Розсекречені архіви щодо Закарпаття – операція “Тур’я Пасіка” частина ІІІ (ФОТО)

17.02.2020 15:03 107 0
Розсекречені архіви щодо Закарпаття – операція “Тур’я Пасіка” частина ІІІ (ФОТО)
ОПЕРАЦІЯ «ТУР'Я ПАСІКА» - ІІІ "Розсекречені архівні документи свідчать Як «свідок» на цьому процесі проходив канонік Олександр Ільницький (1889-1947). Свідок, - взяли в лапки з простої причини, 8 березня 1945 року він був заарештований в Будапешті і етапований в Ужгород. Стандартний набір звинувачень, але зараз не про це. Реально усвідомлюючи, що йому загрожує смертна кара, впевнений, пішов на угоду зі слідчими органами. Судячи по-всьому, виконував заказуху, так, даючи свідчення на свого колегу, греко-католицького священика В. Д. Хому, розпинався, явно під диктовку: «В період мадярської окупації території Закарпатської України змінив свою колишню і став на бік окупантів. Працював в інтересах останніх, за боротьбу проти комунізму і СРСР, користувався у мадярсько-фашистських властей великим авторитетом». (ГАЗО. Ф. 2558. оп. 1. од. хр. 309. л. 28-36). Був свідком у справі Броді. Це його врятувало? Звичайно, ні. За звинувачення у колабораціонізмі, військовий трибунал прикордонних військ МВС СРСР у Закарпатській області, колишнього головного радника регенского комісара Карпатської території, депутата Верхньої палати державних зборів Угорського королівства, голови «Підкарпатського Товариства Наук», каноніка Олександра Ільницького, 10 червня 1946 року, засудив до двадцяти п'яти років позбавлення волі. Помер при загадкових обставинах, в пересильній тюрмі в місті Томську на 57 році життя. Не ставлячи перед собою написання біографії Олександра Ільницького, навіть фрагментально, все ж зазначу, що це був досвідчений і прагматичний політик у рясі. Судячи з питань, які йому задавали, він виступив основним «експертом» з Автономно Хліборобської Союзу» (АЗС). І це не випадково, адже вже після трьох років перебуваючи в статусі рядового члена партії, у 1934 році він входить до складу її президії, тоді ж стали простежуватися його національні переконання, що для партії вождицкого типу, було неприйнятним. І якщо всі члени керівництва АЗС були зорієнтовані на Угорщину, то за національним принципом у них були істотні розбіжності. Це призвело до створення двох протиборчих груп. З одного боку переконані русофіли, засновники партії А. Броді, М. Демко, В. Шпак, Р. Бенце, Ю. Феллдеший, Е. Жегора та ін., які після смерті лідера АЗС Івана Куртяка, принципово відстоювали цей напрямок; з іншого – після призначення єпископом русинофіла проугорської орієнтації Стойки (через нього йшло фінансування партії ззовні), ієрархи греко-католицької церкви, масово почали вступати в АЗС, в партію, якій симпатизував і підтримував їх владика. Очолив це крило – Олександр Ільницький, а серед його соратників Юлій Марина та Іван Рабар. Конфлікт виліз назовні під час парламентських виборів 1935 року, коли А. Броді відмовився включити кандидатуру А. Ільницького у виборчий список АЗС до Сенату ЧСР. В знак протесту, тоді, Ільницький не вийшов з партії, але затаїв образу. Через три роки, прекрасний оратор, харизматична особа партії Андрій Іванович Броді, був популярним політиком у простих краян (це давало йому можливість постійно брати участь у роботі парламенту ЧСР), - потрапив в опалу. Його, нова угорська влада, цурається і повністю не довіряє. При угорцях АЗС була заборонена і формально, і фактично. А. Броді намагався відродити свою партії, і ставив, навіть, це питання перед урядом. На допиті Шпак В. у зв'язку з цим згадував, що «коли Бродій ставив питання про відродження, то Т. Патакі, вимагав, щоб партія не мала в своїй назві «автономія» і «руська», бо ці назви не сприймає угорське суспільство і союзники Угорщини». (ГАЗО. Ф. 2558. оп. 1. од. хр. 360. л. 13). Поступово, А. Броді, відтісняє, розважливий, вихований у дусі угорського державного патріотизму, русинофіл (туташняк) А. Ільницький. Звідси і його обізнаність про реальні плани угорського уряду щодо долі нашого краю на початку 1938 року (прем'єр-міністр Угорщини Тібор Патакі повідомив йому про неминучий розкол ЧСР і майбутню анексію Підкарпатської Русі). Був А. Ільницький в курсі всіх перипетій навколо створення, влітку 1944 року партії, «Народне об'єднання підкарпатських русинів». І хоча Броді отримав добро на її створення, він був усунутий регенським комісаром і статс-секретарем Т. Патакі. (Та ж л. 19). І хоча ця партія не була створена, на слідстві і суді, це питання порушувалося, і природно, «експертом» виступив канонік Ільницький. До речі, на роль керівника готували не Броді, а полковника жандармерії з Рахова Андрія Крічфалушій-Грабаря. В якійсь мірі, цим можна пояснити той факт, що полковник жандармерії, етнічний угорець, сидів на одній лаві підсудних поруч з Броді і його однодумцями. Олександр Ільницький, проходив по окремій справі, для нього зробили виняток, так був необхідний слідству, згідливий свідок... Саме з моменту входження Підкарпатської Русі до складу хортиської Угорщини, А. Ільницький стає найвпливовішим крайовим політиком. За шість років угорського правління він був беззмінним канцлером при регенських комісарах барона Жигмонте Перені (1939-1940), Миклоше Козме (1940-1941), Вільмоше Томчані (1941-1944) і генерала Андраші Вінце (1944). А будучи депутатом Верхньої палати парламенту Угорського королівства (з червня 1939 року) був вхожий в кабінети правлячої еліти цієї країни. В піку русофілам А. Броді і С. Фенцику і їх прихильників, на одному із зібрань «Підкарпатського Товариства Наук» А. Ільницький виступив з ідеєю кодифікації «угро-руської» мови. Незабаром ця ідея була втілена в життя – регенський комісаріат ввів в усіх навчальних закладах нашого краю в якості офіційного підручника «Граматику руського язика», складену директором ПОН В. Гарайдою (про це окрема публікація, там же озвучимо архівні першоджерела). Практично все ранкове засідання, 16 травня 1946 року пройшло під знаком Олександра Ільницького. Головуючий: «Ви є по справжньому справі свідком, і суд вас попереджає, говорити правду. За дачу неправдивих показань Ви будете притягнуті до кримінальної відповідальності». – Прокурор: «Вам відомо про зв'язок АЗС з мадярської партією «Корлата»? – Ільницький: «Так». – Прокурор: «Вам було відомо, що вся парламентська діяльність партії АЗС під час чехословацької республіки була строго зкоординована з опозиційними партіями в чехословацькому парламенті і що підпису документів значилися на всіх законах»? – Ільницький: «Відомо було». – Прокурор: «Вам відомо про партійний фонд партії АЗС»? – Ільницький: «мені про це не було відомо». – Прокурор: «Вам було відомо про партійний фонд партії «АЗС», що знаходиться у єпископа Стойки»? – Ільницький: «Ні». – Прокурор: «Ви, як керівник організації «Оборона Віри», може, скажете, з фонду «Оборони віри» АЗС не отримувала підтримку грошима»? – Ільницький: «З мого відома ні». – Прокурор: «Фондом «Оборони віри» міг розпоряджатися єпископ Стойка»? – Ільницький: «Без мого відома ні». – Прокурор: «Політичні компанії, заходи, партією АЗС були узгоджені з керівниками греко-католицької церкви та зі Стойкою окремо»? – Ільницький: «Головні лідери партії персонально спілкувались з єпископом Стойкою, я можу припускати, що вони повідомляли йому свої плани і говорили про ці плани». – Прокурор: «Вам нічого невідомо про те, що партія була фінансована з боку церковних кіл, розкажіть, що Вам відомо про фінансування партії»? – Ільницький: «З цього питання я до приходу мадьярського уряду нічого не знав. Я лідера запитував, звідки вони отримують гроші, але він мені сказав, що із сплати членських внесків і є меценати. Тільки коли я був призначений головним радником Перені, він в 1939 році, приблизно в травні місяці показав один наказ, з якого було видно, що він був складений 2-м відділом президії міністерського радника, який займався питаннями меншин, в якому був Телекі, він був написаний олівцем, проте був точним наказом і там було вказано, який бюджет партія отримувала від мадьярського уряду в 1938 році». – Прокурор: «Ви б могли назвати суму грошей, які отримувала партія»? – Ільницький: «Щомісяця 50 тисяч чеських крон». – Прокурор: «Може, ви скажете, яким способом, від кого ці гроші з Будапешта були переслані в розпорядження партії, може Вам про це говорив Перені»? – Ільницький: «Перені мені про це не говорив. З Мариною говорячи, мені було відомо, що гроші отримують Корлат, Возарі і Томчані». – Прокурор: «Марині про це відомо»? – Ільницький: «Сам він отримував гроші на партію». – Прокурор: «Весь час чи мадярський уряд давав гроші на роботу депутатам мадьярського парламенту, лідерам АЗС, а саме отримував гроші Броді, давали гроші за газету «Російське слово»? – Ільницький: «Гроші давали». – Прокурор: «Через регенського комісара вони отримували гроші або через президію»? – Ільницький: Через регенського комісара і один раз через мене». – Прокурор: «Кому Ви передали ці гроші»? – Ільницький: «Гроші в сумі 2 тис. 500 пенгів я передав через адвоката Броді -Гагатко». – Прокурор: «Вам відомо, на підготовчу організаційну роботу партії, яку хотіло організувати мадярський уряд на Закарпатській Україні, яку повинен був організувати Броді, були дані гроші»? – Ільницький: «Знаю, що витрати покривав уряд». – Прокурор: «Про створення партії, яку думав організувати Броді, було погоджено з мадярським урядом чи це було без волі уряду, без його відома»? – Ільницький: «якби це було зроблено без згоди уряду, гроші б вони від уряду не отримували, а якщо за згодою, тоді – так». – Прокурор: «Для якої мети було вирішено заснувати таку партію»? – Ільницький: «Для того, щоб ... приєднання до Угорщини було забезпечено».... Андрій Броді мав можливість задати питання Ільницькому. Забігаючи вперед, відзначу, що відповіді, в потрібному для сторони обвинувачення руслі, не врятували Олександра Ільницького, він був засуджений до тривалого терміну, і його свідчення, стали ключовими, вже проти нього. – Броді: «Свідок, Вам відомо, що субсидія газети «Русская правда» угорським урядом була припинена після одного місяця»? – Ільницький: «Пам'ятаю». – Броді: «Пам'ятаєте, що після призупинення субсидії газета продовжувала виходити»? – Ільницький: «Пам'ятаю, що випускали газету власними силами». – Броді: «Ви сказали, що між мною і Вами виникла суперечність. Скажіть суду, із-за чого вона виникла»? – Ільницький: «Вона виникла з тієї причини, що ми не погоджувалися з питання автономії...». – Броді: «Субсидію на «Руську правду» за що уряд призупинив»? – Ільницький: «Уряд не задовольняв тон газети, він не був достатньо піднесеним». – Броді: «А мова «Руської правди» подобалася угорському уряду»? – Ільницький: «Про мову угорський уряд нічого не говорив». – Броді: «Вам відомо, що з самого початку домагався самостійної руської партії»? – Ільницький: «Відомо». – Броді: «чи відомо Вам, що коли була нарада у регенського комісара щодо урядової партії, що були зібрані всі депутати Закарпатської України і члени Верхньої Палати і там регенський комісар наполягав, щоб ми вступили в МЕП»? – Ільницький: «Відомо». - Броді: «Хто виступив проти цієї пропозиції»? – Ільницький: «Ви». - Броді: «Скільки там було членів»? – Ільницький: «Приблизно 12 чоловік». – Броді: «З них більшість голосів було за чию пропозицію»? – Ільницький: «За Вашу». – Броді: «Ви пам'ятаєте той випадок, коли ми складали списки чиновників для Закарпатської України»? – Ільницький: «Пам'ятаю». – Броді: «тоді було так, що на посади провідних посад призначалися члени АЗС»? – Ільницький: «Незалежно від партійності». – Броді: «Скажіть, з окружних начальників був хоч один членом АЗС»? – Ільницький: «З окружних начальників, по-моєму, ніхто не був членом АЗС». – Броді: «Геровського Ви знали з якого часу»? – Ільницький: «З того часу, коли Ви його мені представили». – Броді: «Якої він був віри»? – Ільницький: «Православної». – Броді: «Вам відомо, що він виступав за уряд угорський»? – Ільницький: «Так». – Броді: «Відомо, що він в Америці вів проугорську політику»? – Ільницький: «мені про це не відомо». – Броді: «Ви сказали, що вступили в АЗС в 1932 році, скільки часу Ви були членом АЗС»? – Ільницький: «Я був членом партії до віденського арбітражу, до листопада 1938 року». – Броді: «Хто з Вами тоді пішов з партії»? – Ільницький: «Це не пам'ятаю, але знаю, що я повідомив Вам письмово про звільнення». – Броді: Які факти доводили проугорську орієнтацію АЗС»? – Ільницький: «Для кожного закарпатоукраїнця стало відкритою несподіванкою, що АЗС була заснована для розширення проугорської політики та це було загальновідомо. Калаі про Вашу партію говорив: «АЗС єдина партія, яка протягом 20 років при чехах підтримувала уряд Угорщини». – Броді: «Інших фактів не знаєте»? – Ільницький: «Мали підтримку від Угорщини». – Броді: «Ви сказали, що АЗС була заснована в 1921 році Камінським, що заслуга в орієнтації АЗС Камінського, а не Куртяка. Вам відомо, що Камінський створив не АЗС, а Підкарпатський Землеробський Союз»? – Ільницький: «мені про це не відомо». – Броді: «Звідки Вам відомо, що головна мета АЗС крім автономії – орієнтація на Угорщину з тією метою, що якщо буде Сейм, то приєднати Закарпатську Україну до Угорщини»? – Ільницький: «Від Патакі». – Броді: «Ви від Патакі знали, що АЗС проугорської орієнтації»? – Ільницький: «Крім Патакі багато людей знали про це». – Броді: «Ви сказали, що Перені показував Вам документ, який був написаний олівцем і підписаний моєю рукою»? – Ільницький: «Я на те не звернув уваги». – Броді: «Ви добре бачили той документ, не належав він до тієї суми, яку Марина просив на підготовку нової партії, бо в той час Перені хотів провести нові вибори»? – Ільницький: «Я бачив і тримав у своїх руках цей документ, він був написаний олівцем. Я міг встановити, що він достовірний, там було написано «Місячний бюджет за 1938 рік». Серед свідків «засвітився» і Степан Войтехович Борецький (1912-1996), який був зв'язковим у загоні Олександра Тканка, і як вже зазначалося, виконував важливі, відповідальні завдання. Так от, коли 23 червня 1948 року, вже він був заарештований службою безпеки, то свідками на суді були командир партизанського з'єднання, Герой Радянського Союзу А. Тканко і комісар з'єднання Олексій Стах. Незважаючи на те, що вони дали Степану Борецькому позитивні характеристики, в кінцевому результаті, не змогли вберегти його від репресій. 11 червня 1949 року особлива нарада при міністерстві державної безпеки СРСР засудила С. В. Борецького на 10 років таборів суворого режиму. Це певною мірою пояснює, чому суд у справі Андрія Броді, не скористався їх показаннями, а волів мати справу з Хомою Чеканом, Іваном Керчою, Олегом Габаром та іншими пішаками у великій геополітичній грі. Саме під такою призмою, розглядаю це судилище! [gallery ids="224536,224535"]  

Валерій Разгулов, історик-краєзнавець

Нагадуємо, Розсекречені архіви щодо Закарпаття – операція “Тур’я Пасіка” Читайте також: Розсекречені архіви про Закарпаття: операція “Тур’я Пасіка” – продовження
Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua”– підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram
Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...