Вчора, сьогодні, завтра: як раніше виглядали вокзал та привокзальна площа у Мукачеві та що зміниться після реконструкції

Мукачівські водії звикають до того, що привокзальну площу потрібно об’їжджати. Її ремонтують: бруківку розібрали, прокладають новий водопровід. Тож ми спробували дізнатися, якими були вокзал та привокзальна площа в Мукачеві у минулому – і якими вони мають стати. 

Зараз ті, хто поспішає на вокзал чи з вокзалу, все ще можуть перейти по частині площі, яку поки не розкопали. 

Тим часом маршрутки №№9 і 15, які зазвичай зупинялися біля вокзалу, об’їжджають по Берегівській і Партизанській та зупиняються біля військового госпіталя на Ярослава Мудрого. А таксисти, котрі раніше чатували пасажирів з поїздів, змушені були змінити місце дислокації і туляться там, де дорожнє покриття ще не розібрали. На питання, чи не заважає їм розкопана дорога, вони кажуть – треба ж колись ремонтувати! Один з чоловіків зауважує, що ремонту тут не було років зо двадцять, і він давно був на часі.

Виноград на терасі та столики на колії

За знаковим збігом, сам мукачівський вокзал цьогоріч відзначатиме 150-річний ювілей. Залізничну станцію у Мукачеві збудували у 1872 році. Передував появі станції прийнятий 1868 року в  Угорщині закон, який регламентував будівництво залізниць. Він передбачав, зокрема, розбудову залізничної мережі на землях нинішнього Закарпаття. До того Угорщина  не  мала залізничного сполучення ні з теренами сучасного Закарпаття, ні з сусідньою Галичиною. Концесію на побудову залізниць на північний схід від Дебрецена отримало акціонерне товариство «Угорська Північно-Східна залізниця». Рейки замовили у Бельгії – угорська промисловість стільки вготовити не могла.

4 грудня 1872 року відкрився рух на гілці Батьово – Мукачево, в цей же день запустили пряме залізничне сполучення між Мукачевом та Будапештом.  У 1880-х за державні кошти побудували транскарпатську залізницю Мукачево – Лавочне – Стрий – Львів, яка пов’язала Угорську Північно-Східну залізницю із залізничною мережею Галичини. Вона досі є однією з найважливіших залізничних артерій, тепер вже в Україні. Поява залізничного сполучення прискорила промисловий та економічний розвиток Мукачева. 

Стару австро-угорську будівлю вокзалу з боку колій оточувала тераса, де під навісом пасажири чекали на потяг. Терасу обплітала в’юнка рослина (можливо, виноград), яка вкривала верхній ярус прибудови. Цікаво, що на Мукачівському вокзалі діяв чи то ресторан, чи то їдальня Йожефа Герю, столики якої розміщувалися прямісінько на коліях. Порівняно з нею базар на вузькоколійці у Виноградові – це квіточки, а нова тераса «Barry Barr's» зовсім не дивує. Лише яка повинна була бути швидкість та інтенсивність руху поїздів, щоб серед колій можна було обідати?

Від Мукачівського вокзалу до центру проклали вулицю, яку назвали Шугар (від угорського sugárút – проспект), нинішня Ярослава Мудрого.

Фотографій привокзальної площі з довоєнних часів знайти не вдалося, але можна бути впевненими, що на ній чекали пасажирів таксисти на кінному транспорті – візники. І вони, напевно, везли приїжджих з вокзалу до центру по вулиці Шугар. Згадку про них наводить Олексій Філіппов у збірці нарисів «Історії Мукачева чехословацької доби»:

«Вокзал розташований в 30 хвилинах від центру міста. Є готель «Чіллаг». Візки біля вокзалу».

Відомо також, що у 1920-х магістрат підготував земельні ділянки для зведення нових приватних будинків довкола вокзалу в Мукачеві. Отже, саме у цей період забудова на площі стала інтенсивнішою. 

Однак центр і серце її, старий вокзал, був зруйнований під час Другої світової. 

Ленін, телефон і квас

Споруду вокзалу, яка зараз домінує на площі, звели за типовим проектом у середині XX століття, і вона є взірцем повоєнної радянської класицистичної архітектури, у якій вокзали дещо нагадують палаци. На світлині радянських часів видно бруківку на площі – і один-єдиний автомобіль. Зустрічали прибулих не тільки фігури робітників і колгоспників, а й портрет «вождя світового пролетаріату». Кіоск праворуч вокзалу був ще тоді.

На мукачівському вокзалі донині зберігається «Книга почета передовиков социалистического соревнования». Начальник станції Юрій Ярема та секретарка Вероніка Кушнір, розгортаючи її, одразу поринають у спогади. 

У пані Вероніки на цьому ж вокзалі працювали мама і хрещена – фото останньої вона навіть показує у «Книзі пошани».

До 2000-х, каже жінка, фасад вокзалу був сірим.  Їй здається, що таким він виглядав навіть краще, ніж зараз. А до 90-х на площі стояла телефонна будка – сама вона вже є лише на фотографії, але фундамент від неї дійшов навіть до наших днів. Пан Юрій пам’ятає також жовті будки з прохолодними напоями, зокрема, квасом, навпроти вокзалу.

Проїзна частина справді була вимощена бруківкою, а тротуар – бетонними плитами. І знову тільки один мотоцикл.

Тут видно, що серед площі були зелені насадження.

Залізничниці виходили на суботники з віниками і прибирали. 

Ще кажуть, треба було часто ремонтувати вхідні двері вокзалу. 

Коли відзначали сторіччя «Львівської залізниці», транспаранти над входом розповідали про те, як зростало перевезення пасажирів і вантажів.

На самому мукачівському вокзалі, до речі, у радянські часи був ресторан. Його більше нема. За словами начальника станції, вхід у колишню кухню зашили гіпсокартоном.

Нове перевтілення

Начальниця вокзалу Мар’яна Бабіля розказує – саму будівлю вокзалу реконструювали у середині 2000-х. Щодо реконструкції привокзальної площі, за її словами, обіцяли, що роботи триватимуть близько року. Пані Мар’яна зауважує:

«Це облагородить нашу територію… Чекаємо, щоб це вже швидше закінчилося і все було зроблено».

Площа справді нагально потребувала реконструкції. Бруківка просіла, водіям доводилось кататися на ямах і «хвилях». Пора, коли припарковані на площі автомобілі можна було перерахувати на пальцях, давно минула. Останнім часом тут паркувались у три-чотири ряди: перший – безпосередньо «лицем» до будівлі  вокзалу, другий (часом і третій) у центрі площі, а останній – навпроти вокзалу біля кафе.

Тепер по голій глині їздять екскаватори-навантажувачі і вантажівки. Робота кипить: відвантажують глину, ріжуть труби, обробляють і встановлюють деталі нових  колодязів. Робітники розповідають: працюють з 8 до 18 години, шість днів на тиждень, у неділю мають вихідний. Проте платять за працю добре.

У рамках реконструкції площі біля залізничного вокзалу демонтують бруківку, плитку і бетонні смуги на проїзній частині – їх передбачають замінити на асфальтобетонне покриття. Тротуари повинні викласти новою бруківкою, влаштувати велосипедну доріжку, обладнати дві велостоянки біля входу на вокзал і знести три МАФи зі сторони вул. Я. Мудрого. Тобто кіосків з фаст-фудом біля вокзалу ми скоро більше не побачимо. 

Також за проектом на площі мають розмістити кругову розв’язку – останнім часом у Мукачеві їх взагалі побільшало. Місце для автостоянки передбачене, хоча, наскільки можна судити з планів, його обмежать. Тротуар перед входом на вокзал мають вистелити гранітною плиткою.

Реконструкція привокзальної площі обійдеться Мукачеву в 10 033 200 гривень (разом з ПДВ). Роботи проводить товариство з обмеженою відповідальністю «П.К.ПЛЮС М.», яке виграло тендер влітку минулого року.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua