Олександр Рогач про УжНУ, закиди в Інтернет-виданнях та власних вчителів

Про специфіку організаційної роботи, особистий шлях та мотивацію до успіху у професії, нові можливості, які відкриваються перед студентами – наша розмова з проректором УжНУ, доктором юридичних наук, професором Олександром Рогачем. – Олександре Яновичу! Яким був ваш шлях до університету? – Я визначився зі своєю майбутньою професією ще під час навчання в ужгородській ЗОШ №15. На мій вибір вплинув відомий вчитель-юрист Федір Брецко. У 9 класі він викладав у нас правознавство. Саме завдяки йому я полюбив цю дисципліну. Федір Федорович має педагогічний талант відчувати тих учнів, які здатні з його предмету піти далі, тому всіляко допомагав реалізувати їхній потенціал. Юридичний факультет Ужгородського державного університету я закінчив у 1999 році, наступного року вступив до аспірантури, а через три роки захистив кандидатську дисертацію в КНУ ім. Т.Шевченка. З 2000 року працював в університеті на різних посадах, починаючи від асистента. Фактично я пройшов всі щаблі викладацької діяльності на юридичному факультеті, а в 2011 році захистив докторську дисертацію, так само в КНУ ім.Т.Шевченка. – Який напрямок в юриспруденції ви для себе обрали? – Мої дисертаційні роботи захищені з теорії держави й права. По кандидатській дисертації склалася досить унікальна ситуація: Вища атестаційна комісія присудила мені ступінь кандидата юридичних наук за двома спеціальностями – теорії держави і права, історії політичних і правових вчень, а також конституційного права. Хочу подякувати своєму науковому керівнику Юрію Михайловичу Бисазі, який допомагав мені в науковій роботі. – Яка робота для вас була цікавішою – практична юриспруденція чи викладання? – Я б їх не розділяв. До кожної з них у мене своя любов. Практика давала можливість бачити проблемні моменти, знаходити різні шляхи для їхнього вирішення. У бізнесі перед юристом ставиться завдання, яке слід вирішити максимально ефективно і швидко і, звичайно, законно. Наукова і викладацька робо- та – це своєрідна віддушина, тому дуже шкода, що зараз маю набагато менше часу на неї. – Чи подобається вам адміністративна робота і чи важко було адаптуватися до неї? Спочатку було важко, адже адміністративна робота специфічна. Але поступово втягнувся. Університет – величезний механізм, де трудяться близько трьох тисяч працівників, навчаються більше 13 тисяч студентів. Виникають різні проблемні питання, у вирішенні яких мені допомагає досвід в правовій сфері. Сказати, що робота не подобається, це звичайно злукавити. Якщо б не подобалося – я б тут не працював. Науку теж намагаюся не залишати, я є керівником проекту «Юридичні механізми забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в контексті захисту національної безпеки та євроінтеграції України», який виграла команда молодих науковців нашого університету у складі Менджул М.В., Білаш О. В., Ступник Я. В., Сюсько М. М., Полюжин І. М., Паніна Ю. С. – Які пріоритети ви поставили для себе у проректорській роботі? – У моїй компетенції – юридичний та фінансово-економічний блоки університету. Це юридичний відділ, бухгалтерська служба, планово-фінансовий відділ, тендерний комітет, а також відділ організації документообігу, відділ методично-організаційної роботи та контролю, архів. Є також кураторство за роботою юридичного факультету та факультетів економічного спрямування. Особисті пріоритети в роботі для мене чіткі – це відданість справі, порядність, людяність, професіоналізм. Цього намагаюся вимагати і від підлеглих. – Зміцнення і оновлення матеріальної бази вишу теж ваша сфера впливу? – Так, і ця робота ведеться послідовно і цілеспрямовано протягом трьох останніх років. У першу чергу, значні фінансові ресурси спрямовуються на ремонти гуртожитків, адже не секрет, що капітальних вкладень у них не було фактично з моменту введення в експлуатацію. А це – середина 60-х років ХХ століття. Станом на сьогодні закінчено капітальний ремонт поверхів гуртожитку № 2 і 3, капітальний ремонт покрівлі гуртожитку №5. Проведено ремонти систем водопостачання в гуртожитках, заплановано виконання капітального ремонту покрівлі третього гуртожитку. Крім цього, лише вдруге за останнє десятиліття університет закупив матраци, подушки та постільну білизну для потреб проживаючих в гуртожитках на загальну суму 193, 5 тис., газові плити –30 тиcяч гривень. Не залишаються поза увагою навчальні приміщення. Зокрема, закінчується капітальний ремонт аудиторій на медичному факультеті та в головному корпусі на вулиці Університетській. Лише упродовж 9 місяців цього року на проведення капітальних ремонтів спрямовано близько 8 млн грн. У порівнянні – за попередні роки 2,7 млн. (2014), 4,5 (2015), 7,2 (2016). Ми свідомі того, що багато роботи попереду і проблеми вдосконалення матеріально-технічної бази університету є для нас першочерговими. – Які закупівлі були пріоритетними у 2017 році? Хто і як визначає ці пріоритети? – У першу чергу змінилася філософія планування закупівель. 5 грудня 2016 року наказом ректора був затверджений Порядок проведення процедури закупівлі структурними підрозділами університету. Кожен структурний підрозділ мав можливість заповнити електронну заявку на закупівлю у цьому році комп’ютерного обладнання, оргтехніки; парт, стільців для потреб навчального процесу; канцелярських товарів; специфічних, товарів та обладнання для потреб навчального процесу. Заявки піддавалися редагуванню з урахуванням фінансових ресурсів Бюджетною комісією університету. Таким чином, ми, по-перше, змогли спланувати закупівлі, визначити потреби всіх структурних підрозділів та передбачити фінансування цих потреб на 2017 рік. По-друге, розробити механізм, яким план закупівлі, фінансові ресурси на її проведення визначаються не одноособово, а колегіальним органом – бюджетною комісією. – З яких джерел фінансування проводяться закупки? – Закупівлі проводяться виключно за рахунок коштів, які заробив виш, з так званого «спеціального фонду». Якщо порівнювати надходження за 8 місяців 2016 та 2017 року, то маємо позитивне сальдо 14 859 294,20 грн (2016 – 71 277 838,50; 2017 – 86 137 132,70). Це свідчить про правильно фінансову політику вишу, яка дозволяє нам не лише ефективно проводити закупівлі, а й вчасно виплачувати заробітні плати, надавати матеріальні заохочення працівникам, оплачувати комунальні платежі, відрядження студентам та професорсько-викладацькому складу. До речі, УжНУ один з небагатьох вищих навчальних закладів України, який цієї зими працював у робочому режимі – викладачі не відправлялися в відпустки без збереження заробітної плати, всі корпуси і гуртожитки Університету опалювалися. – Чому робота в системі Prozorro важлива для університету? – При правильному підході до формулювання предмету закупівлі, визначенні якісних і кількісних характеристик, проведення закупівель в системі Prozorro дає відчутну економію бюджетних коштів. Зокрема, за 2016 рік через систему Prozorro було проведено закупівель на 2 013 097 грн, що дало економію 390 029 грн. Однак заради справедливості не можу не зазначити, що як і в будь-якої позитивної справи, в Prozorro є і негативна сторона. Не завжди здешевлення вартості – це добре, оскільки воно може вплинути на якість. – Як ви реагуєте на ті закиди, які трапляються в деяких інтернет-виданнях? – Спочатку сприймав це трохи болісно. Зараз вже виробився імунітет. Слід розуміти, що не можна дійти до своєї мети, якщо кидати каміння в кожного собаку, який на тебе гавкає. Мета у мене є – зробити максимально, що в моїх силах, для розвитку університету. І я думаю, що більшість людей, співробітники університету, можуть об’єктивно оцінити роботу нашої команди, проаналізувати й порівняти досягнуті результати з попередніми роками. За короткий проміжок часу в університеті (за «допомогою» цих осіб) відбулося безліч перевірок різних контролюючих органів, починаючи від Секретаріату уповноваженого зі справ людини, МОН і закінчуючи правоохоронними органами. Однак жодних суттєвих порушень в діяльності університету не зафіксовано. – Що порадите студентам, на що їм орієнтуватися в досягненні своїх цілей? – Якщо хочеш реалізувати себе повною мірою і стати успішним – потрібно працювати над собою зі студентських років. За короткий проміжок часу до нас звернулися багато підприємств з пропозицією працевлаштування студентів. Причому це різні сфери – інженерна, економічна, технічна. І ми не завжди могли знайти бажаючих! Коли я навчався, не було вдосталь літератури, ще не було Інтернету, але ми намагалися «вигризти» знання і реалізувати себе, а з 3-4-го курсу більша частина моїх однокурсників йшла працювали. Я б побажав нинішнім студентам бути активними, ініціативними, використовувати всі ті можливості, які дає університет, поєднувати навчання з практичною роботою і вірити у власні сили. Розмову вели: Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ, Олексій ШАФРАНЬОШ За матеріалами: http://zakarpatpost.net