Місто в місті: концепція, яка може переродити мегаполіси

Потенціал росту і розширення великих міст практично безмежний. Тим часом фізичні і великою мірою психологічні параметри їхніх мешканців не змінюються. Швидкість, з якою вони можуть рухатися на своїх двох, не зростає – бо роблять вони це все рідше. І ці люди здатні підтримувати дещо більшу, проте все ж обмежену кількість стабільних соціальних зв’язків.

У невеличких містах, де більшість об’єктів розташована у межах пішої доступності, ці особливості не становлять проблеми, бо планування інтуїтивно їх враховує. Але в мегаполісах вони ігноруються. Для мешканців «спальних районів» добратися до власної роботи чи важливих інфраструктурних об’єктів – ціла логістична проблема. Щоб якось це компенсувати, і була запроваджена концепція забудови «місто в місті». За таким принципом зводять, наприклад, ЖК «Семицвіт» https://semycvit.com/ у Львові. Це 15 будинків, об’єднаних в одну інфраструктуру, яка повністю відповідає потребам жителів сучасного мегаполісу.

Прообраз концепції був закладений у повоєнній Німеччині. Тоді було необхідно за короткий термін відбудувати житло та інфраструктуру. Практику частково перейняли у СРСР. «Хрущівки» в кожному мікрорайоні доповнювали освітніми закладами, амбулаторіями, громадськими закладами, тощо.

Формат «міста в місті» передбачає, що мешканці майбутнього мікрорайону зможуть задовольняти свої щоденні потреби, не відходячи далеко від дому. Це комплексна забудова, у якій обов’язково присутні не лише житлові, а й нежитлові споруди:

• Місця харчування (кав’ярні, ресторани, фудкорти)
• Торгівельні майданчики та об’єкти сфери послуг (магазини, супермаркети, салони краси)
• Зони відпочинку (парки, сквери, кінотеатри, галереї)
• Спортивна інфраструктура (фітнес-центри, вуличні тренажери, спортивні майданчики)
• Зони для дітей (дитячі майданчики, дитсадки, школи)
• Медичні заклади (аптеки, стоматологічні кабінети, амбулаторії)
• Офісні центри

Не все це має бути обов’язково новозбудованим, однак основні зручності повинні розміщуватися у межах пішої доступності. Зведення соціальної інфраструктури і благоустрій території дасть майбутнім мешканцям можливість не стояти у заторах, щоб відвести дитину у садочок, посидіти в кафе чи позайматися на тренажерах. Врешті, деяким категоріям мешканців такі переїзди просто не до снаги. Житлові комплекси типу «місто у місті» зазвичай займають великі площі, проте переміщуватися всередині них просто і зручно. Задля кращої безпеки жителів деякі з них охороняються.

Кому потрібен хмарочос у полі?

Житло в мікрорайонах без інфраструктури може бути саме по собі комфортним, однак доведеться затрачувати набагато більше часу для поїздок у повсякденних справах. Якщо до найближчої школи – година їзди, батькам з дітьми це незручно. Подібні пропозиції втрачають популярність на ринку нерухомості. Житлові хмарочоси серед полів програють комплексам, у яких є все необхідне для життя. 

Для забезпечення стабільності важлива не лише територіальна доступність, а й екологічність проєкту. У ході будівництва таких комплексів намагаються використовувати технології, які мінімізують вплив на навколишнє середовище та покращують теплоізоляцію. Озеленення території також є частиною спроби гарантувати екологічну безпеку, зберегти природну красу місцевості і дати мешканцям можливість дихати свіжим киснем. Хоча й сама по собі пішохідна доступність знижує потребу в їзді на автомобілі, що є позитивом для довкілля. У таких районах і більше можливостей для соціальних взаємодій – проводячи час у спільному просторі і щодня зустрічаючи тих самих людей, швидше знаходиш тих, хто має подібні інтереси та проблеми. Формується спільнота.

Модель містобудування, яка передбачає існування центру і кількох спеціалізованих зон, ефективно функціонує тільки до певного моменту. Коли периферія відступає надто далеко від центру, а щільність населення зростає, є сенс робити місто поліцентричним. Це гарантувало б усім рівний доступ до роботи і міських сервісів. Провідні урбаністи світу висувають концепцію «15-хвилинного міста», суть якої така сама – місто, поділене на багато районів, у кожному з яких все необхідне можна знайти на відстані 15 хвилин ходьби пішки, і у якому реально обійтися без машини. Для багатьох сучасних населених пунктів, які вже страждають від хаотичної забудови і заторів у години пік, це видається недосяжним ідеалом. Але на те він ідеал, щоб до нього прагнути.