На Виноградівщині фермер вирощує морозостійку хурму

Дзеркало Закарпаття з посиланням на «Садівництво по-українськи» розповіло про закарпатського селекціонера Михайла Зелді, який вже 16 років проводить спостереження і вирощує східну хурму в найпівденнішій точці Закарпаття – урочищі Холмовецька Гора. Ця культура не тільки прижилася в умовах низьких температур, а й дає стабільно хороший урожай. Всі сорти садівник прищеплює до дикої Вірджинської хурми. Ставку робить на міжвидові гібриди Росіянка-18 Росіянка-2, Нікітська Бордова, Червона шапочка і сорт Мідер, які є найбільш морозстойким. «Вивчаю в умовах місцевості поведінку 18 сортів Вірджинської хурми, здатної витримувати морози до -36 ° C», — каже селекціонер.. Також стверджує, що він не використовує хімічний захист, оскільки за весь час спостереження не знаходив на деревах ні шкідників, ні хвороб. Урожай чоловік встигає зібрати до похолодань. Людей, які у дорослому віці свідомо і без конкретної вигоди розвертають  свій життєвий корабель на сто вісімдесят градусів, - зустрінете не часто. Це люди сильної волі. Сміливі. Натури ризиковані. І водночас після довгих роздумів та внутрішніх  мук зуміли переконати самі себе: лише так досягнуть розкрилля таланту. До когорти таких належить і Михайло Зелді, розповідає https://karpatnews.in.ua. Тому й цікавий він багатьом і багатьом. Тому знають його у цілому Виноградівському районі. Навіть – далі: в Ужгороді, на півдні, півночі, в столиці, Львові, Умані, Ялті... Бо ж  віднайдений у собі талант селекціонера, загартований щоденним трудом хист садівника і фантазія сільського умільця та справжнього філософа – складові того магніту, який притягує до Михайла Юрійовича людей різних занять і віку. У ньому знаходять творця красивого й корисного. І багато хто заздрить, що Зелді зумів, як мало хто, вхопити й переплавити  недосяжну мрію юнака у райський цвіт садів і розкішний смак плодів. Такого досягає не кожен!.. Йому - сорок чотири. А після школи пішов навчатися у Мукачівський радгосп-технікум, де і здобув фах ветеринара. Вісім років пропрацював – спочатку на Одещині, а потім у знаменитому колгоспі села Петрове – неподалік Холмовця. Але щось Михайлові, як і кожному юнакові, котрий прагне утвердити себе спочатку в колі ровесників, щодалі спадало на думку змінити професію. Тоді, у перебудовчі й побаламучені 80-ті, такі віяння входили в моду. Правда, він обирав не фарцовку і не шулерське «купи-продай», а фах серйозний - садівництво. І поступив заочно вісімдесят п’ятого в Одеський сільгоспінститут на факультет плодоовочівництва й виноградарства.  Тоді й почав науково вивчати щеплення. А вже з 90-го захопився хурмою. «І так триватиме усе життя, - каже Зелді.- Хочу передати всі тонкощі цієї справи доньці й онукам. А ще прагну, аби закарпатці ласували цим субтропічним плодом – таким корисним для здоров’я». Він і справді тоді по-дорослому заглибився у тонкощі садівництва. Сім років тому закінчив аспірантуру в Закарпатському інституті агропромислового виробництва. «Захищати кандидатську й не думав – вік не той», - каже Михайло Юрійович. А може й щось інше перешкодило... Нині працює провідним агрономом-державним інспектором фітосанітарної служби на державному кордоні в Закарпатській області (КПП «Вилок»). «Хурма – то мій неспокій, моя стихія і моя любов», - наче нехотя зізнається, показуючи, які плоди відклав на зиму, а які на насіння. Майже чверть століття Михайло Зелді – в полоні цього фрукту. Його прямо-таки заворожив приклад Валерія Черняєва, викладача Сімферопольського агроуніверситету, котрий 53 роки займається просуванням хурми на північ України. І ось майже десять літ тому прислав у Холмовець саджанці, а потім і сіянці. Зелді вирощує їх у себе на городі. «З часом, коли з’ясував, що між ними є жіночі, чоловічі й однодомні особини, тоді мені стало дуже цікаво займатися виведенням нових сортів, - каже М.Зелді. – І зараз це моя основна робота. Науково обгрунтовано, що при насіннєвому розмноженні половина деревцят починає плодоносити до десяти років, а інша половина – до п’ятнадцяти. Приміром, сіянець сорту «нікітська бордова» заплодоносив на дев’ятий рік. Вага, зважаючи на посушливе літо, – дев’яносто грамів. Чекаю і до триста». А ось сорт «дочка Мідера» - власний, зелдівський – один з найбільш ранніх у Європі: дозріває на Закарпатті 15 серпня, - заплодоносив із насіння на четвертий рік!.. «Такого немає у світі», - гордовито мовить Зелді й продовжує:  «Дівчата», тобто жіноча форма, мають одинокі квітки в кожній пазусі листка, чим і відрізняються од чоловічих, бо ті мають по три і не плодоносять, а лише запилюють. Існує й однодомна: на одному дереві – чоловічі й жіночі квітки. У мене вже два сорти – «Зенджі мару» і «Знахідка». Ці одночасно і запилюють, і плодоносять. Та й урожай дають щедрий. а плоди солодкі навіть у твердому стані». Хурма багата на йод і майже не містить кислот – чудові ліки для шлунка! У гібридів східної хурми (діоспірос какі) і віргінської (діоспірос вірджініана) – також сорти «росіянка» і «нікітська бордова» - цукристість сягає 24 відсотків, як у глюкозі. Це теж відмінні лікувальні властивості. Ще одна гордість Михайла Юрійовича - ростуть чотири покоління міжвидових гібридів: бабуся «росіянка», мати «нікітська бордова», дочки «Роман Кош» і «Говерла» - вага плодів сягає за триста грамів. А у 2014-му  очікує плодоношення внуків, яким буде по дев’ять років. Але всі вони різні. « Сьогодні привіз додому статут громадської огрганізації «Персімон», що означає англійською «хурма», - каже М.Зелді. - Мета – виведення нових сортів та їхнє районування. Чому? Звертався до таких – прошу перелічити -державних установ: Київський інститут садівництва, Закарпатський інститут агропромвиробництва, Ужгородський університет, Львівська дослідна  станція садівництва, Новокаховське дослідне господарство, Нікітський ботанічний сад у Ялті... І скрізь майже в один голос відповіли: «Ваші ідеї дуже мудрі й актуальні, але коштів на це немає». Йому шкода. Просто інколи руки опускаються й плакати хочеться... Уже дві фірми з сусідніх країн пропонують реальну співпрацю, оскільки Михайло Юрійович дружить з комп’ютером і через Інтернет спілкується зі світом, володіючи, як майже і кожен закарпатець, кількома мовами. «Я не збираюся тікати за кордон, як Ігор Сікорський, бо я патріот України і мої надбання мають стати багатством України!» – твердо вимовив чоловік. ... Мовчки п’ємо запашну каву у його оселі. Невтішна пауза триває якихось сім хвилин. А потім знову тиха й некваплива розмова: «Міг би вам розповідати зранку до вечора й цілу ніч безперестанку про хурму та її достоїнства й капризи... Написав книжку. Треба лише кошти, аби видати, - сміється вже не так сумно. – Але за зимою настає весна. І як писала Леся Українка, «без надії сподіваюсь»... Він не опустить руки. Хотів би створити приватну селекційну станцію. І свій досвід є кому передати – це найбільше радує. Дочка Антоніна закінчила Одеський аграрний (тепер уже) університет. Хурми однієї на городі, а він займає шістдесят соток, росте понад сто сортів! Саджанці «дочки Мідера» розіслав протягом двох років до Львова, Кам’янця-Подільського, Чернігова, Білої Церкви, Умані, Мерефи (Харківщина), Ялти... Він «навчив» їх витримувати 38-градусні морози!.. Хто ще таким похвалиться?.. Ростуть і приносять плоди на зелдівському городі гранати, зізіфуси (чудова поліка від тиску); тейберрі - малино-ожиновий гібрид, що став темою кандидатської дисертації; по 20 сортів груш і яблук; 25 сортів персиків; по 30 – винограду й смородини; по шість сортів інжиру й актинідії – родичі знаменитого ківі; партенокарпічна яблуня – не цвіте, а родить; берека лікарська – як горобина;мушмула германська; по сім сортів горіхів мигдалю й фундука; сіянці пекану; лох багатоквітковий – маленькі вишеньки і т.д. І все ж велика надія – на три шкілки сіянців селекційної хурми. «Чекають весни, свого плодоношення і мого відбору», - мружить око Михайло Юрійович. Багато з його юнацьких мрій, коли різко повернув корабель свого життя, збулися, а ще чимало збудеться. Тепер, коли сади вкрив сніг, мріє записатися до районного хору працівників культури. Любить співати й радіти життю!.. Розмовляв Василь Нитка, спеціально для Ужгород.net Нагадаємо, У Мукачеві відкрили еко-крамницю