Смердюча проблема: куди подіти закарпатське сміття та що підказує європейський досвід (ФОТО)

Якщо у вас є лимон, можна зробити з нього лимонад. Та для цього, крім лимона, потрібно мати воду і цукор. Якщо у вас є купа сміття, його можна переробити повторно або перетворити на енергію. Лише потрібно розсортувати сміття і мати переробні заводи.

Фото: Сергій Гудак

Привид переробки

У центрі Відня є химерна будівля, яка нагадує розмальований графіті замок зі сторожовою вежею. Це – сміттєспалювальний завод Шпіттелау. Його показують гостям австрійської столиці як одну із пам’яток архітектури, разом із імперськими палацами та готичними храмами. На балконі ростуть дерева, але це далеко не означає, що завод занепав. Таким був оригінальний задум архітектора Фріденсрайха Гундертвассера, який створював усі свої споруди здатними існувати симбіозі з природою, навіть більше – бути її продовженням. Завод оснащений найновішими фільтрами для очищення диму від шкідливих домішок. Сміттєспалювальні установки виробляють за рік 120 000 мегават-годин електроенергії та забезпечують теплом понад 60 тисяч домогосподарств у Відні. Шпіттелау не тільки не псує краєвид, але й не створює смороду, і віденці спокійно живуть поруч з «брудним» підприємством. Рівень шкідливих сполук у диму постійно моніторять, і зазвичай він набагато нижчий, ніж  гранично допустима концентрація. На Закарпатті уже міг би працювати принаймні один завод з переробки твердих побутових відходів, хоча і не такий естететичний як Шпіттелау. Сміттєпереробний завод у селі Яноші на Берегівщині – класичний довгобуд. Спорудження підприємства почали у 2012 році, а у 2015-му запустили першу сортувальну лінію. Як розповідали у прес-службі ОДА, загальний бюджет проекту склав 973,5 тис. євро. Левову частину цих коштів – 800  тис. євро – надав у формі гранту Європейський Союз. Завод повинен був переробляти 30 тисяч тонн відходів на рік, а звозити сюди мали сміття із 40 населених пунктів Берегівського району. Підприємство добудували, здійснили пробний запуск і… зупинили невдовзі після того, як обласні чиновники перерізали червону стрічку. Розпочати повноцінну роботу завод не може досі – поруч потрібно іще облаштувати полігон для утилізації відходів, заасфальтувати дорогу, звести адмінбудівлі, розмістити пожежні резервуари та очисні споруди, а грошей нема. На питання, куди поділи майже мільйон євро, відповіді готові – кошти, перераховані західними партнерами, перевели у гривні, потім стався стрибок валюти і, вони знецінилися. Тодішня голова села Яноші Марта Барта іще перед урочистим відкриттям заводу повідомляла Beregovo.Today, що для будівництва полігону сподіваються залучити новий європейський грант. Однак сподівання себе не виправдали. Закарпатські мас-медіа прозвали підприємство у Яношах «заводом-привидом». «Привид» навдивовижу матеріальний і простоює уже п’ятий рік. Після того, як новонароджений завод на Берегівщині помер, надія на те, що проблему з утилізацією сміття на Закарпатті владнають, знову воскресла, проте ненадовго. У 2016 році фінська компанія-інвестор запропонувала проект заводу із переробки сміття та водоочисних систем у Тячеві. Тут старий полігон, який уже час було закривати, пропонували накрити спеціальною плівкою, а поверхню засіяти травою. Звідти можна було б викачувати біогаз, який використовувався би для потреб міста. Відходи, які не підлягали переробці, мали захоронювати на новому полігоні за скандинавською технологією. Та інвестор призупинив роботи ще на початковій стадії. Причиною була названа неузгодженість діючого законодавства стосовно передачі в мережу енергії (теплової чи електричної), яка буде вивільнятися при переробці сміття. У 2017 році Закарпатська ОДА підписала угоду про співпрацю з польською фірмою, яка запропонувала проектні рішення будівництва на Закарпатті заводів у сфері переробки твердих побутових відходів. Технології включали можливість виробництва електричної енергії та біогазу. Минулого року ідею побудувати аналогічне підприємство на території Полянської ОТГ висловлював очільник громади Іван Дрогобецький. У громади уже є у планах один грандіозний проект – екопоселення з біолабораторією на полонині Віжень. Наприкінці листопада представники Закарпатської ОДА зустрічались з турецьким інвестором, який також готовий побудувати у краї підприємство з переробки твердих побутових відходів. Де саме хочуть розмістити потужності, не уточнювалося. Компанія «АВЕ» ще у 2009 році мала намір будувати сміттєпереробний комплекс на Виноградіщині, але наштовхнулася на протести місцевих жителів. Ідей та інвесторів багато, а дій мало. Лишається сподіватись на те, що Берегівська ОТГ, яка поки що перебуває на стадії становлення, знайде коли-небудь кошти на повноцінний запуск заводу у Яношах – сама чи з допомогою чарівного гранту від ЄС. Бо те, що сміття подіти ніде, визнає і міський голова Берегова Золтан Баб’як. «Останнім часом зафіксовані випадки, коли надавачі транспортних послуг пропонують платний вивіз побутового чи будівельного сміття населенню, завозять його в район вул. Кар'єрної та просто викидають його там на узбіччя», – розповідає посадовець на своїй сторінці у соцмережі.

Основна стаття «експорту»

Допоки сміттєпереробні заводи на Закарпатті залишаються мріями або примарами, переповнені звалища – уже реальність, від якої скоро неможливо буде сховатися. Щороку в області продукується 298 тонн відходів. Сміттєві полігони Закарпаття заповнені на 85%, а деякі перевантажені настільки, що там, чого доброго, сформуються невідомі науці форми життя і виникне окремий світ, як на львівській сміттярці у романі Юрія Винничука «Мальва Ланда». Попри це, їх продовжують експлуатувати, бо місця для нових звалищ обмаль. Полігон у селі Барвінок, куди відвозять відходи з Ужгорода, оточують земляними валами, щоб помістити нові й нові шари непотребу, але він вже підступає впритул до місцевого кладовища. Мертвим, ясна річ, усе одно, проте живі не можуть не здригатися, бачачи таку апокаліптичну картину: невже і вони будуть поховані під сміттєвими курганами? Якщо звалища не можуть розширюватися – ростуть у висоту. У гірських районах полігони на десятки гектарів елементарно ніде розмістити. Краєвиди Карпат псують купи непотребу, які можуть вирости вище від гірських вершин, якщо процес накопичення відходів не зупинити. Деякі звалища гості області бачать уже з вікон потягів і автомобілів, а це не може не псувати враження туристів. А вони, наївні, думали, що воду з гірських річок можна пити. Те, що приголомшує приїжджих з Києва чи Дніпра, закарпатців уже перестало дивувати. Воду з гірських річок ніхто не п’є. Хвилі Тиси несуть закарпатське сміття до Угорщини, Ужа – до Словаччини. Закарпатські активісти їдуть в Угорщину допомагати збирати мотлох, який викинули в річку вище за течією. Однак ті, хто вважає водойму каналізаційною трубою, переважають. У Рахові непотріб централізовано звозять на берег Тиси, виправдовуючись тим, що іншої підхожої ділянки немає. Не допомогло навіть попередження угорської сторони про те, що вона може подати позов для відшкодування завданих їй збитків. На території Угорщини закарпатське сміття з Тиси виловлюють за допомогою спецтехніки. Тамтешні посадовці занепокоєні санітарно-епідемічними загрозами, які може нести закордонний мотлох. За течією пливуть не тільки PET пляшки, але і небезпечні хімікати, батарейки та мертві тварини. Ну, здохла собака чи свиня, що тут поробиш – у річку її! Закарпатські селяни все ще підсвідомо переконані, що земля і вода все перетравлять. Проте обгортка від цукерки не згниває у компостній ямі, а з ділянок доводиться прибирати все більше пластику. Запобігти утворенню стихійних звалищ міг би централізований вивіз сміття, але його не всюди можна організувати – є місця, куди техніка елементарно не проїде, і люди, які не готові платити за вивіз. Та й куди вивозити, якщо на полігонах немає місця? Час від часу, як правило, влітку, на закарпатських полігонах відходів спалахують пожежі, і тоді їдкий дим та сморід отруюють повітря далеко за межами звалищ. Загасити таке загоряння важко, тому що його осередки залягають у глибоких пластах відходів. Непотріб так і просить: «Утилізуй мене!» Тільки де? Дійсно експортувати його, чи що?  Швеція, наприклад, завозить близько 600 000 тонн сміття з інших країн, щоб нагодувати  34 заводи-сміттєжери. Однак шведські заводи не закуповують сміття, а надають послуги з його утилізації, та й транспортувати так далеко невигідно.

Нуль відходів

Європейські країни давно почали відмовлятися від масового зберігання відходів на полігонах. Але і у тій же Швеції визнають, що їм ще далеко до ідеалу «zero waste» (нуль відходів): значна частина сміття, яке спалюється, могла б прислужитися ще раз. Більшість відходів (у теорії – до 90%) можна компостувати або використати повторно. Євросоюз поклав за мету до 2035 року досягти повторної переробки 65% сміття. У громадській організації «О.ЗЕРО» наводять приклад пострадянської Естонії, де у 1999 році нараховувався 351 сміттєвий полігон, а в 2020 році залишилося всього 5 санітарних полігонів, обладнаних згідно до євростандартів, і один полігон для небезпечних відходів. Населення Естонії (1,32 млн осіб) співставне з населенням Закарпатської області (1,25 млн). Сміттєспалювальний завод на всю країну один, і естонці радіють, що не встигли побудувати більше, щоб не бути залежними від нього наступні 20-30 років і мати можливість скорочувати кількість утворюваних відходів. Саме запобігання утворенню сміття є наріжним каменем стратегії поводження з відходами у ЄС. Пластикові та скляні пляшки і алюмінієві банки у Європі збирають фандомати – спеціальні автомати, у яких порожню тару можна обміняти на гроші або чеки: у Естонії, наприклад, за одну пляшку дають чек на 0,10 євроцентів, який можна використати у магазині, де встановлений автомат. Таким чином збирають 85% всіх РЕТ пляшок, 97,4% металевих бляшанок та 92% скляних пляшок. Мінус – висока вартість встановлення і обслуговування подібних агрегатів. В українському Мінрегіон збирались проаналізувати закордонний досвід встановлення фандоматів. «Це дуже потрібна ініціатива, яка заохочує людей до розумного збору і використання пластику та покращення екологічного стану міст. Думаю, в Україні це теж могло би спрацювати, тому наразі хочемо більш детально вивчити іноземний досвід для внесення відповідних змін у державні будівельні норми», – заявляв минулоріч нині колишній заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Лев Парцхаладзе. Але ініціативи «згори» не реалізуються без підтримки «знизу». Хоча з 2018 року українці формально зобов’язані сортувати сміття, на Закарпатті це роблять, за даними компанії «АВЕ», тільки 5-10 % мешканців. У Європі ж до сортування відходів привчають із дитинства. Дітям і молоді легше прищепити звичку, яку без ентузіазму переймають старші. У школі села Великі Лази відкрили лабораторію творчої переробки пластику, яку назвали «Резиденція Пластикожуя». Обладнання зібрав одеський винахідник Євген Хлебніков. Діти розсортовують сміття,  вчаться розрізняти маркування пластику і робити зі старих кришок і флаконів різноманітні цікаві та корисні речі – від дрібних прикрас до посуду. Креслення станків «Пластикожуя», розроблені у Голландії, є у вільному доступі, а втілюють задум інженери і екологи з усього світу. Саме на території Баранинської ОТГ, до якої належать Великі Лази, розміщується сумнозвісний полігон-цвинтар. Переробка тамтешнього мотлоху вимагатиме значно більших потужностей, але початок – половина справи. Колишній виконавчий директор ТОВ "АВЕ Умвельт Україна" Микола Бутенко розповідав «Голосу Карпат»: для заводу з поглибленої переробки сміття, вторсировини в області не вистачить ресурсу. Крім того, що будівництво потребує величезних фінансових вкладень, щоб такий завод був економічно доцільним тільки закарпатського сміття буде мало, потрібно ресурс двох-трьох областей. Що ж, майтелики, п'янчохи, дротяні удави та інші фантастичні звірі з львівської сміттярки явно будуть проти. А родичі тих, хто покоїться на цвинтарі у Барвінку – за. Альтернативи насправді дві: або ми переробляємо відходи, або нас під ними поховають.   Підготувала Христина Шепа, для «ПЕРШИЙ.com.ua» Нагадуємо, Невразливі: яка категорія людей стійка до коронавірусу? Читайте також: Покинуті батьками: на Закарпатті поліцейські врятували дітей (ФОТО)