Про головну площу Мукачева - соцмережі (ФОТО)

В минулому площа Арпада. Її атмосфера визначається Ратушею в стилі сецесіон та навколишніми будівлями. Завдяки неповторності архітектурного ансамблю, своєрідному колориту, що яскраво передає повсякдення Мукачева, вона – як у минулому, так і в нинішній час – була і залишається чи не найбільш поширеним мотивом зображення міста. Чи знаємо ми, що спочатку центральна частина міста формувалася не тут, а навколо старої римо-католицької церкви і тільки пізніше поступово перемістилась на північ ?. Найкращими ділянками в місті вважалися ті, що були розсташовані від Ратуші вбік Латориці й далі Росвигівським берегом, тут будувалися заможні мешканці. Ці садиби були зруйновані, коли річку Латорицю із-під гори Ловачки відвели в її нинішнє русло. Повені та штучна зміна русла призвели до того, що територія міста, поділеного річкою надвоє, стала ще більш підтопленою. Про це свідчить, що там де пізніше виникла площа Арпада, як і інших місцях, тривалий час можна було пересуватися лише прокладеними дерев’яними містками. Територію, яку окреслюють зведені по її сторонах готель «Чіллаг» (тобто «Зірка» нині «Стар»), стара а потім нова Ратуша та колишня соляна митниця, спочатку використовували для проведення ярмарків. З неї поступово виділилась і сама нинішня площа, яка з часом перетворилась на справжній центр міста. Продуманий розвиток міста розпочався лише наприкінці 18 ст. Впорядкування вулиць та постійне слідкування за дотриманням визначених правил будівництва постали нагальною потребою. На початку місто розвивалося на північ, в напрямку сьогоднішнього ринку, а також уздовж Латориці. Завдяки прокладенню залізниці в 19 ст. більшої цінності набули території на південь та захід від центру. Проспект Шугар (нинішня вулиця Ярослава Мудрого), з’єднав центр міста з залізничним вокзалом. Від теперішньої головної площі міста, в минулому площі Арпада бере початок і вулиця Ракоці (в минулому). В кінці цієї вулиці, за колишньою горожанською школою, можна побачити округлу виступаючу дзвінницю греко-католицької церкви, а справа, на даху друкарні Грюнштейна, височить над будівлями статуя Меркурія. Корзо, тобто бульвар, теперішня площа Кирила та Мефодія, завжди відігравав значиму роль у світському житті Мукачева. У другій половині 19 ст. найпридатнішим місцем для прогулянок городян виявилась вул. Головна, яка постійно розвивалась і гарнішала. Центральна, тобто Головна вулиця завжди була і є віссю Мукачева, так як вона зв’язує колишній центр, який утворився навколо старої римо-католицької церкви, і розташовану перед ратушею площу Арпада – нинішню Площу Кирила та Мефодія, серцевину Мукачева. Саме між цими двома площами з часом утворилося Корзо, яке раніше по всій довжині використовувалось як ринок, тому вулицю називали Ринковою. На Головній вулиці, теперішній площі Кирила та Мефодія, поступово сформувались два бульвари: з лівої сторони від римо-католицького собору - так зване «панське корзо», а справа - «солдатське корзо». Солдатським бульваром під час своїх коротких відпусток прогулювались рядові військові та прислуга, а другою стороною з задоволенням користувались шляхетна публіка, офіцери і заможні городяни. Зліва, уздовж панського корзо, від рогу вулиці Шугар, нині вул.Я.Мудрого, простягається торговий ряд, збудований на замовлення графа Шенборна за проектом інженера Йожефа Тіхі. Робота виконана братами Грюнвальд за вісім місяців, тобто наприкінці 1904 р. будівлю вже передали у користування. Довжина будівлі 160 метрів. Об’єм всієї кладки ( фундамент, підвал, перший і другий поверхи, горище, карнизи та стеля) становить майже сім тисяч кубометрів. Первісний будинок мав 114 дверей і 186 вікон. Ошатний будинок було зведено на місці негарного торгового ряду, який частково існував уже в 17 ст. і був розширений помістям Шенборнів у 1765 р. та в 19 ст. Цей двоповерховий архітектурний ансамбль фактично складається з двох частин, які на рівні першої третини довжини фасаду відокремлені парадним входом палацу Ракоці. За майстерно виконаними кованими воротами вимальовуються контури імпозантного палацу, який є невід’ємним історичним надбанням міста Мукачева. Мукачівською резиденцією сім’ї Ракоці був правий флігель нинішньої будівлі, колишній Білий дім. Збудований у 17 ст. одноповерховий палац з верандою був одним з улюблених місць перебування Ференца Ракоці 2. Невдовзі після визвольної війни місто та навколишні маєтки Ракоці австрійським цісарем були подаровані родині Шенборн. З їхньої ініціативи у 18 ст. палац був перебудований за проектом австрійського архітектора Йогана Бальтазара Ноймана. Вхід, який ми бачимо сьогодні вибудований пізніше. До середини 19 ст. тут розміщувалась канцелярія голови комітату та управління маєтком. На верхньому поверсі містилися кімнати для графської родини Шенборнів та високих гостей міста. Тут перебували такі відомі історичні особи, як імператор Йозиф 2 (1750 р.), герцоги Максиміліан (1770 р.) та Альбрехт (1852 р.) а також Франц-Йосиф 1. Пізніше тут відпочивав після полювання в околицях Мукачева наслідник престолу герцог Рудольф. У 1882 р. під час гостювання в рідному краю в палаці зупинявся М.Мункачі. У 1928 р. маєток Шенборнів викупила швейцарсько-французька фінансова група, яка заснувала акціонерне товариство для управління майном під назвою «Латориця». Відтоді в палаці було влаштовано канцелярські приміщення дирекції фірми. Нині архітектурна пам’ятка служить місцем міської дитячої Художньої школи. На старовинних історичних фото: вул.Головна в минулому (нині пл.Кирила та Мефодія), Білий Палац Ференца Ракоці 2 а також маєток графа Шенборна в минулому (нині дитяча Художня школа). З повагою та найкращими побажаннями в святковий День Вознесіння Господнього та День Вишиванки, Василь Шкріба. Посилання на оригінал публікації Нагадаємо, Тернистий шлях відомого футболіста з Берегівщини Бейли Гачі