Смачний символ закарпатської кухні – по-чемпіонськи!

І хоча правильна назва цієї страви – бограч-гуляш, бо слово «бограч» з угорської (а саме ця національна кухня подарувала нам цю апетитну «фішку») означає просто «казанок», густий наваристий м’ясний наїдок передовсім відомий саме під таким ім’ям: просто бограч. Правильний бограч роблять винятково на вогні в тому таки казанку, він має безліч рецептів, але незмінні головні складники: багато м’яса, овочі, паприка і тривалий час приготування. Позмагатися – хто ж на Закарпатті готує найкращий бограч – знову вирішили в комплексі «Термальні води Косино», де вже вшосте провели Чемпіонат бограча, йдеться на сайті http://uzhgorod.in. Кулінарний конкурс відбувався у форматі «Битви чемпіонів»: участь брали лише команди – переможці минулих років. А бограч у казанку-чемпіоні (що має 2500 літрів і є героєм Книги рекордів України) від кухарів самого туристичного комплексу готували «поза конкурсом», та ще й із ночі. Конкурсанти ж розпочали процедуру приготування головної туристичної страви регіону о 7-ій ранку і на обід пригощали гостей найсвіжішим і – найрізноманітнішим. Бограч у хлібі, бограч зі свинячою рулькою, бограч пікантний і бограч направду гострий, бограч з м’ясом оленя і бограч з м’ясом козулі – у туристів-дегустаторів і просто охочих найсмачніше пообідати вибір був непростий. Тим паче, що дехто з конкурсантів не обмежувався одним казанком, готував різні види страви, а також, до прикладу, «молодшого брата» бограча - боб-гуляш, а ще присмачував частунки оригінальними пікантними канапками, домашнім вином і, звісно, традиційною угорською фруктовою паленкою (саме з цим напоєм гурмани радять куштувати «короля закарпатської кухні»). Серед п’ятьох команд-учасниць були і кухарі з Угорщини - представники «Ковбасного клубу Орошгази»; також біля казанків змагалися «Астейські умілі господині», як і вони, Берегівщину представляли кухарі з Рафайнова, «Садівники» з Косина, і вже традиційно бограч варила і команда з Ужгородщини «Гриль-чемпіон». Організатори відзначили усіх конкурсантів, а найпрестижніші відзнаки і відповідні призи отримали «Гриль-чемпіон» - як лідер громадських симпатій, і команда з Рафайнова як переможець кулінарного змагання. Шеф-кухар команди переможців чемпіонату Йожеф Антал поділився секретами: «Я готую бограч більше тридцяти років. Головне – добре м’ясо! Ми сьогодні готували кілька видів. Бограч зі свининою, боб-гуляш, теж зі свининою, і бограчі з м’ясом оленя і з м’ясом козулі. А людям цікаві і традиційні рецепти (ми ж додаємо і домашнє спеціальне тісто, і копчену ковбасу, все, що треба!), і дещо нове, як дичина, тому і наші бограчі подобаються гостям. Готуємо як для себе – напевно, в цьому секрет! Мій улюблений – з козулею. Ми виграли тут з таким у 2013-му році: саме тоді я став мисливцем, застрелив свою першу козулю, і з неї приготував страву, що стала чемпіоном!». Георгій Міхалько, шеф-кухар команди «Гриль-чемпіон», так розповів про те, як його бограчу вдалося завоювати симпатії публіки: «Так, рецепт містить в собі кілька секретів. Я завчасно придбав сирі рульки і виварював їх зі спеціями і часничком, робив такий «холодець», навар, а потім уже тут підсмажував копчений бекон, цибулі, моркви, селери, петрушки, - всього, що потрібно. Спершу додав м’ясо бичка, далі телятину, свинину, а наприкінці – підкопчені рульки. Словом, процес тривалий… Що потрібно, аби саме твій бограч їли люди? Готувати в гарному настрої, з усмішкою, пропонувати гостям покуштувати, зробити все так, аби, спробувавши, ніхто нікуди не пішов, а смакував уже тут. А деякі гості, які були тут минулого року, і не шукали інших бограчів – одразу просили наш, із задоволенням їли і казали, що цього разу ще смачніше!». Протягом дня Чемпіонату бограча гості «Термальних вод Косина» не тільки їли бограч і запивали його традиційним напоєм свято – фричем із закарпатського вина, а й грали в активні ігри, брали участь у конкурсах, слухали народні колективи та, звісно, купалися і засмагали. До кінця дня всі казанки з бограчем були порожні: вочевидь, «король закарпатської кухні» насправді посмакував! Нагадаємо, Фестивальний травень: “найспекотніший” туристичний місяць на Закарпатті