Шляхетний більярд: гра для зосереджених

Більярд – спорт, котрий вимагає вправності, концентрації та інтелекту. Необхідно точно визначити кут і силу удару, обертання і траєкторію руху куль, зокрема після зіткнення одна з одною чи з бортиком. У голові гравця невидимо відбуваються складні розрахунки. Королівська забава Сам характер більярду неспішний і виважений, а це вказує, що розвага призначена для людей, які мають подостатком вільного часу. Переповнені тютюновим димом і шумні більярдні не завжди були такими. Більярд виник у середовищі знаті. За однією з версій, європейці перейняли його у  китайців. За іншою – його прообразом була гра, схожа на крокет, в яку грали у Північній Європі в XV столітті. Ігри на відкритому повітрі мають сезонні обмеження. З часом гру-попередницю більярду перенесли з відкритого газону у приміщення, а роль поля почав виконувати спеціальний стіл https://ukrbilliard.com.ua/bilyardnyie_stolyi, вкритий зеленим сукном, яке мало імітувати трав’яне покриття. У оригінальній грі кулі штовхали палицею з широким кінцем, яка нагадувала ключку. Проте коли куля опинялася впритул до бортика, гравцям було не дуже зручно користуватися широкою частиною ключки, і вони часто били протилежним, вузьким кінцем. Врешті-решт з’явився гострий кий, який і став основною «зброєю» більярдистів. Щоб збільшити тертя, наконечник кия почали натирати крейдою або вкривати шкірою. «Шляхетна гра у більярд» була вже добре відома в Англії у часи Шекспіра – драматург згадав її у п’єсі «Антоній і Клеопатра», напевно, припускаючи, що єгипетська цариця розганяла нудьгу такими ж іграми, як і сучасне йому дворянство. Реальна Клеопатра не грала у більярд, зате великими його прихильниками були шотландська королева Марія Стюарт і французький король Людовік XIV. Поширеним покриттям для більярдних столів у XIX столітті стала вулканізована гума. Тоді ж гра зробилася масовою і набула популярності серед усіх верств населення. Більярдні столи можна було знайти у багатьох розважальних закладах, зокрема у Британії їх ставили в приміщеннях, де приймали ставки на кінні перегони. Правила гри при цьому варіювалися у залежності від місця й часу. Сто і один спосіб потрапити в лузу Сьогодні у просторіччі більярдом називають цілий ряд ігор, у яких відрізняються окремі деталі, крім найсуттєвішого: кулі потрібно відправляти у лузи, а кий контактує лише з однією кулею – битком. Безпосередньо його у більшості дисциплін не можна відправляти у лузу – за це накладається штраф, за винятком таких спрощених ігор, як «вільна піраміда», де забитий биток рахується як звичайна куля.

• Снукер. Найскладніша з ігор на більярді, автором правил якої вважають полковника британських колоніальних військ у Індії Невілла Чемберлена. На столі встановлена піраміда з 15 червоних куль, а на спеціальних позиціях розкладені 6 кольорових куль та одна біла – биток. Щоб виграти, потрібно набрати більше очок, ніж суперник. Кожна загнана в лузу куля має свою «ціну» залежно від кольору: від одного очка (червона куля) до семи (чорна). При цьому кулі повинні лягати у лузи в суворій послідовності.

• Російська піраміда. У Росію більярд проник завдяки Петру I, який активно впроваджував при своєму дворі європейські звичаї. У більярд грали дворяни, які очікували аудієнції з царем. Спершу користувалися правилами, заведеними у Європі, але з ростом популярності у колах місцевої знаті російський більярд виробив власні. У 1885 р. Анатолій Леман видав «Теорію більярдної гри», де вперше описав правила «російської піраміди». В піраміді 15 прицільних куль з номерами (1-15). Биток можна скерувати на будь-яку з куль. За кожну кулю нараховується кількість очок, яка дорівнює її номеру – крім кулі №1, за яку завжди зараховується 11 очок, і останньої кулі на столі, за яку незалежно від номеру додається 10 очок.

• Американський пул. Тут також є 15 пронумерованих куль. Всі вони, крім білого битка, пофарбовані у різні кольори. Кулі під номерами від 1 до 7 зафарбовані у суцільний колір, а від 9 до 15 – смугасті. На початку гравець має вирішити, кулями якої групи буде грати. Куля №8 чорного кольору, і її потрібно забити у визначену лузу наприкінці гри швидше, ніж це зробить суперник, але не раніше, ніж будуть забиті всі кулі своєї групи. Той, кому це вдається, і стає переможцем партії.

Вважається, що новачкам найпростіше навчитися грати в американський пул, адже у ньому більярдний стіл і кулі менші за розмірами, а лузи – більші. В цю гру найчастіше грають у барах і клубах Америки і Західної Європи. На теренах колишнього СНД водночас не втрачає популярності російська піраміда, зокрема її спрощений різновид – вільна піраміда, коли враховується не «вартість», а кількість забитих куль. Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram