Сходинки на Голгофу берегівського мера Єнева Ортутая

В нашому місті постать греко-католицького священика Єнева (Євгенія) Ортутая широкому загалу маловідоме.  В той же час, за майже 11 років бездоганної праці на посаді міського голови, ним досягнуто неперевершених результатів, які суттєво змінили обличчя Берегова.  І це доведений факт, адже за його каденцію 1928-1938 роки, в нашому місті побудовані окружна лікарня та житловий масив, «одягнуто» у каміння в межах міста русло річки Верке тощо. Його життєвий шлях вагомо відрізнявся від здобутків пересічного громадянина того часу. Народився 3 травня  1889 року в комітаті Унг в Тарна (тепер Словаччина) в родині греко-католицького священика Стефана Ортутая і Марії Дудинської. Здобув ґрунтовну початкову, середню та вищу теологічну освіти в навчальних закладах Ужгорода та Будапешта. Для нащадка греко-католицьких священиків вибору майже не було, тому, не випадково, обирає стезю священика цієї конфесії. 22 грудня 1912 року єпископ Мукачівської Греко-Католицької єпархії Антоній Папп в Ужгородському кафедральному храмі рукоположив його на священика разом з шістьма богословами. Спочатку був помічником - священиком в с. Чийке (тепер Угорщина), а з 1914 по 1915 рр. настоятель у селі Ділок Мукачівського округу.  У 1915-1918 роках він вже помічний священик  і проповідник кафедрального храму  в Ужгороді. Саме тут, в Ужгороді, остаточно зміцнюються його світогляди й політичні переконання. З 1 липня 1918 по 31 грудня  1919 рр. – парох у Воловому (Міжгір’я). Коли чеські легіонери зайняли значну частину  Закарпаття (з 12 січня по 4 червня 1920 рр.), то вони, під загрозою смертної кари, інтернували священика-мадярона отця Євгенія (Єнева). Правда, ненадовго, з 1920-1925 рр. він займає кафедру в с. Драгові. У 1925 році єпископ Петро Гебей  призначає отця Євгенія Ортутая  деканом Берегівського деканату. Тут він плідно, сумлінно,  з великим успіхом  працює на душпастирській і суспільно-культурній ниві. Саме в нашому місті, розкрилися його найкращі риси: порядність, любов до людей, ерудиція й надзвичайна працездатність. Тому, невипадково, вже через два роки берегівчани обирають його очільником міста. Час тоді був дуже складний, нова чехословацька влада, робила все щоб впливати на життя угорськомовного міста. Коли, навіть, поштарів, призначали з вихідців центральних районів Чехословаччини. Але, Берегсас, був єдиним  містом з угорським населенням, де наперекір  насильній асиміляції вдалося зберегти муніципальний статус – місто із впорядкованим управлінням, яке воно отримало в 1869 році. Його мешканці мали право обирати  міське представництво на чолі з бургомістром. Половина депутатів обиралася  прямими  виборами , а друга – кооптувалася з числа  великих платників податків. Така тенденція була збережена й в часи Чехословаччини. Через кожні десять років (востаннє у 1939 р.) святкувалися річниці нового міського управління. За каденцію Єнева Ортутая, такі урочистості проходили і в 1929 році. Про ці події писала новостворена міська газета «Береги гірлап» («Берегівські вісті»). Вважаю, що невипадково, в 1929 році, нарешті, освятили, нові дзвони реформатського храму, які відлив у 1921 році  Ференц Егрі. До слова, з настоятелем берегівського реформатського храму Єне Сутором (очолював громаду з 1920 по 1951 роки) він підтримував тісні людські стосунки. Свідченням такого шанобливого відношення, свідчить будівництво на площі Кошута, в самому центрі міста, біля  готелю «Гранд» («Роял»)та будови колишнього Королівського суду, у 1929 році - двохповерхової парохії реформатської релігійної громади (на фото). В цьому будівництві, міська влада, приймала безпосередню участь. Тісні, дружні стосунки підтримував Єнев Ортутай і з відомим лікарем Берталоном Ліннером. Можна вважати, що саме таким доброзичливим  відносинам, під будівництво сучасного хірургічно-гінекологічного корпусу (на фото), міська влада без бюрократичної тяганини, виділила міський парк площею 5 гектарів. Саме ж будівництво, розпочалося у 1934 році, завдяки головному лікарю Веселі Сватоплюк, адже його батько був на той час міністром фінансів Чехословаччини і через Президента Республіки Томаша Масарика відкрив фінансування на будівництво. У 1936 році  (про це свідчить пам’ятна дошка, встановлена біля центрального входу), будівля в стилі конструктивізму, була побудована. Ще один будинок в стилі модного тоді - конструктивізму, збудований, майже в цей же час, поруч, через дорогу, був - житловим. В ньому проживали військові, лікарі, вчителі, чиновники всіх рівнів, на яких спиралася чехословацька влада. Зараз тут розміщені палати, обласної психлікарні. Поруч, на теперішній вулиці Виноградній, у 1936 році розпочали будівництво (на фото з архіву автора) гуртожитку для учнів та викладачів гімназії (зараз у будинку розташована угорська гімназія). З прізвищем Єнева Ортутая пов’язують й наймасштабніші рекреаційні роботи, - спорудження каналу Верке. Саме в часи його керівництва містом, річка Верке, була «одягнута» у тесане каміння на всій протяжності міста. Всі роботи по впорядкуванню каналу виконані під керівництвом інженера управління водних ресурсів Калмана Бенди. За словами берегівчанина Петра Омбоді ,це будівництво, скоріше, мало економічне, а не екологічне підґрунтя. В країні розпочалася економічна криза, скорочувалося промислове виробництво, багато людей опинилося на межі виживання. Не оминула вона й наше місто. Зокрема  у 1933 році були закриті цегляно-черепичні заводи, 576 чоловік опинилися на вулиці без засобів існування. У Берегові лютувало безробіття. Все це спонукало міську владу на чолі з бургомістром Є. Ортутаєм, шукати джерела соціального захисту, як зараз кажуть, незахищених верст населення. Тому й було прийняте таке рішення. Красномовно про виконані роботи,на які було залучено тисячі робітників, сотні возів гужового транспорту, свідчить світлини того часу. Посада міського голови, не заважала йому бути для великої громади греко-католиків Берегова, - душпастирем. У 1929 році він становиться членом єпископської Консисторії. За самовіддану працю на цьому поприщі єпископ Олександр Стойка визначає його титулом  почесного архідиякона. Проживав разом з родиною Енев Ортутай в Берегові по вулиці Руській (тепер Шевченка) у власному будинку, який і зараз прикрашають два сторічні тюльпанові дерева (на фото.) Після Мюнхенської угоди та Віденського арбітражу,у 1938 році Єнев Ортутай все робить від нього  залежне, щоб Чехословаччина плавно, без перешкод та провокацій, передала владу в Берегові представникам Угорщини. Незабаром  архідиякон Енев Ортутай становиться депутатом Угорського Парламенту, де представляє громаду Берегівщини. У 1942 році нагороджений «Хрестом Народної Оборони». У 1940 році єпископ Олександр Стойка  призначає  о. Ортутая парохом  Ужгородської Преображенської церкви і деканом Ужгородського деканату. На цій посаді, 12 червня 1945 року органи НКВС його заарештовують, як зрадника народу по справі проти першого прем’єр-міністра Підкарпатської Русі Андрія Бродія і його соратників. У своїй промові обласний прокурор  І. В. Андрашко, як державний обвинувач, наголосив, що «На підставі матеріалів попереднього і судового слідства державне обвинувачення вважає повністю доведеним, що Бродій, Демко, Ортутай, Жегора, Шпак, Рішко, Бенце, Крічфалуші-Грабар, будучи депутатом угорського парламенту…, були вороже настроєні до закарпатоукраїнського народу і до Союзу Радянських Соціалістичних республік і, прагнули поневолити закарпатський народ». Автор, свого часу, працюючи в Державному архіві Закарпатської області, скориставшись відпусткою, досконало вивчив та занотував цю кримінальну справу та стенограми судових засідань, й переконався , що вона була повністю сфальшована та сфабрикована. До слова, матеріали цієї справи були надруковані у 1999 році в моїй монографії «Біла книга». 26 травня 1946 року на підставі  ст. 54-4 КК УРСР (державна зрада) суд засудив о. Євгенія (Єнева) Ортутая на десять років позбавлення волі з поразкою в правах терміном  на п’ять років і конфіскацією належного йому майна. Пройшовши земне пекло тюрем-розподільників, О. Ортутай  опинився  в таборах ГУЛАГу Комі АРСР. Важкі, не людські умови табірного життя, дали про себе знати, 24 грудня 1950 року, на 62 році життя його не стало. Згідно з ст.1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року прокуратура  Закарпатської області реабілітувала отця Євгенія (Єнева) Ортутая 26 грудня 1991 року. У серпні 1990 року на Берегівському греко-католицькому цвинтарі на могилі його дочки, за родинною огорожею, встановлена пам’ятна дошка (на фото) колишньому священику і меру Берегова. А тлінні останки отця Ортутая спочивають  в місті Абец в одній із безіменних могил республіки Комі. Єнев  Ортутай заслуговує, щоб пам'ять про нього була увінчана меморіальною дошкою на фасаді будинку Берегівської міської ради. Автор висловлює вдячність досліднику  Мукачівської греко-католицької єпархії та родовідного древа Бачинських-Фірцак – Івану Бачинському за допомогу в підготовці цієї публікації. Валерій Разгулов (за публікацію відповідальність несе автор) Джерело: Перший кабельний