Привиди мукачівського замку зафіксовані туристами

Звісно, у потойбічні сили вірять не всі, тай не треба, головне, аби такі розповіді приваблювали в наш край гостей, адже туристична галузь наразі є і залишається пріоритетною на Закарпатті. Мукачівський замок входить до десятки найромантичніших в Україні. У той же час він має й містичну славу. Щодня його відвідують тисячі візитерів із різних куточків держави. Самі ж мукачівці нерідко там і зустрічають Новий рік, і святкують сімейні свята, і фестивалять, і навіть вінчаються. Фортецю видно з усіх куточків міста, вона височіє на горі вулканічного походження, якою нагору пішки потрібно підніматися приблизно хвилин двадцять. Цікаві місця: замок Сент Міклош. Історія кохання Ілони та Імре Із вершини добре видно панораму Мукачева, яке здається розкинулося довкола, мов на долоні. А далі зустрічаємо туристів. Вони тішать дотепними питаннями. «А привиди тут є?» – питає жінка років 60 екскурсовода? «Так, звісно», – відповідає їм дівчина років 25. «А як його чи її звати? Паланок чи Паланка? «, – допитується гостя. «Ви про що? – не розуміє екскурсовод. – Про замок?» «Та де! Про привида!» – не може вгамуватися гостя. «Паланок – це не ім’я, а назва фортеці, – починає оповідку гід. – На Закарпатті паланком називають тин, огорожу. А замок у XVII столітті було оточував водяний рів, із внутрішнього боку якого був земляний вал. Саме на валі було розташовано частокіл із величезних палів, наче олівців. Цей частокіл називали паланком. От звідти й назва замку. Історики вважають, що вже у ІХ–Х ст. на горі було невелике укріплення, збудоване для охорони кордонів Київської Русі за Карпатами. Згодом замість цього укріплення було збудовано феодальний замок. За народними переказами спорудження замку приписують князю Федору Корятовичу. Угорський король Сігізмунд, під владою якого перебувало Закарпаття, подарував Мукачево й закріплені за містом володіння Федору Корятовичу у 1393 р.». «Але це звичайна історія, яку можна знайти в Інтернеті, – продовжує допит туристка. А де ж містика?» «Вас цікавить непізнане? Добре, зараз розповім, – наголошує екскурсоводка. – Легенда розповідає про появу колодязя. Його викопали за наказом Федора Корятовича. Довго копали, але все ніяк не могли дістатися до води. Щодня князь чув одну й ту ж саму фразу: «Пресвітлий княже, води немає». Аж якось одного дня прийшов до князя незнайомець (кажуть, що це був нечистий) і запропонував угоду: мішок золота в обмін за наповнення колодязя водою. Князь погодився, хоча знав, що грошей у казні немає. То коли вода з’явилася, Корятович не зміг заплатити. Один з вірних лицарів князя, підслухавши його розмову з нечистим, запропонував обдурити того: «Федоре, мішок золота не обов’язково має бути великий: маленький – теж мішок». Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали нечистому. Той страшенно обурився. Зрозумівши, що його пошили у дурні, заявив: «Все одно води з колодязя не питимете», і з цими словами стрибнув у прірву. З того часу кожного вечора чути, як на дні «криниці виє нечистий. Іванна Швардак: «Якби кожен щодня робив хоч дві добрі справи, у світі було б більше добра, ніж людей» Колодязь у замку зберігся й донині. Протягом тривалого часу його було засипано сміттям, але нещодавно його розчистили. Вода в ньому виявилася питною. Але протрималася тут недовго – лише кілька місяців. Крім того, виявилося, що в ній перевищений рівень аміаку. Так що у кожній казці є доля правди». «Ні. Це справжня казка. Мене цікавлять привиди», – знову взялася за своє візитерка. «Привидів особисто я не бачила. Але кажуть, що тут блукає тінь колишньої володарки, ласої до людської крові,- почала оповідку дівчина. – Справа в тому, що замок найбільше прославився завдяки двом жінкам – Софії Баторі та Ілоні Зріні. Вони були свекрухою та невісткою, але постійно ворогували між собою. Та якщо Ілона увійшла в історію як хоробра боронителька укріплення, то Софію Баторі спіткала містична, страшна слава. Жінка мала пристрасть до людської крові. Була місцевим графом Дракулою тільки в жіночій сукні. Заради того, аби попити свіжої крові, вона наказувала вбивати юних 13-річних незайманих дівчат. Більше того, їй подобалося приймати кров’яні ванни. А ще вона облаштувала у кімнатах Мукачівського замку спеціальні кімнати для тортур, стіни яких відшліфовували людськими тілами. Потім тут була тюрма для політв’язнів, тож кам’яні стіни пам’ятають чимало мук, стогонів і крові. Кажуть, що блукає тут привид і самої володарки, і вбитих нею невинних жертв». Після цього туристка вдоволено усміхнулась і пішла оглядати приміщення. Цей випадок трапилася кілька років тому. Але зараз, зовсім недавно, Паланок було включено до десятки найбільш таємничих фортець України. Тож історія чомусь пригадалася. Утім фольклорист Іван Хланта знає іншу, більш романтичну легенду про мукачівських привидів. «Легенд про замок багато. Але не всі вони пов’язані з примарами, – каже науковець. – Однак є одна дуже лірична розповідь. Місцевий молодий парубок покохав дівчину і сподівався, що одружиться з нею. Вона ж йому відмовила, бо вирішила, що з нього не вийде добрий господар. І він, вибравши собі цю місцину, де нині „Паланок”, власноруч почав будувати оселю для коханої, щоб відтак привести її сюди в якості дружини. Та з кожним вмурованим каменем зростали його плани, яким, здавалося, немає меж. Дуже хотів, аби таких палаців, як у нього, не було ніде в цілій окрузі. У важкій роботі минали дні, місяці, роки. Оселя переростала в замок, фортецю. Так і збігла молодість закоханого юнака. А коли він завершив будівництво, то послав до коханої сватів. Та вони повернулися з сумною звісткою – вона від туги померла. Не витримавши такої звістки, хазяїн роздав охоронцям золото, наказав берегти замок, а сам пішов у далекі світи. Тож кажуть, що досі коридорами блукає привид тієї дівчини, яка шукає коханого і сподівається зустрітися з ним». Звичайно, відчайдухів, що вірять у містику і хочуть побачити привидів багато. Але ні примара Софії Баторі, ні химери вбитих нею дівчат, ні фантом романтичної молодої красуні з’являтися перед сміливцями чомусь не хочуть. Хоча дехто зі старожилів каже, що свого часу таємничі тіні в Паланку були звичним явищем За матеріалами