Руслан Орос: «Хочеться, щоб люди побачили щось нове, дивовижне від винороба»

13.01.2022 23:43 592 0
Руслан Орос: «Хочеться, щоб люди побачили щось нове, дивовижне від винороба»

«Життя дуже коротке, аби пити погане вино» – такий девіз вивішений на фестивальному будиночку Руслана Ороса. Винороб з Дерцена неодноразово займав призові місця на різних конкурсах – як в Україні, в тому числі на «Червеному вині», так і за кордоном.

Торік напої пана Ороса знову вибороли в Мукачеві золоті медалі у двох номінаціях: «Краще червоне сухе вино» та «Краще біле сухе вино». У мукачівському фестивалі чоловік бере участь з 2012 року, а професійно виготовляє вино близько 10 років. Попри це, його можна назвати представником молодого покоління закарпатських виноробів – адже у своїй сім’ї він перший зайнявся цією справою і впроваджує сучасні технології.

У дерев’яній хатинці на фестивалі порядкують двоє – сам Руслан Орос і його мати, пані Марія. Вона надзвичайно уважна і дружелюбна, приязно розмовляє з усіма відвідувачами. Каже: син – її гордість. 

Поки Руслан відлучається, щоб припаркувати авто, жінка бере купюру і проводить нею по пляшках. Гостям, які спостерігають, не розуміючи, що відбувається, пояснює: то таке закарпатське ворожіння, щоб усе продалося.

Однак для того, аби вина визнавали одними з найкращих і на вітчизняних, і на закордонних конкурсах, самих ворожінь, звісно, замало.

«Все починалося з нуля»

Запитуємо в Руслана:

Як вибрати хороше вино?

Це досить складне питання. Потрібно трохи розбиратись у винах. Треба, як мінімум, знати сорти, щоб відчути, який смак повинно мати Шардоне, який Мерло, який Каберне. Потрібно подивитися колір, аромат, яке вино в келиху, наскільки густе. Рецептори розпізнають, чи це дійсно натуральне вино, але треба мати певний досвід у цьому.

Як Ви почали займатись виноробством? Це була сімейна традиція?

Ні, не сімейна. Все починалося з нуля. Почали виготовлення виноградних саджанців, потім вирощування столових сортів. На нинішній день у нас 110 столових сортів винограду, крім винних. 

До виноробства займався саджанцями, виготовленням щеплених сортів винограду, фруктових дерев. Сам вчився на столяра по художнім меблям, закінчив фермерський технікум. Потім потихеньку перейшов у напрямку виноробства. Можна сказати, що випадково.

Перший фестиваль був у Берегові в 2011 році, де зайняв друге місце – тоді в мене було всього кілька сортів вин. Після того почав уже виготовляти професійно.

Став бувати на різних конкурсах і виставках в Угорщині, Словаччині, Румунії. Але з пандемією останні два роки на європейських уже не був.

У кого переймали досвід, навчалися?

Коли починав, у старших виноробів запитував. Їздив в Угорщину, там професійні винороби багато допомогли. Потім закінчив у Сваляві коледж на технолога по виробництву вин.

На Закарпатті ростуть сорти з Ірану

Любите експериментувати?

Стараємося виготовляти вина з тих сортів, яких у інших немає. Є такі, що у нас вперше на Закарпатті, і свої саджанці, своя посадка. Вина з них виходять шикарні.

Є багато кишмишних сортів селекції Угорщини, Молдови, декілька американських сортів, є навіть два сорти селекції Ірану. 

Звідки беру? Маю багато знайомих виноградарів по всій Україні, обмінюємося живцями, є, що замовляємо нові сорти і купляємо живці. Потім їх щеплю, розмножую на своїх плантаціях.

На Закарпатті все добре приживається, тому що хороший клімат. Раніше називали «другий Крим». У нас визрівають і персики, і ківі, і інжир, і виноград – буквально всі ті фрукти, що на південних схилах.

Площа виноградників у мене близько одного гектара. Ті сорти, які в мене нема, докупляю з різних точок Закарпаття.

Що визначає якості напою?

Перший фактор – це якісний виноград, чистий, здоровий, без заражень. Друге – це техніка. Все обладнання має бути чистеньке, стерильне, як і підвал. А третє – вже технологія, що і як виготовляє винороб.

Чи змінюються з часом технології у виноробстві?

Як цілий світ, так і виноробство – є нові тренди, нове обладнання. Є дідові методи, хтось ще тримається їх, але я намагаюсь найбільш продуктивно це робити, щоб були якісні вина, як білі, так і червоні. Різні витримки, різні технології.

У нас є особливі італійські нержавіючі ємності з плаваючою кришкою. Це спеціально для білих вин, дуже добре зберігати у них, щоб вберегти колір, аромат і сортність вина. Так само італійські преси з нержавійки, дробарки. Є й дубові бочки для витримки червоних вин, але небагато.

Врожай був непоганий

Яким видався врожай у 2021 році? Всі казали, що у 2020 був поганий…

У двадцять першому трохи запізнилась весна, і, відповідно, запізнився збір урожаю. Взагалі, можна сказати, 80% винограду визріло добре, і досить якісні вина вийшли у цьому році.

Не відчуваєте, що змінюється клімат?

Відчувається. Колись найбільш ранні столові сорти на 1 серпня вже були готові до збору, а тепер це було після 20-го. 

Малі винороби можуть отримати ліцензію, але за статистикою, на Закарпатті дуже небагато її мають. Ви намагалися отримати?

У нас ще в процесі, ще не отримали, але рухаємося у тому напрямку, щоб її отримати і можна було офіційно працювати як малий винороб.

Як відчуваєте, держава якось підтримує цю галузь?

Обіцянки є. Як уже буде ліцензія на мале виноробство, тоді вже можна буде щось від держави і взяти.

Вино – антисептик?

Пандемія вплинула на становище?

Досить серйозно вплинула. Слава Богу, що ще працює пошта, і тим клієнтам, які не можуть приїхати до нас, кожен місяць відправляємо ті вина, які їм у нас сподобалися.

Яким би було життя без вина?

Можу собі уявити, що залишу цю професію і буду займатися чимось іншим – але вино б не залишив. Для себе й так хоч трохи зроблю вина. А якби не було можливості, я купляв би від якісних виноробів. 

Перестати пити вино не думав, бо це дуже якісний продукт. Коли пандемія почалася, найнебезпечніше було в Італії. І знайомий італійський професор сказав, що перший антисептик проти ковіду – це червоне вино, по 250 грамів вживати кожен день, як жінкам, так і чоловікам. Без жодних таблеток, і це перший антисептик.

Червоне вино корисніше для гемоглобіну, для крові, для судин і серця. Біле вино корисно пити влітку охолодженим від спраги. Не пити різні газовані напої, можна просто біле вино випити, з мінеральною водою або без. Особливо коли працюєш на винограднику, це дуже корисно.

«Велика праця»

Відкидаємо дискусії про вино і доказову медицину – для них тут не час і не місце. На фестивалі думається зовсім про інше.

Нагороди надихають Вас на те, щоб у подальшому працювати в цьому напрямку?

Так, звісно. Це велика праця. Коли готую біле вино, я кожен день лягаю о третій-четвертій ночі. А коли подаєш на конкурс, і твоє вино виграє золоту медаль і його називають кращим вином Закарпаття, тоді, звісно, це величезний плюс, мотивація і позитив. І кожен рік тоді хочеться зробити ще краще, щоб і люди, і ті, хто оцінює в комісії, побачили щось нове, дивовижне від винороба.

До розмови підключається пані Марія, яка висловлює сподівання, що і цього року їх не оминуть. Зауважуємо, що тепер менше учасників. 

Жінка розповідає, що цьогоріч берегівчани вирішили не брати участь у фестивалі:

«Берегівчани не приїхали. У них своя спілка. Є спілка виноробів Закарпаття, а в угорців – своя. Вони порадилися і вирішили цього року не їхати на «Червене вино». Чому – не знаємо».

За словами пані Марії, ці винороби старші за її сина, і давно мають дегустаційні зали. У нього ж дегустаційний зал відкрився лише рік тому, і великого напливу туристів немає. Ясна річ, і карантин був.

Разом з тим, приклад Руслана Ороса, який зумів стати в один ряд зі старшими колегами, демонструє одну важливу закономірність: той, хто вкладає у свою справу працю, знання і ентузіазм, досягає результату. І це стосується не лише виготовлення вина.

Читайте також:

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...