Неповторний шарм 700-річної кам’яної фортеці Закарпаття

Закарпаття відоме не лише своєю неймовірно красивою природою. Тут дуже багато історико-архітектурних пам’яток, зокрема замків. Замок у містечку Чинадієво не є найпопулярнішим з них. Та той, хто сюди завітає, зрозуміє, що «Сент-Міклош» – одна з найвизначніших і найцікавіших пам’яток Закарпаття. Вона має свою неповторну атмосферу, свою ауру, свій шарм. 

Приїхавши сюди, зупиніться на кілька хвилин біля входу. Залишивши за дверима усі свої турботи та метушливі думки, ви ступите на поріг легенди. І хранителі замкових таємниць великодушно запросять вас у Середньовіччя, пише intvua.com. Переміщаючись з кімнати у кімнату, ви ступатимете по рипучих сходинках, присипаних пилом часу, який так і лежатиме тут, відтворюючи сліди щораз нових відвідувачів. Цей пил пам’ятатиме покоління і епохи, які будували, руйнували і відновлювали… Історія замку починається… Історія замку починається із XIV століття та магната Переньї, який, власне, і заклав кам’яні стіни. Він мав на меті збудувати невелике укріплення для охорони дороги. Спочатку фортеця була одноповерховою. Замок, який постане у Чинадієво, багаторазово перебудовуватиметься, аж доки набуде в остаточному вигляді рис романських оборонних споруд. Тоді землі, на яких стояла споруда, називались Сент-Міклоською домінією і належали до Королівства Угорського. Сама назва Сент-Міклош є давньою угорською назвою містечка і пов’язана з ім’ям святого Миколи, під опікою якого був тутешній феодальний маєток. У 1574 р. Чинадіївську домінію купив Михайло Телегді за 22 тисячі форинтів. (До слова, стільки у наш час коштує одна пляшка хорошого вина).Разом з цим у його володіння перйшов і замок. 

  Протягом 1703 – 1711 років «Сент-Міклош» відіграватиме свою роль у визвольній війні угорців проти Габсбурського королівства. Тут часто переховувались сім’ї повсталих феодалів і неодноразово бували лідери народного руху. Зокрема, Ференц ІІ Ракоці. Він відомий, як людина, яка боролась за незалежність Угорщини. У цьому замку він провів свою останню ніч перед вигнанням. На жаль, тривала війна все ж завершилась поразкою угорських повстанців. Через деякий час замок «Сент-Міклош» дістався, закономірно, угорському магнату – графу Шенборну фон Бухгейму. Тому самому, чиї красиві володіння досі дивують відвідувачів на території сучасного санаторію «Карпати». Спальня Ілони Зріні Господарів у Чинадієвському замку було багато. Але найцікавішою постаттю серед них була Ілона Зріні. Політична діячка, відома, як хоробра захисниця замку Паланок, єдина у світі жінка за всю історію людства, нагороджена грамотою атнаме.Така нагорода видавалась турецьким султаном лише чоловікам за мужність. «Ця жінка послана Аллахом тим невірним псам, щоб показати, як треба воювати і захищати» – сказав султан, який нагородив Зріні. Чинадієвський замок увійшов в історію також як місце романтичних зустрічей Ілони з молодим графом. Просторе приміщення із великими вікнами на другому поверсі замку – спальня Ілони Зріні. Її називають гордістю і радістю всього Чинадієвського замку. Саме тут проходили найпрекрасніші і незабутні моменти в історії кохання Ілони Зріні (на той час вже вдови) та вождем каруців Імре Текелі. 

Справжнє ім’я Ілони Зріні – Хелена Зрінська. Вона була надзвичайно красивою. У ті часи про графиню писали: «шкіра її обличчя – як пелюстки троянд…». Ілона Зріні знала багато іноземних мов і чудово розбиралась у фортифікації. Крім того, вона була дуже багатою. Та нещасливою у першому шлюбі. І, ставши вдовою, віддала своє серце лідерові повстанців, молодшому від неї на 13 років. Вся Західна Європа, затамувавши подих, стежила за тим, що відбувалося отут, на другому поверсі замку. За те, що Ілона обрала між владою і коханням друге, була жорстоко покарана. Роман із повстанцем привів її до в’язниці. Вона була пострижена у монахиню. І пізніше, вже у засланні, зустрічається зі своїм коханим. До смерті вони житимуть разом, але далеко від рідної землі. Сучасна історія Друга світова війна перетворила замок на тюрму і катівню. А радянські часи закидали його горами сміття і непотребу. Який потім довго доводеться вивозити. У 2001 році художник, поет, композитор, Йосип Бартош бере цей замок в оренду. Значно відновивши приміщення, він планує організувати на його базі культурний центр. Держава, звісно ж, грошей на такі архітектурні пам’ятки практично не виділяла. Тому, аби не втратити замок, стіни і покрівля якого в будь-який момент могли зруйнуватись, доводиться шукати кошти на реконструкцію де інде. Допомогли друзі-меценати пана Йосипа, зголосилось і Міністерство охорони пам’яток Угорщини. 

Найцікавішим було саме відновлення покрівлі палацу. Бартош не хотів робити її із сучасної, до прикладу, метало черепиці. А, щоб не порушувати загального середньовічного стилю, вирішив від реконструювати оригінальне покриття. У цьому допомогли місцеві цигани. Ці люди по шматочках збирали старовинну черепицю і приносили її сюди. Сьогодні роботи з відновлення замку тривають. Кошти на них жертвують ті, хто приїжджає сюди на екскурсію. А також художники, чиї картини, висячи у кімнатах замку, продаються на «постійному благодійному аукціоні». Отож зусиллями усіх небайдужих до історичних пам’яток Закарпаття, «Сент-Міклош» відновлюється. Таємниці замкових кімнат Ті, хто бачив палац тільки з дороги, кажуть, що зовні він не відзначається особливою красою. Та лише ті, хто завітавши всередину, відчув його атмосферу, можуть побачити загальну гармонійність стилю і настрою тієї епохи. Отож, піднімаємось дерев’яними сходинами до вхідних дверей, за якими ховається історія… Відразу при вході у першій кімнаті гостей замку зустрічає великий портрет Ілони Зріні у повний зріст. (Це – авторська робота Йосипа Бартоша). Освітлює кімнату велика чорна люстра. «Елена у восьми іпостасях» – таку назву має композиція, зображена на центральному елементі люстри. Річ вельми цікава і загадкова: із символістським декораціями, виготовлена у стилі, який чудово підкреслює атмосферу замку. Це теж вже сучасна робота господарів замку. Це не все, чим може здивувати перша кімната музею. Має вона і свою темну таємницю, яку відкривають масивні чорні двері лише тим, кому не страшно… Це потаємний внутрішній перехід, з якого можна потрапити у інші кімнати. Там темно і справді моторошно, коли проходиш поміж вузьких кам’яних стін. Колись через цей тунель можна було потрапити на другий поверх і у підземелля, які вели далеко за межі замкового подвір’я. Наступна кімната першого поверху відкриває перед відвідувачами історії всіх його господарів. Портрети магнатів, письменників, політичних діячів прикрашають стіни. 

На стінах наступної зали – роботи вже сучасних художників. А також експозиції із старовинних прикрас та речей побуту скіфської культури, які були знайдені при розкопках тутешніх земель. Мабуть найцікавішою з них є старовинна підкова, яка використовувалась лише шаманами для проведення магічних ритуалів. У центрі приміщення – масивний дерев’яний стіл із стільцями, сідаючи за який, відчуваєш себе справжнім середньовічним графом, чи графинею. Кажуть, меблі із точністю відтворюють ті, які були тут у часи Ракоці. 

Це далеко не всі цікаві експонати музею. Свою історію мають і віконні вітражі, і скульптура кельтського бога, і інші предмети. Другий поверх палацу у дещо відтворює інтер’єр першого. Тут також є шість малих кімнат і велика зала. Незвичайна арочна форма стелі вражає своєю неординарністю, а зі стін за відвідувачами спостерігають очі давніх і сучасних портретів. Щороку на території замку проводять фестиваль середньовічної культури. А всередині, на першому поверсі, проходять концерти класичної музики. Тутешня акустика як-найкраще підходить для інструментальних мелодій. 

Та найцікавіше майбутнє чекає славнозвісну кімнату другого поверху. Тут, за словами екскурсоводів, планують обладнати сучасну спальню. Кімнату, яка матиме символічне значення для пар закоханих, які щойно взяли шлюб. Вони зможуть залишатися тут на ніч. А урочисті церемонії вінчання вже проводяться у стінах «Сент-Міклош». Джерело: Zakarpatpost.net