Таємниче Закарпаття: секретна станція Боржави (ФОТО)

Гора Стій  – найвища вершина масиву Полонина Боржава (1681 м над р.м.), лежить на південному відрозі масиву у межах Закарпатської області. Донедавна на цій горі можна було побачити велетенські білі кулі, які увінчували найвищу вершину Боржавської Полонини. Білі кулі – залишки колишньої РЛС, яка існувала з середини 80-х до кінця 90-х років минулого століття. РЛС на горі Стій – це вражаюча історія, за якою приховані секретні військові розробки, приголомшливі факти та події, колишні державні таємниці. Непросте і суворе життя військовозобов’язаних серед дикої природи гір на висоті майже 1700 метрів над рівнем моря. Нескінченна низка непростих людських доль на пострадянському просторі… Будівництво на вершині гори Стій розпочалося ще навесні 1982 року. Будівництво велося одночасно на двох об’єктах: на вершині гори Стій (Стой, 1681 м) та в урочищі Іволове. Останній об’єкт був масштабнішим за перший. За планами командування протиповітряної оборони СРСР, в найкоротші терміни, тут мало вирости ціле військове високогірне містечко. На той час з села Березники Свалявського району до урочища Іволове була прокладена автомобільна грунтова дорога, якою військові вантажівки через села Росош і Керецьки доставляли бетон та будматеріали на гору. Керував будівництвом інженер-будівельник Майданевич Альбін Петрович з Мукачева, згідно затвердженого проекту Міністерством Оборони СРСР. Його “правою рукою” був лейтенант Іван Фанта з села Драгово (Хустського р-ну), який закінчив на той час Ленінградську будівельну академію. Частина солдат займалася будівництвом казарми, інші будували ДОС (будинок офіцерського складу), інші бригади терміново будували котельню. Всі солдати жили в кунгах (типу вагончиків), навіть офіцери. В якості їдальні слугували довгі столи під навісом, де готувалася їжа в похідних кухнях. Однак для постійного складу роти була заздалегідь побудована дерев’яна одноповерхова казарма, напроти якої, на той час, був закладений фундамент для цегляної казарми. З-поміж всіх існуючих на той час РЛС на горі Стій, безперечною «родзинкою» була надсекретна станція “Пароль”(1Л22). Вона працювала спільно з далекоміром П-37 і призначалася суто для впізнавання цілей “свій-чужий”. Станція була завжди зачинена і опечатана печаткою. Однак зі слів очевидців, надсекретна система часто виходила з ладу, тому більше простоювала ніж працювала. До того ж, під час грози всі РЛС комплекси в обов’язковому порядку знеструмлювались. В таких випадках, радистам, що знаходилися на бойовому чергуванні на горі з в/ч посилали контрольні радіограми для перевірки їх пильності. Для зв’язку з “великою землею” у розпорядженні військовослужбовців був гусеничний всюдихід типу “геологічний” та артилерійський тягач АТС-59. На кінець 1986 року військове містечко вже було добре розбудоване і на його території знаходилися: командний пункт (КП), дві казарми (одна з яких була двоповерхова і взірцево упорядкована), будинок офіцерського складу, магазин, котельня, лазня, транспортний парк з ангарами і гаражами. Життя на маківці гори Стій було справді суворими випробуваннями для солдат. Ураганні вітри, що намагалися збити людину з ніг у прірву та люті холоди, трималися на боржавському високогір’ї більше півроку. До того ж, із-за штормового вітру, постійно нищились куполи (РПУ). Для їх перманентного ремонту була задіяна висококваліфікована бригада монтажників із центральної Росії, яка не встигала лагодити ці велетенські кулі, причому іноді з великим ризиком для свого життя. Всі ці ремонтні роботи коштували величезних грошей. Однак без куполів – ніяк, вони були необхідні для механічного захисту радарів від вітру, снігу та обледеніння. Ось, що згадують екс-військові, які проходили службу на Стою. Валерій А. (в той час оператор РЛС) – про будівництво: «У вересні 1985 року нас несподівано перекинули на г. Стій разом з усіма РЛС та іншим господарством. Гора відразу ж неприємно здивувала: коли вперше піднімалися на ЗіЛ-157 в кузові, як зараз пам'ятаю – було 10 вересня, осінь, а при під'їзді до розташування пішов сніг – це був для нас шок! Військмістечко будували усіма силами бригади, але були і будбатівці. Весь майданчик кишів будівельниками, це було схоже на мурашник, адже командування розуміло, що якщо не встигнуть до снігів звести житло, то все піде нанівець...» Дмитро Б. (радист) – про харчування: «Влітку на позицію воду доставляли у величезній бочці, а взимку в ній ми сніг топили. Продукти підвозили знизу, швидше за все зі Сваляви. Пайок був високогірний – крім звичайних продуктів входило молоко згущене і копчена ковбаса – 25 г. Був магазинчик, в ньому ми купували всякі солодощі, можна було взяти і в борг, потім з зарплати 7 рублів віддавали». Віталій Г. (оператор РЛС) – про дисципліну: «Дисципліна була відмінною, хоча підтримувалася нерідко дуже радикальними методами. Так, одного разу для залякування казармених курців було застосовано колективне покарання - похорон недопалка. Знайдений в казармі залишок сигарети був урочисто піднятий на носилки і всім солдатським колективом в порядку марш-кидка вгору по засніжених гірських схилах переправлений досить далеко на поховання. Ми бігли, чергуючись коло носилок і знемагаючи від втоми, зате як весело було ковзати по обмерзлих заметах на зворотньому шляху» У 1993 році під велетеньскими білими куполами (РПУ) ще знаходилася техніка в повній бойовій готовності! Військову службу на Стою остаточно припинили нести у жовтні 1995 року, хоча варто зазначити, що з 1994 року об‘єкти почали інтенсивно руйнувати. Величні білі куполи (РПУ) були повністю розібрані в кінці 1999 року. На сьогоднішній день їх уламки вітер розкидав по найближчих схилах найвищої вершини Боржавського хребта. Здалеку ці білі шматки з радіопрозорого матеріалу нагадують клаптики снігу, які не тануть навіть у найспекотніший день. Хоча асоціативно це більше схоже на пошматовані аркуші паперу, на яких була написана історія людських доль. І скласти ці дрібні шматочки докупи, в єдиний пазл, вряд чи вже комусь вдасться. Сьогодні про РЛС на горі Стій нагадують тільки пожовклі від часу світлини, дивлячись на які в пам’яті оживають спогади про тих, хто беззаперечно творив історію “Боржавської РЛС”. [gallery ids="238706,238707,238708,238709,238710,238711,238712,238713,238714,238715"] Джерело Нагадуємо, Понад сотня підприємців з усіх куточків Закарпаття зібралися на непродовольчому ринку в Міжгір’ї,  аби відвоювати свої торгові точки https://pershij.com.ua/bazarne-protystoiannia-u-mizhhir-i-rynky-vidkryiut-a-torhuvaty-ne-dozvoliat-video/ Читайте також: За оперативною інформацією, зібраною у процесі документування злочинної діяльності 66-річної жінки, остання систематично збувала психотропну речовину - метамфетамін, наркозалежним клієнтам https://pershij.com.ua/v-mukachevi-pensionerka-pidzarobliala-prodaiuchy-narkotyky/ Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua”– підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram