Коли гроші не шелестять. Плюси, мінуси і перспективи відмови від готівки

Утім, за даними НБУ, частка безготівкових розрахунків в Україні з кожним роком зростає, і установа декларує курс на безготівкову економіку. А коронакриза може дати цьому процесові новий поштовх.

Дві реальності

Пам’ятаєте, куди стояли найбільші черги після того, як оголосили карантин? Перша лінія – біля банкоматів, друга – біля ринків та супермаркетів. Часто із одної черги переходили просто в іншу. Тисняви та штовханини біля банкоматів було навіть більше. Вони часто ламалися, але людей біля них не меншало. Більшість українців продовжує розраховуватись готівкою, незважаючи на попередження про небезпеку зараження і заклики платити безконтактно. Якщо ви йдете на продуктовий ринок з банківською карткою, не важливо, яка сума лежить на рахунку – з точки зору бабусі, котра продає молоко, творог і сметану від своєї корови, грошей у вас нема. Звісно, вони є, але десь далеко, у паралельній реальності, де існують ще криптовалюти і NFC. Та бабусі в цю реальність, скоріш за все, не потрапити. Нацбанк України підтримує рух до безготівкової економіки, курс на яку було проголошено ще у 2016 році. За даними установи, кількість і обсяг безготівкових розрахунків з року в рік зростають. У 2019 році частка безготівкових операцій становила 50,3% всіх операцій з картками. Серед них кількісно переважали розрахунки у торговельних мережах (51,2% випадків), а за обсягом домінували перекази з картки на картку (42,4%). З 2015 по 2019 роки обсяг безготівкових операцій зріс на 39%, а кількість – на 36%. За цей самий період частка готівки в українській економіці знизилася з 17,8% до 9,7%. А за перший квартал 2020 року сума безготівкових операцій порівняно з готівковими склала уже 54,6%.

Інфографіка НБУ

Минулого року на 19% побільшало платіжних терміналів і на 15% – суб’єктів господарювання, які приймають платіжні картки. Однак є регіони, де розвиток платіжної інфраструктури залишає бажати кращого. Закарпаття тут серед аутсайдерів: на 1 мільйон населення області припадає менше 6 тисяч платіжних терміналів. Тобто без готівки закарпатці, як без рук.

Інфографіка НБУ

Згідно постанови Кабінету міністрів N 878 від 29 вересня 2010 р., суб’єкти господарювання у ряді сфер (торгівля, послуги, громадське харчування), які користуються касовими апаратами, ще з 2011 року зобов’язані встановити платіжні термінали – правда, за умови, що вони діють у містах з населенням більше 25 тисяч осіб. На Закарпатті таких міст всього чотири: Ужгород, Виноградів, Мукачево і Хуст. На обговорення виставлений проєкт нової урядової постанови, яка має до 2021 року зробити прийом безготівкових платежів обов’язковим для всіх підприємців, які надають товари чи послуги на суму більше 50 неоподаткованих мінімумів (850 гривень). І ніяких обмежень за кількістю населення. Враховуючи, наскільки неохоче малі підприємці встановлювали навіть касові апарати, можна здогадатися, що і ширшому впровадженню терміналів вони не зраділи б. Зараз у багатьох містах класична ситуація у дрібній крамничці – термінал про людське око є, але не працює. Якщо ж це ще маленьке містечко, село чи селище, його, скоріш за все, немає. Це не надто добре. Але, може, не так і погано, як здається?

Брудні гроші

Ті, хто виступає на підтримку безготівкової економіки, найчастіше наполягають на її прозорості. Переважно вказують на те, що з готівкою легше провадити темні справи: грабувати, давати хабарі, ухилятись від податків і провертати різноманітні оборудки на чорному ринку. Вона деперсоналізована; купюри, знайдені у кабінеті хабарника, самі не скажуть, звідки взялися. А безготівкові розрахунки на видноті – із ними зазвичай неможливо приховати хто, кому і за що платить. Через це «Держава у смартфоні» – перспективний інструмент для викорінення корупції. Важить і зручність взаємодії з грошима. У давні часи було складно транспортувати на далекі відстані мішки з золотими і срібними монетами. Для тих, хто не мав багато грошей, це не становило великої проблеми, але щоб укласти велику угоду, слід було у буквальному сенсі добряче попотіти. Папір був легший, і замість монет почали видавати розписки. Перші паперові купюри могли вільно обмінюватися на монети, які замінювали, аж доки замінник повністю не витіснив оригінал. Заміну готівки електронними платіжними засобами можна розглядати як новий виток еволюції грошей. Нинішні бізнеси переважно тримають кошти у безготівковій формі і так само проводять транзакції. Повсюдне впровадження цього тренду на побутовому рівні лишиться тоді питанням часу. Для держави безготівкова економіка – це відсутність витрат «друкарський верстат», для споживачів – спрощення стосунків з грішми. Попереду, як завжди, розвинені країни. У Швеції, яка впритул наблизилася до «безготівкового суспільства», частка паперових грошей у ВВП складає всього 1%. Тут ситуація протилежна до української: деякі магазини і навіть банки вже відмовляються мати справу з готівкою. А у Великобританії з 2008 по 2018 рік кількість готівкових операцій скоротилася більше ніж наполовину. Пандемія Covid-19 лише підлила олії у вогонь. Поширилася інформація, що банкноти потенційно можуть бути заражені коронавірусом, і що ВООЗ рекомендує використовувати для розрахунків не купюри і навіть не банківські картки, а безконтактні платіжні засоби. Компанія Mastercard оприлюднила статистику, згідно з якою Україна за підсумками 2019 року увійшла до першої десятки країн, де проведено найбільше безконтактних транзакцій. Тоді платити смартфоном чи розумним годинником було просто трендово, але зараз більше говорять про те, що це гігієнічно. Національний банк України звернувся до Кабінету Міністрів та органів місцевого самоврядування з пропозицією  повністю перевести нарахування зарплат, пенсій, соціальних виплат, субсидій та інших схожих платежів у безготівкову форму. Звернення підтримали експерти Європейської Бізнес Асоціації, підкресливши, що «вважають системний перехід на безготівкові платежі та виплати доцільним кроком у боротьбі з коронавірусною інфекцією». Проте перш ніж піти на це, потрібно забезпечити відповідну інфраструктуру. А вона хоч і розвивається, та нерівномірно. Що робити з платіжною карткою пенсіонерові, який живе у селі, де зроду не було ні банкомата, ні платіжного терміналу?

Зворотній бік біткоїна

Позбуваючись готівки, суспільство забуває про людей, які можуть не мати банківських рахунків. Доходить до того, у деяких місцях влада примушує заклади, які відмовляються приймати готівку, брати її знову. Так сталося у Сан-Франциско, Філадельфії, Массачусетсі і Нью-Джерсі, де заборонили повністю безготівкові магазини і ресторани. Не приймаючи паперові гроші, ці заклади були фактично закриті для багатьох категорій населення і робили міста менш інклюзивними. Інше побоювання – вимкнення чи збій системи, через який всі електронні заощадження можуть перетворитись у нуль. Звісно, в історії багатьох країн були пам’ятні епізоди гіперінфляції, коли паперовими банкнотами розпалювали печі. Електронні гроші у екстремальній ситуації не згодяться навіть на це. А у країнах із нестабільною банківською системою відмова від готівки іще ризикованіша. Українці не раз переконувались, що банки мають властивість «лопатися» – і це, можливо, була одна з причин набігу на банкомати на початку карантину. Люди відчували, що були у безпеці, тільки коли тримали купюри у руках. Психологічні дослідження показують, що ми підсвідомо схильні визнавати право власності лише на те, що можемо помацати. Психолог Ерік Ульманн задав добровольцям просте, на перший погляд, питання: прапрадід Теда вкрав у прапрадіда Донни тисячу доларів. Тед отримав ці гроші у спадок. Чи має він повернути їх Донні? Рішення опитаних залежало від форми, у якій зберігався уявний спадок. Якщо, за легендою, він лежав у коробці, більшість вважала, що його належить повернути. Якщо ж учасникам казали, що гроші поклали на банківський рахунок, вони частіше відмовлялися повертати їх, адже це були начебто «не ті самі» гроші, які вкрадено. Ідеальна відмовка для тих, хто переводить награбоване в офшори. Теза, що безготівкові розрахунки ускладнять крадіжки і фінансування злочинної діяльності, як мінімум, дивує. Шахраї викрадають гроші з банківських рахунків, обманом виманюючи реквізити карток, збираючи дані через фішингові сайти та зламуючи системи доступу до рахунків компаній. Нарешті, вони можуть вкрасти саму картку – і не факт, що постраждалий вчасно її заблокує. Знов-таки, дослідження психологів свідчать, що люди схильні більш різко засуджувати зловмисників за фізичне викрадення чого-небудь, ніж за злам банківського рахунку. Втім, якщо з нами таке трапляється, ми однаково почуваємося обманутими і пограбованими. Часто при оплаті карткою важче проконтролювати кошти – людина буквально не бачить об’ємів того, скільки витрачено і скільки залишилося. А як щодо права на анонімність покупок? Криптовалюти, які забезпечують анонімність транзакцій, стали улюбленим платіжним засобом у даркнеті. У США в 2013 році наробило шуму затримання Росса Ульбріхта, засновника чорного маркетплейсу Silk Road, який наживався на торгівлі наркотиками, взявши на озброєння біткоїн і Tor. Подібні інтернет-майданчики правоохоронні органи час від часу прикривають і надалі. Злочинність піддається цифровізації не гірше, ніж чесний бізнес. Є стара оповідка, у якій жадібний трактирник вимагав у бідняка плату за запах печені, а один дотепний і винахідливий завсідник, справедливо розсудивши ситуацію, розплатився за бідолаху дзвоном монет. У XXI столітті ми платимо онлайн за електронні послуги і вважаємо це нормальним. Але щоб насититися, нам все одно потрібно з’їсти печеню. Ми надто фізичні істоти і не швидко позбудемось ірраціональної прив’язаності до шелесту банкнот, якщо продовжуємо зберігати в гаманцях монети у 5 копійок. Утім, грошова система – це не про золото, папір чи блокчейн, а про суспільний договір і про те, що всі погоджуються визнавати цінним. У перехідний період завжди є сумніви. Варто усвідомити, що цінність того, що лежить у шкіряному гаманці, так само уявна, як і вартість того, що лежить у електронному. Поки що можна вірити і в те, і в інше, живучи у двох реальностях водночас.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua

Нагадуємо: Закoнoм впрoваджується вiдпoвiдальнiсть за встанoвлення абo пoширення злoчиннoгo впливу, у прoведеннi абo участь у злoчиннoму зiбраннi https://pershij.com.ua/verkhovna-rada-ukhvalyla-zakon-pro-kryminalnu-vidpovidalnist-zlodiiv-u-zakoni/