Легендарні постаті Закарпаття: "Фірцак-Кротон. Життя під другим іменем"

Мене завжди цікавило, як так сталося, що Івана Федоровича Фірцака перехрестили на Кротона? Відповідь на це непросте запитання  намагався знайти у спогадах земляків, які свого часу особисто зналися з ним, а також у численних публікаціях. Звісно не оминув й повість «Кротон», нашого земляка, письменника Антона Копинця (1931-1980), якій намагався зняти завісу з цієї загадковості. А розпочиналося все з того, як білківський силач Іван Кротон (Сила), у 1922 році, заробляючи собі на життя важкою працею вантажника у Празі, на відкритому чемпіонаті Чехословаччини з важкої атлетики підняв вагу – 150 кілограмів(!). В нагороду отримав золоту медаль та гроші,майже річний свій заробіток. Після цього успіху, лишає роботу і переходить в професійний спорт. Незабаром стає чемпіоном цієї країни з рукопашного бою, мав нагороди і за виступи в боксі. Відтак 70 разів (!) перемагав на різноманітних змаганнях з гирьового спорту . Загалом же, на татамі, ринг та подіум  Івану Фірцаку (Силі) доводилося виходити по кілька разів на місяць. І скрізь успіх та нагороди, навіть на змаганні краси й тіла в Парижі. А ось, так Антон Михайлович Копинець описує той епізод, коли зал гучно закричав: "Кро-тон! Кро-тон! «Що значить те слово – лише пані Герцефертова знала. Подібне мав її полюбовник – грек Кротоній. Гай, гай, то був дужий мужчина! Казковий!Пані ще і досі жалкує, що гостювали в Афінах усього два місяці!.. Обіцяла йому високу платню, аби йшов до її цирку замість Маклера. Та Кратоній не забажав покинути свою батьківщини. Приємною музико-спогадом звучить те ім’я в її душі і по сьогодні. Щось би подібне придумати Силі, не раз міркувала господарка цирку, бо в нього дуже проста кличка. До того ж – слов’янська . Її тяжко вимовляти французам. Боже, чому  ці люди не вигадають собі красиві прізвища?». Щось подібне трапилося і з Іваном Фірцаком, але звідки взялося слово «Кротон»? Що воно означає? Антон Копинець намагався розшифрувати: «Кротітел» - по-чеські приборкувач. То хіба що до Регіни Штаткової підходило б. І треба зберегти більше з того співучого прізвища. «Тон» - по-грецьки «напруження». Еврика! «Кротон»!». Так у Афінах «Герцфертовцирку» біля Іванового імені з’явилося прізвисько «Кротон». Повість «Кротон» (Іван Сила) побачила світ в ужгородському видавництві «Карпати (наклад 15000 пр.)у 1972 році. Сподіваючись знайти нові факти у біографії Фірцак-Кротона, прочитав відгуки (рецензії) на це видання: О. Коробко «Легенда і правда поруч» («Молодь Закарпаття» 16 вересня 1972 р.) та В. Ладижеця «Наш Іван Сила» («Закарпатська правда» 26 листопада 1972 р.) та, нажаль, нічого суттєвого не знайшов. Зате дізнався, як писалися тоді рецензії в стилі «соцреалізму». А «ізюминку» про те, як Фірцак-Кротон у 1940-1960 роках виступав у складі збірної Закарпаття ФССТ «Колгоспник», все ж знайшов у спогадах тогочасного голови правління білківського колгоспу «За нове життя» Петра Білинеця: «Кремезна богатирська постать, добра усмішка, що ховалася у довгих вусах, глибокі очі, веселі і молоді… Таким, мабуть, запам’ятався цей найстаріший учасник перших змагань атлетів, що відбулися в Ужгороді в 1946 році. До штанги, встановленої перед трибунами, один за одним підходили молоді спортсмени. Одні вдало  піднімали вагу. Іншим вона не підкорялася. І ось цей старий богатир попросив встановити таку вагу, що на трибунах відразу запанувала тишина. Він легко підняв  штангу і обережно опустив її. Довго не стихали  оплески. Присутні гаряче вітали богатиря. А він стояв, ніяково посміхаючись, і прозорі краплини сліз раптом скотилися з його очей. До нього підійшов високій чоловік. Це був славнозвісний радянський багатир змс СРСР Яків Куценко. Він тепло обійняв старого борця Івана Фірцака (призвисько «Кротон» залишилося там, десь за перевалами – В. Р.), розпитав про життя, радив зайнятися із молоддю». Приємно відмітити, що Іван Федорович Фірцак досяг ще одної спортивної вершини, на цей раз зі своїми учнями. Сталося це, у 1960 році, коли збірна команди важкоатлетів Іршавщині захищала честь Закарпатської ФССТ «Колгоспник» на республіканських змаганнях сільських силачів і виборола бронзові нагороди.  У складі тої легендарної команди  були Іван Фірцак, Юрій Бабич, Василь Білак, Евген Горзов та Олександр Ігнатко. А щодо Антона Копинця, то несправедлива доля відвела йому лише 49 років земного життя. Поруч з літературною та журналістською роботою на телестудії в Ужгороді, де завідував редакцією літературно-мистецьких передач, були й теплі, дружні зустрічі та спілкування з Іваном Федоровичем Фірцаком в Білках. В наслідок яких з’явилася повість «Кротон», але головного героя вже не було на цьому світі. Серед багатьох тих, хто проводжав прославленого атлета, холодного листопадова дня 1970 руку, в останню путь, був й Антон Михайлович Копинець. Разгулов Валерій Джерело: Перший кабельний