Розсекречені архіви ЦРУ: колективізація на Закарпатті в перші роки приєднання до СРСР

На цьому завершилося формування північно-західного кордону радянської України. Нагадаємо, що 29 червня 1945 року Закарпаття було приєднано до Української РСР. З цього часу на жителів краю очікував ряд важливих та радикальних змін у суспільно-політичному, економічному та духовному житті. Серед них була і так звана колективізація, з якою вже були добре знайомі мешканці центральної частини України. До вашої уваги авторський переклад секретного звіту розвідки ЦРУ “Collectivization in the Carpatho-Ukraine”, який був написаний в 1953 році минулого століття, де йдеться про колективізацію на Закарпатті в перші роки після приєднання до СРСР. Цей документ Центрального розвідувального управління США (СІА) розсекретили тільки в 2013 році та опублікували на сайті ЦРУ: Перші спроби колективізації на Закарпатті почалися у 1947 році. До того часу людей, які були власниками великих земельних площ, зневажливо називали «куркулі». Більше того, згідно донесень американських розвідників, їх ніколи не відправляли у заслання в Сибір або деінде. Та членами перших колективних господарств були зовсім не закарпатці. У документах ЦРУ зазначається, що перший колгосп "імені Дімітрова" сформували 20 болгарських сімей, які проживали на території Закарпаття.

Вони займалися переважно вирощуванням фруктів та овочів і жили у колективному середовищі ще до створення колгоспів. Всі необхідні прилади та обладнання, зерно та насіння вони отримували від держави безкоштовно. В результаті чого, отриманий збір перевищив всі їхні очікування. Оскільки, їм дозволялося розпоряджатися урожаєм на власний розсуд та залишати собі увесь прибуток, ці сім’ї швидко розбагатіли, заробляючи 80 000 – 100 000 руб/рік. По запрошенню влади, болгарські сім’ї почали переїжджати та споруджувати будинки у місті Мукачево, - написали в донесеннях ЦРУ.

Це все звичайно було зроблено задля того, щоб привернути увагу якомога більшої кількості людей на новий вид сільськогосподарських комун; і хоча були особи, які проявляли бажання приєднатися до них, більшість же і надалі трималися осторонь.   Пізніше колективізація зачепила одне з найродючіших місць Закарпаття – Великі Лучки. Не зважаючи на те, що число бажаючих приєднатися було мізерним, всі землі цього села – як волонтерів, так і противників колективізації – було перетворено у колгоспи. Згідно з розвідданими ЦРУ, до кінця 1948 року на Закарпатті діяло 20 колгоспів. До 1949 року держава зробила мало для прогресу в організації колгоспів на інших територіях Закарпаття, не зважаючи на те, що число бажаючих приєднатися значно зросло, оскільки вони бачили перші результати, які дала колективізація на початку. Пізніше влада почала вдаватися до інших, більш жорстких методів залучення селян до колгоспів. Як ідеться в документі, того, хто не хотів віддавати свої землі у спільне користування, змушували поставляти більшу частину свого зерна державі, сплачуючи таким чином за землю якою вони володіли. Протестами проти вилучення земель та заборони працювати на них, нічого доброго добитися їм не вдавалося. Зрештою людям залишалося обирати між високими валовими зборами, які держава збирала із "куркулів", та добровільним приєднанням до колгоспів.  

Ще один жорстокий метод, яким користувалася влада, було заслання противників колективізації на важкі роботи в ліс, та ще й взимку. Більше того встановлені норми виходили за межі досяжного, і людей, яким не вдавалося їх дотримати, передавали до суду, звинувачуючи у економічному саботажі. Після зачитування обвинувачення на публіку, підсудних відводили вбік і пропонували зняти з них вину, якщо ті, у свою чергу, погодяться приєднатися до колгоспу. За таких умов, люди були вимушені погодитися на поставлені умови, - повідомляли розвідники американської спецслужби.

Згідно тексту донесення співробітників ЦРУ, розповсюдження пліток про те, що куркулів, які не бажають віддавати свого майна, засилатимуть до Сибіру, лякало людей не менше. Таким чином, за допомогою виманювання та залякування, різноманітних неправдивих обіцянок, владі вдалося до 1949 року колективізувати 90% земель. Робота не оплачувалася грошима, натомість працівники отримували 20 кг із зібраного врожаю на початковому етапі колективізації (у 1947 році), проте з часом умови роботи в колгоспах почали погіршуватися, і у 1951 році заробіток за день дорівнював всього 200-300 г.

Джерело "Голос Карпат"

Нагадуємо, Всі думали що вона наркоманка та не поспішали допомагати: дівчині стало зле в потязі Читайте також: Помаранчевий, другий рівень небезпеки: на Закарпатті очікується значне погіршення погоди