше, поставити перед собою певний виклик. Зізнаюся, упоратися з цим виявилося важче, ніж я думала. Тому, зокрема, й приїхала в Ужгород – по мовну практику.

А вибір зумовлений тим, що в Італії є попит на російську, до прикладу, у сферах торгівлі та туризму. Щороку багато російськомовних туристів відвідує нашу країну, тому знання мови – це додатковий плюс у майбутньому працевлаштуванні і в роботі.

К’яра: А мені дуже сподобалося звучання російської мови, вона мене причарувала. Тому поставила перед собою мету вивчити її. Нині маю велике задоволення, якщо можу щось зрозуміти і сказати, коли вдається краще висловити думку російською, ніж іншими мовами. Бо це набагато складніше. Російська – зовсім відмінна, починаючи від абетки і закінчуючи різними граматичними моментами. Вона абсолютно відрізняється від того, до чого ми звикли. Я крім російської, вивчаю ще іспанську та англійську, тому маю з чим порівнювати.

Дівчата кажуть, що намагаються максимально ефективно використати проведений в Ужгороді час, адже не знають, чи випаде ще колись нагода повернутися в Україну. Планують собі подорожі: почали з того, що побували на Синевирському озері, відвідали Мукачево і побачили Невицький замок. Також хотіли б відвідати деякі маленькі закарпатські міста і побачити Україну за Карпатами. Зокрема, планують побувати у Києві, Львові та Чернівцях. Італійки зізнаються, що організація цих подорожей дається їм доволі непросто. Але сприймають це як певний виклик, з яким треба впоратися. І своєрідну пригоду.

Елена: Ми не мали якихось певних уявлень, бо не дуже багато знали про Україну, Закарпаття і Ужгород. Тому, якщо казати чесно, морально готувалися до будь-чого, що на нас може очікувати. Але, як виявилося, це було даремно.

К’яра: Ми звернули увагу на те, що, найімовірніше, Закарпаття відрізняється від іншої України – бо ваш регіон на кордоні з країнами Євросоюзу і це, мабуть, багато на що впливає. Після того, як відвідаємо іншу частину України, складемо для себе якесь порівняння. Але наразі можемо сказати, що ні Ужгород, ні УжНУ нас не розчарували.