Убитих священників Берегова поховали у Липчі на Хустщині

30.04.2018 12:02 395 0
Убитих священників Берегова поховали у Липчі на Хустщині
Мова йде про ігумена Феофана (Сабова) та його брата о. Петра, яких було вбито в далекому вже 1946 році. Ця безглузда смерть закреслила  всі амбітні плани  ігумена Феофана, а православні вірники  втратили  видатного, авторитетного пастиря, який, безперечно, повинен був стати на довгі роки їх духовним лідером. Народився він 27 вересня 1905 року в селі Іза (Хустщина) в сім’ї  Георгія Сабова й Ганни Пристаї. Родина була дуже віруюча, не раз переслідувалася за православну віру.  Уже в дитинстві їх нащадок вирішив повністю присвятити себе служінню Всевишньому. Тому, невипадково, 24 травня 1923 р. він стає послушником у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі в рідному селі. Наш земляк здобув ґрунтовну релігійну освіту в монастирській школі в Раковіце (Сербія), а 30 березня 1925 р. архімандритом Платоном пострижений в малу схиму з іменем Феофан. 8 січня 1926 р. єпископ Досифій висвячує його в сан ієродиякона і він повертається  додому. Але тяга до навчання спрямовує його в духовну семінарію, яку з успіхом  закінчує в сербському місті Бітові. Відтак службу Божу проводить  в селах Іза, Липча,Чоповиця, Тошнадь (Затишне). На початку 1941 р. у зв’язку  з від’їздом єпископа Володимира (Раїча) призначений адміністратором Мукачівської єпархії. Це був дуже складний час в житті країни взагалі й православної церкви зокрема. 15 квітня регент Хорті призначає білоемігранта Михайла Попова адміністратором греко-східних угорських і греко-східних русинських церковних частин, сподіваючись , що він буде  проводити його політику. Ігумен Феофан (Сабов) зібрав  священиків, і вони разом  виступили  проти цього  призначення. На цей захід з’явився М. Попов у супроводі  регентського комісара Г. Козьми та начальника Другого відділу Міністерства культів Шандора Ессенського. Там регентський ставленик оголосив присутнім, що має наказ про своє призначення, підписаний Хорті, відтак запропонував  усім розійтися. Друга світова війна внесла і тут свої  корективи: 5 лютого 1944 р. новим адміністратором  призначено ігумена Феофана (Сабова). У документах його посада значиться як єпископський заступник-адміністратор православної  Мукачівсько-Пряшівської єпархії. Завдяки великому авторитету о. Феоіана (Сабова) призначають  у 1944 році керівником делегації православного духовенства до Сталіна з проханням включити наш край до складу СРСР на правах автономії та приєднання  Мукачівської єпархії до Московського Патріархату. У 1944-1945 роках він був головним  претендентом на посаду єпископа, але 15 червня 1946 року його з братом о. Петром убили радянські солдати в передмісті Берегова – Затишном (Тошнаді). Поховання відбулося 18 червня на кладовищі Липчанського монастиря. Побувши нещодавно на цьому кладовищі, де поховані видатні православні діячі Закарпаття,  вшанував  їх пам'ять і зробив фото. Існують дві версії щодо вбивства ігумена Феофана. Дехто говорить про сплановану акцію НКДБ, інші твердять, що це був звичайний злочин п’яних військових. Будемо схилятися до другої версії, яку підтверджує публікація в газеті «Закарпатська Україна» від 26 липня 1946 року. У статті «Із залу суду. Вбивць до розстрілу» наголошується: «Військовий трибунал  Н-скої частини в складі головуючого гвардії підполковника юстиції тов. Гончарова, членів трибуналу молодшого лейтенанта тов. Кривошеїна, рядового тов. Чистого, при секретарі  гвардії молодшому лейтенантові тов. Максимові, розглянув  у відкритому судовому засіданні в присутності  2.5 тис. селян справу про вбивство братів Сабових, мешканців с. Тошнадь Берегівського району. Перед трибуналом стали звинувачені: Г. В. Пушкар, В. П. Ванюшкін, А. С. Коровін, П. Ю. Сергеєв, М. М. Дергач. Вони зробили злодійський вчинок – убивство з метою пограбування братів Сабових Феофана і Петра. Безпосередніми вбивцями були Пушкар і Ванюшкін. Розглянувши справу, військовий трибунал засудив до розстрілу Г. Пушкаря і В. Ванюшкіна. Інші підсудні, як безпосередні пособники злочину, засуджені до різних строків тюремного ув’язнення від 8 до 10 років. Селяни, які були присутніми на процесі, гарячими схваленнями зустріли  вирок військового трибуналу». На мій погляд., звучить дуже переконливо: це була звичайна п’яна «битовуха», яка закінчилася так трагічно. З різних джерел довідався, що мати загиблих продавала вино, в тому числі й військовим, частина яких дислокувалась  поруч  (в районі радгосп-заводу «Берегівський) і того фатального дня двічі реалізувала кілька літрів напою солдатам. А коли в пізній час вони втретє навідалися до неї й отримали  відмову, то почали в п’яному угарі стріляти по вікнах. Кілька випущених куль смертельно поранили ігумена Феофана та о. Петра, які вже лягли відпочивати, адже з ранку їх чекали невідкладні справи. Так безглуздо вірники втратили одну із найяскравіших постатей Мукачівської православної єпархії – ігумена Феофана( Сабова). Неочікувано,  ця тема мала продовження. Вивчаючі її, довідався, що на початку 50-х років, тобто лише після того, як минуло кілька років після цієї трагічної події, солдат цієї саме частини, сокирою зарубав у ночі весь караул. Що це було:  збіг обставин, чи Божа кара?
Валерій Разгулов (за публікацію відповідальність несе автор) Джерело: Перший кабельний

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!