Викрито справжню особистість Санти Клауса

Обоє мають довгі бороди і приносять дітям подарунки. До того ж, звуть їх насправді однаково.

Грек, єпископ і святий

Батьківщина історичного Миколая – аж ніяк не Північний полюс. Відомо, що цей єпископ, грек за походженням, жив на перетині III-IV ст. у набагато південніших широтах – Мирі Лікійській, тоді володіннях Римської імперії (нині Демре, Туреччина). Оповідають, що святий Миколай, якого церква іменує Угодником і Чудотворцем, за життя прославився благочестям, добротою, милосердям і відданим захистом своєї віри у період гонінь. Обіймаючи сан єпископа, він володів великим майном, але користувався багатством для того, щоб допомагати убогим. Відома легенда про трьох бідних сестер, яких батько від скрути збирався продати у рабство. Щоб урятувати їх від страшної долі, Миколай тайкома приніс до їхнього помешкання три мішки золота. Це забезпечило дівчат приданим, без якого вони в тій часи не змогли б вийти заміж. Святий помер близько 345 р. і був похований у Мирі Лікійській, але наприкінці XI століття італійські мореплавці перевези його мощі в Барі, містечко у південно-східній Італії. Серед християн поширилась традиція у день спомину святого Миколая дарувати дітям іграшки і ласощі – так, як сам єпископ колись обдаровував бідняків. Донині діти у багатьох країнах кладуть на підвіконня чоботи чи підвішують шкарпетки біля коминку, а на ранок із радістю знаходять там гостинці від Миколая. Святий вважається покровителем дітей, а також паломників, подорожуючих, рибалок і моряків.

Роздвоєння особистості

Разом з кораблями переселенців образ Миколая примандрував зі Старого Світу до Нового, де почалося його перевтілення у Санта Клауса. Нащадки нідерландських мореплавців, які заснували колонію Новий Амстердам (пізніше перейменовану у Нью-Йорк), щороку урочисто відзначали день свого покровителя, якого по-голландськи називали «Sinter Klaas», скорочено від «Sint Nicolaas». На початку XIX ст. його ім’я проникло у популярну культуру завдяки сатиричній хроніці Вашинґтона Ірвінґа «Історія Нью-Йорка». З ростом популярності святого, що обдаровував дітей, у місцевому мультикультурному середовищі, уявлення про нього трансформувалося: він позбувся єпископської митри й патериці і зробився добродушним старим веселуном. У вірші Клемента Кларка Мура «Візит святого Миколая» («A Visit from St. Nicholas»), опублікованому у 1822 р., по нічному небу вже летять сани, запряжені вісьмома північними оленями, якими керує жвавий огрядний дідусь, з ніг до голови одягнений у хутро. З мішком іграшок за спиною йому якимось чином вдається протиснутись у дім крізь комин. Пізніше фольклорний Санта збудував резиденцію за полярним колом, найняв армію помічників-ельфів і одружився з місіс Клаус. Втім, усупереч поширеному міфу, компанія «Coca-Cola» не розфарбовувала його одіж у червоний і білий. Ці кольори домінували навіть у ранній іконографії святого Миколая. А стреотипний портрет Санта Клауса остаточно сконструювали художники-ілюстратори, такі як Томас Наст і Норман Роквелл, і до початку XX ст. його вже встигли розтиражувати на сторінках журналів і газет та на різдвяних вітальних листівках. «Старий веселий Санта Клаус». Ілюстрація Томаса Наста з видання «Harper's Weekly», 1881 р. Норман Роквелл. «Санта і скаути у снігу». Обкладинка журналу «Boy`s Life», грудень 1913 р. Чому різдвяних? Протестанти заперечували вшанування святих, і перейняли тільки легенду про бородатого поштаря, який несе чемним дітям довгоочікувані дарунки. Таке переосмислення мало місце не лише в Америці, а й у інших країнах з численними протестантськими спільнотами. У Німеччині Вайнахтсмана (Weihnachtsmann) – персонажа, як дві краплі води схожого на Санта Клауса, який так само розносить подарунки на Різдво, іноді навіть зображали поруч зі святим Миколаєм. А хто цьогоріч принесе подарунки Вашим дітям? Христина Шепа Нагадуємо, Будівельний кран розтрощив два автомобілі в Ужгороді (ВІДЕО) Читайте також: Результати витівок епатажного клоуна з Мукачева прокоментували правоохоронці (ВІДЕО)