Полювання на босоркань: чому закарпатці у XXI столітті все ще вірять ворожкам (ФОТО)

«У нас в селі є босорканя. Люди кажуть, ош виділи у неї хвіст, і у доньки її». Такі історії, повідані пошепки і серйозним тоном, іноді доводиться чути від не старих іще людей. Вони інтригують і можуть полонити уяву. Чому ми схильні вірити у неймовірне?

Зробити казку бувальщиною

Одружився якось чоловік на жінці, та й почав сохнути. Ходив до лікарів – нічого не помагало. Кажуть йому односельці: твоя жінка відьма. Пішов тоді до церкви. Наступної ночі прокинувся і бачить – біля нього лежить крокодил. Злякався, перебрався спати до іншої кімнати. На ранок жінка, не сказавши ні слова, зібрала речі і пішла геть. Знала, що він побачив її справжню подобу… Ні, це не з записок етнографів, зібраних у минулому столітті. Такого роду дивовижі переповідають наші сучасники, при цьому наполягаючи, що це щира правда. Віру в існування босоркань і мольфарів на Закарпатті не змогла остаточно викоренити ні індустріалізація, ні діджиталізація. Понад те, нинішні засоби масової інформації навіть допомагають утвердити подібні переконання. У архівах історики знаходять свідчення процесів проти відьом, які проходили на Закарпатті у XVI-XVIII століттях. Показовою є справа Агати Товт з Фекетеордова (Чорнотисова). У хлів Агати загнали биків наджупана, а вона розсердилась і сказала старості: «Це твоя справа, пане старосто, та Андраша Бодора, бо він є твоїм родичем, й через це ти не женеш худобу до його хліву, а у мій». Через кілька днів маленький син Андраша Бодора захворів і помер, і батько почав підозрювати Агату в чаклунстві. Іншим разом  Бодор наказав, щоб син Агати приніс сіна для коня його постояльця, але той не підкорився, за що нетверезий постоялець побив хлопця. Агата знову пригрозила старості і невдовзі після цього померла його донька. Наступного разу староста наказав відібрати у жінки десять свиней, після чого його худоба поздихала. Староста звинуватив жінку у відьомстві. Хтозна, може, дійсно злякався, що за його свавілля прийшла відплата? У XXI столітті на відьом не полюють і не судять за чаклунство. Та закарпатці досі, з одного боку, остерігаються босоркань, а з іншого, звертаються по допомогу до віщунок. Часто люди роблять це у відчаї, не знаючи, хто або що ще може зарадити. Виноградівці, які не могли знайти тіло Василя Гоблика, зниклого на початку травня 2020 року, після безрезультатних пошуків почали шукати допомоги в учасників популярних телепередач про екстрасенсів. Переписку з ними публікували у спільноті в соцмережі. З’ясувалося, що зірки магічних телешоу спілкуються з посполитим людом через асистентів, працюють лише на камеру та вимагають за послуги круглі суми. У іншої ворожки у інтернеті було одразу кілька сторінок, і яка з них справжня, розібратися ніхто не міг. Єдине, що було спільного – вони просили гроші за послуги, за дорогу, а чіткої відповіді так і не дали. Люди твердять: на місці батьків цього хлопця будь-хто стукав би у всі двері і хапався за все можливе і неможливе. На жаль, ті, хто потрапляє в біду, перестають мислити критично і найчастіше потрапляють на гачок аферистів.

«Твою долю, моя доню, позаторік знала»

Так звані екстрасенси – чудові психологи, хоча, як правило, без дипломів. Люди, які приходить до таких порадників, зазвичай уже емоційно неврівноважені і готові повірити у що завгодно. Вони розкривають душу, розповідають про наболіле, щиро діляться проблемами і страхами, чим оголюють свої найбільш вразливі місця. Після цього ними стає легко маніпулювати, натискаючи на болючі точки. Ворожки іноді ставлять клієнтам навідні запитання, відповіді на які змушують людей вирішити, що їхня проблема серйозніша, ніж здавалося (якщо вона і без того не є дуже серйозною), або що її причина криється в дії надприродних сил. Наприклад, у ході розпитування ви пригадуєте ситуацію, коли позичали сусідці сірники, а вам починають твердити, що вас зурочили. Ворожка може навіть з порога почати розповідати клієнту про нього самого, і доволі точно. Але тут діє ефект Барнума –  коли про людину говорять дуже загальні речі, а вона сприймає це як правильні судження. Якщо до екстрасенсів звертаються через соцмережі, як це робили виноградівці, «маги» можуть знайти всю інформацію для правдоподібних висновків у інтернеті. При безпосередньому контакті ворожки проводять різноманітні «діагностичні» маніпуляції: водять над клієнтами руками, «міряють біополе» рамками, розкидають карти чи камені з рунами, тощо. Пістрява «чародійна» атрибутика, яка оточує так званих цілителів і цілительок, покликана справити враження на гостей і навіяти віру у те, що «люди з надзвичайними можливостями» справді володіють своїм «фахом». Добряче заінтригувавши або настрахавши і без того переляканого відвідувача, йому пропонують вихід з ситуації. Вихід ворожбити знають завжди, незалежно від того, в чому полягає проблема: невдачі в бізнесі, зрада коханої людини чи труднощі у пошуках партнера, навіть важка хвороба чи нерозкритий злочин – у тих, хто бачить невидиме, для всього заготовлене помічне зіллячко, але, звісно, не безкоштовно. Деякі екстрасенси спеціалізуються на конкретних сферах, та зазвичай вони універсали і беруться за все. У арсеналі так званих ворожбитів – еклектичний збір рецептів народної медицини, ікон, свічок, амулетів, кристалів, заговорів, молитов, карт, інструкцій для проведення обрядів та рекомендацій зі здорового харчування. Їхні поради приваблюють почасти тим, що розв’язати комплексну проблему або прийняти складне рішення пропонують за допомогою дій, які знімають з людини і потребу аналізувати ситуацію, і відповідальність за її розвиток. Інтерес до окультних «наук» приписують Гітлеру і Сталіну. У дійсності, коли на людину покладене завдання, впоратися з яким вона почувається неспроможною, коли вона відчуває, що не контролює ситуацію і на неї тисне гіпервідповідальність, людина піде на все, щоб повернути собі бодай ілюзію контролю і втекти з-під тиску. Слоган спеціалістів у езотеричній галузі міг би звучати так: «Просте рішення складних проблем». Магія обіцяє контроль і всемогутність, які у фізичному світі недосяжні. Проте дехто дуже цього прагне.

Влаштовані так люди…

На наше сприйняття дійсності впливає ряд когнітивних викривлень і логічних помилок. Одна з ключових для віри в магію – post hoc ergo propter hoc (після цього – отже, через це). Якщо після того, як Агата Товт погано висловилася про Андраша Бодора і старосту, у одного помер син, а у другого – донька, можна подумати, ніби це вона, «босорканя», винна у дитячих смертях. Але якщо знати, що навіть на початку ХХ століття в закарпатських комітатах  за даними статистичного бюро Угорського королівства спостерігалася найвища дитяча смертність (а вона і у цілому по світу була не дуже низькою, м’яко кажучи), і що регіон донині лідирує за показниками дитячої та материнської смертності в Україні, це дасть алібі бідолашній жінці, яку звинуватили у вбивстві двох дітей. Вміння знаходити причинно-наслідкові зв’язки там, де їх нема – наріжний камінь магічного мислення. Ворожка може обіцяти, що допоможе повернути коханого, зцілити від хвороби чи налагодити справи на роботі, але потрібно кілька сеансів. За час, який мине між сеансами, ситуація може покращитися сама собою, у тому числі завдяки суб’єктивному відчуттю впевненості, яку вселяють у клієнта «чудодійні» ритуали, проте клієнт припише це впливу магії. Те, що ми зазвичай не схильні замислюватися про те, наскільки правильні наші судження, біолог Олександр Панчин, автор книги «Захист від темних мистецтв», вважає основною причиною віри в містику. «Багато уявлень про оточуючий світ ми отримуємо на рівні інтуїції і навіть не звертаємо на це уваги. Люди не питають: «Чому я в це вірю?»… Людина бачить якусь розмиту пляму і думає: це привид. Далі вона вже не замислюється про те, що це може бути, наприклад, якась незвичайна тінь або збій у роботі її мозку». Незалежно від того, віримо ми у паранормальне чи ні, нам несвідомо притаманні деякі «магічні» задатки. Як природних імітаторів, які з перших років життя вчаться завдяки наслідуванню, нас легко схилити до переконання, що імітація дії викликає ті ж наслідки, що й сама дія. Тому шаман вуду проколює голкою ляльку, думаючи, що вб’є ворога. Це так звана «магія імітації». Нею послуговуються і доброзичливі гуру, які проголошують, що для того, аби досягти бажаного, треба уявляти, що ви вже цього досягли. Однак логіка підказує, що скільки б ви не уявляли себе президентом Сполучених Штатів, ви ним не станете, особливо якщо ви навіть не громадянин США. Що вдієш, правда зазвичай прозаїчніша, ніж фантазії. Люди також вірять, знов-таки інтуїтивно і неусвідомлено, що два предмети, які колись доторкалися, залишаються пов’язаними – тож ворожки просять приносити для ритуалів особисті речі людей, на яких збираються «вплинути». У одному з маркетологічних досліджень клали в один кошик пачку печива і пачку жіночих прокладок. З’ясувалося, що люди менш охоче їли печиво, якщо воно доторкалося до пачки прокладок, ніж якщо речі просто лежали в одному кошику і не торкалися. І так, прокладки в обох випадках були чистими. Це діяла «контагіозна магія». Ця схильність сама по собі не є ні паранормальною, ні хибною, а іноді й корисною, бо початкова її мета – вберегти нас від заразних хвороб. Але, як ми нині бачимо, навіть від цього вона допомагає не завжди. Зате від пристріту і вроків є гарантований захист – не вірити у них.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua

Читайте також: 8 років за ґратами проведе мукачівка за вбивство чоловіка Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram