Ринок праці: які професії потрібні (і непотрібні) на Закарпатті

За версією обласного центру зайнятості, найбільш затребувана професія швачки – до того ж, вакансій у ній більше, ніж вільних робочих рук. Багато вакансій та  дефіцит кадрів наявні серед в'язальників схемних джгутів, кабелів та шнурів. Не вистачає майстрів виробничого навчання. Можна зробити висновок, що робітники цих спеціальностей найбільше потрібні на великих підприємствах, які нині розвиваються у краї. Вони шукають також сортувальників матеріалів та виробів з деревини. У дефіциті електромонтери з ремонту повітряних ліній електропередачі.

Професія	Чисельність безробітних	Кількість вакансій	Дефіцит кадрів
Швачка	132	200	68
Майстер виробничого навчання	6	30	24
Інспектор	10	31	21
Електромонтер з ремонту повітряних ліній електропередачі	1	16	15
В'язальник схемних джгутів, кабелів та шнурів	104	117	13
Сортувальник матеріалів та виробів з деревини	13	24	11

«Ситуація, що склалася нині на ринку праці області демонструє нестачу трудових ресурсів за робітничими спеціальностями, неготовність закарпатців працювати на запропоновану заробітну плату. Наслідком цих явищ є значний відтік робочої сили до країн-сусідів», – відзначає директор обласного центру зайнятості Юрій Фущич. У зв’язку з масовими скороченнями у ході адмінреформи без роботи залишилося чимало держслужбовців – у центрі зайнятості зареєстрували 121 безробітного спеціаліста з державної служби місцевого самоврядування. Зміни у медицині, наскільки можна судити, поки що найбільше зачепили медсестер – 96 шукає роботу через службу зайнятості. Вакансій для перших немає, для других – мало. Вимальовується тенденція: «білих комірців» звільняють, «синіх» – набирають. Хоча не всіх. Підсобні робітники, сторожі, прибиральники, продавці – у цих професіях пропозицій роботи менше, ніж тих, хто її шукає. Зайве казати, що ці дані не показують реальної ситуації – не кожен, хто втрачає роботу, приходить до Центру зайнятості, адже більшість сподівається працевлаштуватися самостійно: за оголошеннями у інтернет-ресурсах і газетах, через знайомих, чи врешті-решт, «на чехах». Вебсайти, які спеціалізуються на пошуку роботи, показують, що найзатребуваніші вакансії у Закарпатській області – продавець і продавець-консультант. Наступні за попитом – менеджери з продажу, слідом за ними – водії і адміністратори. При цьому в інтернеті роботодавці, не вагаючись, вказують бажані вік і стать майбутніх співробітників – це фактично стандарт. Тим часом, ухвалений ще у 2012 році закон «Про зайнятість населення» забороняє висувати будь-які вимоги дискримінаційного характеру в оголошеннях про роботу та під час проведення добору працівників. «Коли тобі 30, а ти уже відчуваєш дискримінацію за віком» – бідкається в соцмережі мешканка Мукачева Яна Петрига і публікує скріншоти найбільш промовистих оголошень. Шукачі роботи, безумовно, стикаються також з дискримінацією за статтю, причому як жінки, так і чоловіки. Але за інформацією Центру зайнятості станом на 1 лютого 2020 року, безробітних жінок на Закарпатті непропорційно більше, ніж чоловіків – 67,6% проти 32,4%. Особи старше 45 років становлять 41,9% тих, хто ніде не працює. Ставлення роботодавців краю до антидискримінаційного законодавства не потребує подальших коментарів. Загалом, на ринку праці у Закарпатті два локомотиви: промисловість і торгівля. Це помітно навіть назовні: бігборди закликають приєднатися до команд заводів з іноземним капіталом, а на дверях магазинів вивішують аркуші А4 з надрукованими жирним шрифтом оголошеннями «потрібен продавець». Складське господарство і транспорт – також розвинена сфера: де торгівля, там і зберігання та доставка товарів. Будівництво, сільське господарство і готельно-ресторанний бізнес наймають менше працівників. Можливо, це ще й тому, що багато робітників у цих сферах набирають тимчасово, на сезон: гаряча пора на будівництвах і у теплицях настає, щойно зростає температура повітря, а в готелях – у період відпусток. Як відзначають у Департаменті економічного розвитку і торгівлі Закарпатської ОДА, на Закарпатті існує кричуща територіальна  диспропорція  попиту  та пропозиції  на  зареєстрованому  ринку  робочої  сили.  Так, якщо  станом  на кінець грудня  2018  року  в  Ужгородському  міському  центрі  зайнятості, Берегівській, Виноградівській,  Свалявській,  Ужгородській,  Хустській районних та міськрайонних філіях обласного центру зайнятості на 1 вільне робоче  місце претендувало  1–2  безробітних,  то  у  Міжгірській  та Великоберезнянській районних філіях на одну вакансію претендували відповідно 37 і 21 особи. Навіть якби вони і хотіли працювати удома – однаково ніде. Серед вакансій «у Закарпатській області» на вебсторінках висвітлюються пропозиції заробити у Польщі, Чехії, Німеччині, Угорщині, Словенії, Данії, Ізраїлі – мало не по всій земній кулі. А плату обіцяють набагато вищу, ніж на батьківщині. Чоловікам, жінкам, і сімейним парам. До неповнолітніх дітей іще не дісталися. Разом з тим, за 9 місяців 2019 року рівень безробіття на Закарпатті склав 8.8% та мало перевищував середньоукраїнський (8,1%). Це навіть менше за минулорічний показник у 10,4%. Ті ж, хто виїжджає, фактично таки десь працюють, чи не так? Ми покидаємо – нас викидають. Закарпатці втрачають лояльність і часто змінюють робочі місця. Іван роками працював у одній з компаній зв’язку. Стабільно низька зарплатня спонукала його звільнитися, і взимку він влаштувався експедитором – розвозив цукерки до магазинів по цілій області. Проте скінчилися новорічні свята, навантаження зменшилося, і через місяць Івану вказали на двері. Він, тим не менш, швидко оговтався, знайшов місце комірника на складі і на питання, як нова робота, відповідає коротко: «Чекаю зарплати». Коефіцієнт робочої сили по прийому у січні-вересні 2019 року на Закарпатті склав 16,3%, по звільненню – 21,8%. Іншими словами, звільняють більше людей, ніж наймають. Кількість штатних працівників у області із року в рік скорочується – тривожна тенденція, яка свідчить одночасно і про постійне зменшення попиту на робочу силу, і – опосередковано – про ріст тіньової зайнятості. Не може не викликати занепокоєння і те, що найпоширеніші на Закарпатті професії легко піддаються механізації. Йдеться не про далекі склади Amazon – на закарпатських заводах також тестують технології штучного інтелекту. Якщо сьогодні там відкривають вакансії – завтра можуть почати скорочувати. Ро́боти не вимагають підвищення зарплат, можуть працювати цілодобово, їм не потрібні вихідні і відпустки. Та самі робітники, надто на малих підприємствах, здається, не сприймають таку конкуренцію надто серйозно. «Це до нас іще не скоро дійде», – відмахується працівник складу. Робітник фірми, яка виробляє бруківку, каже: «Шеф хвалиться, що купить машину, яка сама складає бруківку, і не потрібно буде складальників, лишать одного, щоб керувати машиною. Або він уже купляв якусь машину, щоб обмотувати піддони плівкою, та вона так намотала, що він її назад вернув». Напевно, усі, крім шефа, сподіваються, що нова машина наскладає не краще, ніж стара «намотала». Ринок праці динамічний, як, властиво, і будь-який ринок, але він єдиний, де легально купуються і продаються люди. Поки ще хтось хоче їх купувати. Постає питання: ми – усього лише неякісний товар? Або – щось важливіше? Хотілося б тоді знати, що…

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»

Нагадуємо, Ностальгія: Як виглядав ужгородський ресторан “Скала” (ФОТО) Читайте також: У горах на Рахівщині знайшли мертвим туриста з Києва