Незамінні кадри: заробітчан кличуть на роботу за кордон навіть під час пандемії

Там вони мають роботодавців, які потребують дешевої та витривалої робочої сили і попри карантин кличуть їх працювати, бо на підприємствах не вистачає рук. А на батьківщині залишилися родини, які треба утримувати.

Всюди добре, а вдома не найкраще

Точної статистики, скільки закарпатців виїжджало у широкий світ на заробітки, не існує. Зате відомо, що тільки з 18 березня до 8 квітня з-за кордону повернулося 18998 мешканців області. Більше восьми тисяч осіб все ще проходять самоізоляцію. Марк із двома дорослими синами працював на будівництві у Чехії. Коли там запровадили карантин, в один день виникла загроза штрафу за відсутність масок, а їх не знайшлося вже у жодній аптеці. Наступного дня чоловіки не вийшли на роботу, і працедавці самі приїхали до них і привезли засоби захисту, щоб вони могли повернутися на об’єкт. Ще деякий час вони попрацювали, та почувши, що Україна закриває кордони і припиняє транспортне сполучення, почали пакувати валізи. Люди, на яких вони працювали, виявилися співчутливими і допомогли придбати квиток на чартерний рейс, який привіз їх з Праги до Києва, а звідти спеціальним автобусом доїхали на Закарпаття. Чотирнадцятиденна ізоляція для Марка і його старших синів вже залишилась позаду. Розповідають: ходили вдома у масках і тримали двері відчиненими, щоб не чіпати ручки. Разом з ними мешкають іще четверо молодших дітей, мама і старенька бабуся. З усієї великої родини заробляли лише троє старших чоловіків. Мати теж вряди-годи їздила на заробітки, проте рідше і на коротший термін, бо треба було глядіти дітей. Марк – бригадир, на нього працюють також сторонні робітники. Йому пощастило заощадити достатньо, щоб не боятися за долю своєї родини. Роботу готовий шукати і на батьківщині – платитимуть, звісно, менше, ніж у Європі, але вибору вже нема. А от Моніка з Іршави бідкається через те, що її донька із зятем не повернулися з Чехії, залишивши її глядіти онучку, якій всього кілька місяців тому виповнився рочок. Попри те, що завод, де працювала пара, зачинили на карантин, подружжя навіть не думало про шляхи евакуації. Вирішили шукати нову роботу, і знайшли – на сміттєвозі. Те, що в умовах пандемії не погодився б робити жоден європеєць, доручають остарбайтерам, позаяк ті хапаються за будь-яку можливість, аби не залишитися без копійки. Проте початковою метою поїздки подружжя було… заробити на багатий подарунок майбутній, ще не народженій хрещениці. Бо – «у них в селі так прийнято». Ще кілька місяців всесвітнього карантину – і якщо з дитиною та її матір’ю до того часу все буде гаразд, доведеться шукати інших хресних.

Чартером на поле

Якби всі заробітчани виїхали, дуже ймовірно, що збирати чеське сміття було б нікому. За інформацією тамтешнього уряду, минулого року в Чехії легально працювали близько 140 тис. українців. Серед них, безумовно, було чимало закарпатців. Кількість нелегалів точно невідома – однак з 3800, яких вдалося виявити у 2018 році, біля 80% були українцями. Західноєвропейські підприємства, які використовували іноземну робочу силу і не зачинилися на час карантину, страждають через відтік кадрів. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба повідомив «1+1», що фіксує шалений попит на українських трудових мігрантів. «Вже є випадки, коли мені телефонують колеги з МЗС певних країн і кажуть: наша країна готова оплатити чартери, документи і все інше. Причому прямо зараз, бо вже розпочинаються сезонні роботи», – говорить міністр. За його словами, відомство поки що розглядає ці запити. «Ми за те, щоб з робочими візами був порядок, але з іншого боку наша задача не стимулювати трудову міграцію, а робити так, щоб люди знаходили роботу всередині країни», – підкреслив Кулеба. «Financial Times» розповідає, що в Польщі без заробітчан опиниться під загрозою сезон збору фруктів: врожай, який виросте, нікому буде зібрати.  Минулого року Польща залучила на тимчасові і сезонні роботи 1.5 млн наших громадян, які перекрили нестачу місцевої робочої сили. Полуниця, яка пристигне в травні-червні, чекатиме на руки тих, хто готовий збирати її від раннього рання до пізньої ночі. Через карантин фермерське господарство може бути паралізоване, як і будівництво. Представник однієї з польських будівельних компаній розказав FT, що у деяких компаній-субпідрядників до 70% робітників – українці. Через страх перед коронавірусом Польщу покинуло понад 100 тисяч українських заробітчан.

Фото: eurabota.com

Підприємствам у розвинених країнах вигідно утримувати остарбайтерів. Місцеві робітники висувають значно вищі вимоги до умов і оплати праці та мають важелі, щоб відстояти свої права. Західні фермери настільки звикли до доступної східноєвропейської робочої сили, що не уявляють, чим її замінити. Як повідомляє The Guardian, британські фермерські господарства терміново потребують 90 000 пар робочих рук. Деякі великі ферми замовляють чартерні літаки, щоб доставити працівників зі Східної Європи. Приміром, наприкінці березня приземлився літак з 450 сезонними робітниками із Болгарії. Аграрії вважають, що перед загрозою руйнування життєво важливої галузі уряд повинен допомогти організувати більше польотів. Однак країни, які традиційно виступали постачальниками робочої сили, закрили кордони через пандемію. Перехід від світу без кордонів до тотальної ізоляції держав, міст і людей став шоком. У новій реальності тим, хто раніше наймав іноземців, доведеться шукати способів залучити до роботи місцевих громадян.

Життя за закритим кордоном

Прикордонні регіони держав-донорів можуть відчути наслідки ізоляції найгостріше. Заробітчанство як феномен існувало на Закарпатті з незапам’ятних часів, не припинялося попри важкість «залізної завіси» (їздили у степову Україну і в Росію) і вибухнуло потужною силою у 90-ті. Перекази з-за кордону – найбільше джерело валютних надходжень у область. Достатньо згадати, що заробітчанські кошти побудовані Підвиноградово і Нижня Апша.  Проте у тому вигляді, у якому воно процвітало досі, заробітчанство здатне існувати тільки у світі, де кордони поволі стираються. Закарпаття – окраїна України. Тільки як прикордонний регіон воно могло бути «воротами до Європи». Якщо ворота зачинені, лишається роль окраїни, і поки без жодної видимої альтернативи. Іван займається ремонтними роботами у селі Лоза на Іршавщині. Розказує: односельці, які через карантин повернулися з-за кордону, масово просяться у їхню бригаду. Всіх взяти не можуть, а іншої роботи у селі не знайдеш. Звісно, з’явилися вільні робочі руки, аби на волонтерських засадах оштукатурити місцеву церкву – цим і зайнялися. Проте це справа винятково для душі, а не для заробітку. Мінімальна зарплата у Чехії з 1 січня 2020 року становить 14 600 крон на місяць, мінімальний погодинний оклад – 87,3 крон. Олександр, який працював у пральні, отримував  за годину 110 крон – це 119 гривень. Оскільки закарпатці на заробітках гарують, не жаліючи себе, максимальну кількість годин, яку зможуть витримати, і заощаджують на всьому, по приїзді додому залишається сума, якої вистачає, аби забезпечити саме на термін принаймні не коротший за той, який був проведений у остарбайтерах. У Польщі мігранти станом на 2019 рік заробляли у середньому 2500 злотих на руки – трохи більше 16 тисяч гривень. При цьому працювали здебільшого на сезонних роботах, будівництвах, заводах, готелях або супермаркетах, і в кожному разі мали більше, ніж могли б отримувати на аналогічній роботі в Україні. Як відомо, за кордоном шукали кращої долі здебільшого ті, хто не міг знайти роботи на батьківщині. Повернувшись назад, вони просто не мають, чим зайнятись. Влаштуватися куди-небудь у період карантину в кілька разів складніше. У всьому світі підприємства зачинились. Збереження на час тимчасового простою заробітної плати або її частини, як це зробили у багатьох країнах ЄС, можуть гарантувати тільки офіційно працевлаштованим. Нелегалів просто викидають. За оцінками економістів, 20-30% заробітчан вже втратили або ризикують втратити роботу за кордоном. Інші повертаються, щоб перебути час випробування разом з сім’єю. Але сподіваються, що маршрут дім – заробітки – дім залишатиметься закритим недовго. Залишившись удома, колишні заробітчани могли б розвивати місцеву економіку, яка дихає на ладан. Проте, за іронією, без них може не витримати закордонне господарство. Світ уже встиг стати надто глобалізованим і взаємозалежним, і за інерцією прагне повернутися до звичного стану хиткої, але рівноваги.

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»

Нагадуємо, Сьогодні вранці на нас чекала неприємна картина – чоловік пошкодив квітники на пл. Шандора Петефі та гірлянду на пішохідному мості, чим спричинив матеріальну шкоду майну громади міста. https://pershij.com.ua/znyshcheni-kvity-obirvana-herlianda-ta-urny-v-richtsi-v-uzhhorodi-cherhovyi-akt-vandalizmu-foto/ Читайте також: У зв’язку з неможливістю продовження робіт без пониження тиску призупиняється подача води з ПНС “Юність”, перебої водопостачання відчуватимуться за наступними адресами https://pershij.com.ua/v-uzhhorodi-7-vulyts-zalyshatsia-bez-vody-perelik/ Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua”– підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram