Перші закарпатці. Що приховує палеолітична стоянка у Королеві

Найкраще місце для життя у Східній Європі. Напевно, так схарактеризували б наші далекі предки пологу терасу, що спускається до берега Тиси, схована у затишку невисоких гір, вкритих густими щедрими лісами.

Звісно, в епоху палеоліту ландшафт був інакший, та не менш привабливий, адже саме тут оселилися давні люди мільйон років тому. Однак це дивовижне місце під загрозою: археологічну пам’ятку заковтує щебеневий кар’єр.

Стоянка на мільйон

Тривалий час ніхто навіть не припускав, що територія Закарпаття могла бути заселена у настільки давній період. Зрештою, немає нічого дивного, якщо у таку далеку добу якась місцевість була безлюдною, враховуючи тодішню чисельність і густоту населення планети. Та й чому, власне, населення – це тільки люди? Це тепер, ставши одним з найчисленніших видів ссавців, ми звикли не брати до уваги всю іншу фауну. Так уже склалося, що найбільше нас цікавимо ми самі. Отож,на Закарпаття у 1969 році відрядили палеолітичну експедицію Інституту археології АН УРСР, а потім  –  Археологічного музею Інституту зоології АН УРСР. Метою експедицій було з’ясувати, які сліди залишили по собі прадавні мешканці краю. Що якісь таки залишили, було вже відомо, адже на початку XXстоліття знаряддя кам’яної доби знаходили в околицях Ужгорода краєзнавець Петро Сова і на Чернечій горі у Мукачеві архімандрит Василь Пронін. Ці випадкові знахідки не могли залишитися поза увагою професійних археологів. Експедиції інституту археології АН УРСР під керівництвом Владислава Гладиліна вдалося виявити стоянки віком 110 – 30 тис. р до н. е. неподалік села Рокосово. А через п’ять польових сезонів, у 1974 р., археологи натрапили на Королевську стоянку, що містилася на двох розділених балкою вершинах – Гострий Верх і Бейвар.

Фото: ufodos.com.ua

Власне, стоянка була не одна, а три, і у них виявили цілих 16 (за іншими джерелами – 14) культурно-хронологічних комплексів. Сім найбільш ранніх комплексів, які відносяться до ашельської культури,археологи називають генетично пов’язаними. Їх об’єднують спільні риси технології обробітку каменю та поступове її вдосконалення. Багато тисячоліть поспіль люди працювали на цій стоянці-майстерні, передаючи навички виготовлення знарядь із покоління в покоління, із часом у буквальному розумінні відшліфовували свою на перший погляд нехитру технологію. Найстаріший культурний шар у Королеві датується близько 1 млн років тому, наймолодший – близько 50 тисяч років тому. Тут трапляються рубаючі знаряддя, скребла, скобелі, вістря, ножі, різці. Якщо вам здається, що виготовити кам’яне знаряддя просто, подумайте ще раз. Найперше, потрібно розпізнати породи, які надаються до обробітку. У Королеві використовували найчастіше андезит, інколи – кварцит, кремінь, сланець, обсидіан, кварц. І наші предки, на відміну від більшості з нас, таки знали, як вони виглядають. По-друге, користуючись наявними тоді інструментами, надати знаряддю якоїсь форми було фізично важко. І, по-третє, усе ж необхідні були навички. Вчені, які реконструювали палеолітичні технології,мали змогу переконатися, що без підготовки сучасний дуже розумний сапієнс просто розкришить камінь. Тим часом, перші мешканці Королева були не людьми сучасного типу, а представниками одного з підвидів виду Homo erectus(різні джерела називають пітекантропів або синантропів). Це був перший вид людини, який ходив повністю вертикально, а пропорції його тіла відповідали пропорціям сучасних людей. Середній об’єм мозку еректусів становив близько 1000 см³, але варіювався у діапазоні від 546 (у дрібних підвидів) до 1251 см³. Припускають, що вони могли оперувати абстрактними поняттями, однак, судячи з особливостей будови черепа (відсутність на підборідді виступу, до якого кріпляться м’язи мовно-рухових органів, і невисоко розміщена гортань), послуговувалися тільки зачатками членороздільної мови. Розвиток когнітивних здібностей випереджав розвиток сигнальної системи. Наступними сюди прийшли неандертальці, а наймолодший культурний комплекс у Королеві належав уже Homo sapiens. Чому ж це місце так приваблювало древніх людей?

Перетин тисячоліть

Владислав Гладилін відзначав, що королевський комплекс не має собі рівних на території України і Росії та є пам’яткою загальноєвропейського і світового значення. Це місце визнають найдавнішою стоянкою первісних людей у Східній Європі. Стоянка, якій мільйон років,сама по собі є сенсаційним відкриттям. А у Королеві, окрім того, зосереджені артефакти від раннього палеоліту (ашельська культура, яку асоціюють з людиною прямо ходячою) до середнього (мустьєрська культура неандертальців) і пізнього палеоліту (людина розумна), та виражені перехідні форми між артефактами різних епох. Це так, неначе у одному місці можна на очах простежити еволюцію людини – ну, принаймні, еволюцію її виробів. У Королеві зібрали більше 60 тисяч кам'яних знарядь. Розкопки велися у 1975-1992 рр. і охопили площу у 1500 м². Пам’ятка привернула увагу як наукової спільноти, так і преси. Журнал «Наука і суспільство»писав про Міжнародний палеолітичний семінар, який зібрався в Королеві у 1990 році. Семінар відвідали провідні науковці ФРН, Чехословаччини, Польщі, Угорщини. «Без участі київських дослідників нині не обходиться жоден європейський палеолітичний форум, їхні праці публікуються у зарубіжних виданнях» – йшлося у матеріалі. Журнал надрукував і світлину учасників Міжнародного палеолітичного семінару у Королеві.

Фото: Юрій Кухарчук

На основі знахідок з Королева вчені висунули гіпотезу, що територія України та Польщі почала заселятися людьми з Центральної Європи та Балкан, а не з Азії, як вважали раніше. Тим не менш, найближча кісткова знахідка – кістка потилиці з міста Вертешселлеш (Угорщина), як припускають, належить особині, подібний до синантропа, азіатського підвиду Homo erectus. Артефакти з Королевської стоянки експонуються у Виноградівському історичному музеї та багатьох інших музеях Закарпаття, перебувають у наукових фондах Археологічного музею Інституту археології НАН України. До речі, попри те, що у Королеві відкопали неймовірну кількість знарядь первісних людей,кісткових решток не знаходили. Кістки ашельської доби взагалі трапляються рідко. Щодо пізніших епох, то, як правило, померлих ховали не там, де вони жили і працювали. Дослідники вказують також на те, що на Закарпатті через високу кислотність ґрунтів органічні рештки швидко розкладаються.Отож про те, якими справді були прадавні мешканці Королева, можна здогадуватися лише на основі знахідок тих самих періодів у інших місцях. І відтоді відбулося стільки переселень, що ймовірність, що на Закарпатті є нащадки тих, хто колись покинув наконечники списів на Королевській стоянці, вкрай низька. Та все ж без доказів виключати нічого не можна. Ця земля впродовж тисяч років постачала людям вдосталь харчів, води та сировини для виготовлення знарядь праці.Від того, чи знайде первісна людина камінь для виробництва знарядь, залежало її виживання – без них у неї були сумнівні переваги перед сусідами, озброєними або кігтями й іклами, або рогами і копитами. А у Королеві цієї сировини було стільки, що хоч греби лопатою. Гребуть і дотепер.

Кар’єр замість музею

Стоянка у Королеві внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як об’єкт культурної спадщини – пам’ятка археології національного значення під номером 070007-Н. Проте ділянка, де на початку 1990-х проводилися археологічні розкопки, опинилася на території щебеневого кар’єру. І якщо первісним людям було достатньо каменю, який лежав на поверхні, сучасні видобувають його з важкою технікою і вибухівкою. Проектна продуктивність у 250 тисяч м³ андезиту на рік – перспектива, яка змушує забути історію, особливо якщо ви директор кар’єру. Як значиться у оприлюдненому торік звіті з ОВД щодо діяльності кар’єру, балансові запаси у 10 818 тис. м³ при максимальній продуктивності забезпечать роботу підприємства з планованою потужністю на 43,3 роки.Для того, аби повністю знищити ще не знайдені артефакти, які зберігалися у землі мільйон років, вистачить і менше часу.

Фото: Уляна Куйдич/Facebook

У звіті згадується, що згідно Закону України «Про охорону культурної спадщини»відповідно статті 36 п. 2, для подальшого проведення робіт підприємство повинне одержати дозвіл від органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень. Але згідно з п. 1 тієї ж статті, якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов'язаний зупинити їх подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини.Втім, який працівник кар’єру відрізнить палеолітичне знаряддя від звичайної каменюки? Позиція істориків несприятлива для інтересів видобувної промисловості: місце мали б законсервувати і створити музей. «Пам’ятка знаходиться… у мальовничий місцевості, неподалік від шосейних шляхів з твердим покриттям, у районі з добре розвинутою інфраструктурою. Фактично до самої пам’ятки треба зробити тільки асфальтований під’їзд. Решта доріг уже існує. Все це робить музеєфікацію комплексу стоянок Королеве не тільки можливою, але й необхідною справою. Наявність глибоких кар’єрів дозволяє закріпити та експонувати не тільки суто археологічні об’єкти, а й геологічні розрізи», – стверджують  С. Пустовалов і Л. Чухрай у статті «Потенційні можливості музеєфікації пам’яток кам’яної доби на теренах України». Зі схилів пагорбів відкривається краєвид на Тису, Королево і сам кар’єр. Щебінь звідти вивозять вагонами, все глибше врізаючись у надра гір, що таять безліч знахідок, яких археологи, можливо, ніколи не побачать. Востаннє розкопки тут проводив у 2018 р. Віталій Усик, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України. Однак фінансування археології нині і у часи експедицій Гладиліна – не порівняти. У 2019-му громада села Веряця, на землі якого знаходиться щебеневий кар’єр, зібралася на обговорення, заявивши, що у компанії немає дозвільних документів на територію понад 21 га, відведену під розширення кар’єру. Представники компанії запевняли, що всі документи у родовища є, і зупиняти роботу воно не збирається. Деінде діяльність схожого підприємства поруч з охоронним об’єктом була б немислимою. Такі пам’ятки систематично досліджують і використовують з науково-просвітницькою метою, перетворюючи на музеї під відкритим небом, іноді, як у ізраїльському заповіднику «Нахаль Меарот», навіть з інсталяціями із життя первісних людей. У Королеві є атракції та пам’ятки і з не настільки віддалених часів – руїни середньовічного королівського замку Нялаб та винні підвали під Замковою горою. Якщо б створити тут ще умовний «Парк кам’яної доби», це привабило б потоки туристів. Однак дехто поклав собі іншу мету – за сорок три з гаком роки вичерпати весь андезит. Наші пращури примудрилися користуватись цим родовищем сотні тисяч років.Може, нам варто замислитися, що залишиться нащадкам?Не в палеоліті все-таки живемо.  

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»

Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua”– підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram