Смердюча контрабанда: чому не припиняється потік закарпатського сміття через кордон (ФОТО)

Нас попереджали не раз і не двічі. Проблема «експорту» закарпатського сміття по Тисі до Угорщини тягнеться десятиліттями. Офіційні звернення, чеки за прибирання чужих відходів і погрози подати у суд, які неодноразово надходили від сусідів, не дають жодних результатів. Здається, нам усе буде однаково, доки ми самі не втопимося у своєму непотребі.

Забруднення без кордонів

Днями на офіційному сайті президента Угорщини Яноша Адера оприлюднили офіційного листа, адресованого президенту України Володимиру Зеленському. Він стосувався питання, яке у взаєминах між двома країнами зринає регулярно (окремо від мови, біпатридів і контрабандистів) – невпинного сплаву побутових відходів вниз по Тисі на угорську територію. У листі зазначено, що за цей рік річка принесла до Угорщини 2258 кубометрів твердих відходів. З цієї маси вдалося відловити 938 кубометрів. Угорська сторона робить усе можливе, щоб очистити русло річки, однак кількість непотребу перевищує можливості навіть високоефективної системи утилізації, створеної минулого року. Машини не можуть впоратися зі сміттям, яке стабільно продовжує прибувати. Тиса всуціль вкрита пластиковими пляшками. На угорській стороні працює спецтехніка, яка вибирає з річки закарпатські відходи. Забруднення Тиси загрожує усьому регіону. Воно шкодить його іміджу, заважає туризму і взагалі  небезпечне для здоров’я людей, що мешкають поруч, не кажучи вже про порушення крихкої екологічної рівноваги. Керівництво Угорщини неодноразово зверталося до України з цього приводу, однак суттєвих заходів у відповідь вжито не було. Тепер сусіди знову просять якнайшвидше знайти рішення проблеми – але, найімовірніше, і цього разу реакції очікувати марно. Це угорське попередження точно буде не останнім. Як повідомляло «Суспільне», у пресслужбі Офісу президента стверджують, що лист з Угорщини не надійшов. Минулоріч Уповноважений Уряду Угорщини з питань водного господарства Петер Ковач звертався до Уповноваженої Кабінету міністрів України з питань водного господарства на прикордонних водах Ірини Овчаренко з проханням розібратися зі скандальним сміттєзвалищем у Рахові, яке лежить просто на березі Тиси. В іншому разі паводок віднесе відходи в Угорщину, де їх потрібно буде вилучати, витрачаючи на це кошти. У зверненні здували про можливість подати позов про відшкодування збитків. Більше 10 років тому угорська сторона таки виставила українській рахунок за сміття на суму 35 тисяч євро, але потім пішла на поступки: грошей, мовляв, можете не платити, але зі своїм сміттям розберіться. Не розібралися. Два роки тому в мережі з'явилися промовисті фото річки Бодрог, яка протікає по Словаччині, а потім по Угорщині, несучи гори пет-пляшок, під якими навіть не видно водної поверхні. Бодрог утворюється на території Словаччини злиттям річок Ондава і Латориця. Перша в Україні не протікає. Звідки принесло цю гидоту, гадати довго не доводиться – ще на території України на Латориці виникають сміттєві затори, які у період повноводдя зносить униз за течією. Та шлях закарпатського сміття не завершується у Бодрогу чи  Тисі – все це потрапляє в Дунай, а звідти – у Чорне море, яке, за оцінками екологів, удвічі більше забруднене, ніж Середземне. Приїжджаючи відпочивати на Одещину, закарпатці скаржаться, що море нагадує баюру, але не здогадуються, що і вони внесли свою лепту.

Після нас хоч потоп

«Основна причина забруднення полягає в тому, що населення скидає несортовані побутові відходи у водотоки, які приймаються водоносними горизонтами та транспортуються до Угорщини», – йдеться у листі угорського президента з приводу сміття у Тисі. Позаяк річка формується на території Закарпатської області, закарпатці будуть винні завжди. Та за часів, коли по Тисі сплавляли карпатські ліси, і з колод також утворювалися затори, чомусь на це ніхто не нарікав – хороша була транспортна артерія. Швидшого шляху спустити що-небудь з гір не існувало. Екологи кажуть: сміття береться звідти ж – з гірських районів. «Основна маса сміття потрапляє в Тису у гірській місцевості, там де немає централізованого сміттєвивезення», – розповідає Віктор Бучинський, засновник пункту прийому вторинної сировини «Кольорові баки» у Берегові. Він іще наприкінці лютого долучався до угорських добровольців, які очищали від непотребу ліс у зоні розливу Тиси біля села Тісосалка. За три дні півтори сотні небайдужих зібрали майже дві тонни сміття. Однак з витоків Тиси невпинно прибуває нове – а після червневого паводку його кількість сягнула нового піку. Активіст пояснює: відповідальність за вивезення сміття у гірських районах несе місцева влада. «Але такі фірми, як АВЕ, не хочуть працювати у гірській місцевості, мовляв це не рентабельно, логістика шкандибає, – пояснює Бучинський. – Мене вразило те, що людям так підходить, вони раді, що заощадять на сміттєвивезенні тих 80 грн, і їм простіше скинути мішки з сміттям до потічка чи річки. Їх це влаштовує».

Фото: Viktor Buchynskyy/Facebook

Держекоінспекція може тільки виписувати місцевій владі, байдужій до сміттєвої проблеми, штрафи, однак вони мізерні. За статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання законних розпоряджень чи приписів органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, чиновникам світить від 255 до 765 гривень штрафу. А згідно з статтею 59 із громадян, яких спіймають на засміченні води, можуть максимально стягнути аж… 119 гривень. Що й казати, в умовах карантину не одягнути захисну маску «дорожче», ніж швиргонути у річку місячний запас використаних. Одіозне рахівське сміттєзвалище на березі Тиси, яке так дратує угорців, як твердять чиновники, санкціоноване і погоджене усіма зацікавленими службами. З року в рік посадовці повторюють, що іншої вільної ділянки, яку можна виділити під полігон, немає. Така ж ситуація і з курортним селом Кваси, де звалище, щоправда, дещо менше, облаштували на березі Чорної Тиси.

Фото: Yaroslav Lozan/Facebook

Щоразу, коли область накриває велика вода, вона забирає з собою тонни побутових відходів. Це, здавалося б, простий шлях позбутися непотребу, однак він веде до екологічного пекла. Куди ми і прямуємо второваною стежкою.

Самі себе топимо

Недарма закарпатці, бачачи великий безлад, говорять: «як вода нанесла». Захаращення річок екологи називають одним з факторів, який посилює руйнівний вплив паводків, котрі й без того почастішали через кліматичні зміни. Сміттєві греблі на водоймах перекривають русла і створюють додаткову перешкоду для води, яка піднімається ще вище, підхоплюючи непотріб, від пут якого звільнилася. Чому його не виловлюють тут, а дозволяють пливти за кордон? Імовірно, з тієї ж причини, чому сміттєвози не доїжджають у гірські села: зайві витрати. І, знов-таки, для чого прибирати самим, якщо можна звалити цей обов’язок на плечі інших? Ця установка спрацьовує на всіх рівнях. Віктор Бучинський вважає, що проблему сміттєвої контрабанди вирішить будівництво сміттєпереробних заводів. Такий уже збудований у селі Яноші неподалік Берегова, до того ж на грантові кошти від Євросоюзу, але для того, щоб повноцінно запустити підприємство, грошей не вистачило – завод простоює. У червні 2020 р. в Ужгороді провели громадські слухання, на яких підтримали будівництво сміттєсортувального і сміттєпереробного заводу на території Ірлявської сільської ради. Проєкти подібного підприємства були і в Тячеві, де гостро стоїть ситуація з вивезенням сміття. Три роки тому цим займалася фінська компанія «Ferroplan», яка припинила роботу, не зумівши розібратися у підводних каменях українського законодавства. Але 2019-го року дозвіл на проєктування сміттєпереробного заводу в Тячеві надали ТОВ «Транснаціональні поставки», кінцевим бенефіціарним власником якого зазначений громадянин Китаю. Оскільки заповненість полігонів твердих побутових відходів на Закарпатті є критичною, а 72% звалищ потребують рекультивації, переробка і утилізація відходів критично необхідні. Проте, як відомо, чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Аби область перестала експортувати сміття, важливий комплексний підхід: налагодити сортування і вивіз відходів із віддалених населених пунктів, провести роз’яснювальні роботи і змінити свідомість тих, хто сприймає водойми як великі клоаки. Адже на Закарпатті 74,7% відходів утворюють домогосподарства, а не підприємства. Закарпатська ОДА розробляє план заходів поводження зі сміттям до 2030-го року. Стратегія управління відходами у Закарпатській області до 2030 року, розроблена Європейським об’єднанням територіального співробітництва з обмеженою відповідальністю ТИСА, була прийнята минулого року. Вона пропонує запровадити відповідальність споживача послуг з вивезення побутових відходів за неукладення договору з виконавцем таких послуг і посилити відповідальність за вивезення відходів на несанкціоновані звалища. Передбачається забезпечити у 2023 році переробку 15% відходів та підвищити кількість населення, що сортує сміття, до 23%. Також стратегія включає запуск смітєпереробного заводу і сміттєсортувальних ліній. Але майже про те саме, включно з встановленням у селах «євроконтейнерів» для роздільного збору відходів, йшлося і в програмі поводження з твердими побутовими відходами на 2016-2020 роки. На жаль, програми у нас зазвичай пишуть не для того, щоб їх виконувати. У цей час сусіди по вуха завалені нашими гостинцями. Ми смітимо, вони збирають. І це підкреслює, що по Тисі дійсно пролягає рубіж між Європою і не Європою. Точніше – між цивілізацією, яка реалізує цілі сталого розвитку, та примітивною общиною, котрій усе одно, що буде після неї і яка, насправді, глибоко непевна, чи взагалі буде те «після».

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»