Як Ужгородський національний університет здобував право на життя
02.06.2018 09:44
744
0
Офіційно був заснований у 1945 році, однак передісторія виникнення першого вишу у краї нараховує кілька століть.
Перебуваючи в складі різних держав (Угорщина, Австрійська імперія, Австро-Угорщина, Чехословаччина), спроб організації вищої освіти було чимало. Вперше про це відкрито заявили на І-му слов’янському з’їзді в Празі 7 червня 1848, на якому були задекларовані наміри створити спочатку богословські, вчительські семінарії, а згодом і вищі інститути-гімназії, ліцеї, університет. На жаль, ці вимоги не були задоволені.
Уже 24 грудня 1919 року у рішенні автономної директорії Підкарпатської Русі було зафіксовано про необхідність заснування в Ужгороді «руського університету», на якому мали б діяти 3 факультети: філософський, правничий та теологічний. Це рішення було надіслане в Прагу в Інститут педагогіки ім. Я.А. Коменського, однак через «економічні» труднощі та «відсутність кваліфікованих кадрів» у їх проханні було відмовлено. Це питання продовжувало підніматися і у 1926-1927-х роках.
Не зважаючи на всі старання, місцевій владі виключно власними силами не вдалося забезпечити функціонування вишу. Саме тому, ЦК КПЗУ І НРЗУ звернулися до центральних керівних органів. Звернення не залишилося без уваги і 18 жовтня 1945 року ЦК КП(б)У та Рада Народних Комісарів УРСР ухвалили спільну постанову «Про відкриття державного університету в м. Ужгороді».
Перший дзвінок для перших студентів пролунав 15 жовтня 1945 року. Уже стало хрестоматійною згадка про те, як західні газети намагалися принизити факт відкриття першого в історії Закарпаття вищого навчального закладу, мовляв, в Ужгороді відкрили гімназію, яку неписемні русини назвали університетом.
Але найкращим спростуванням галасу західних недоброзичливців стало швидке зростання вузу, в становленні якого брали безпосередню участь вищі навчальні заклади Москви і Ленінграда, Саратова і Казані , Тбілісі і Баку. Вони надсилали обладнання і літературу, направляли молодих викладачів і випускників аспірантур, багато з яких стали професорами, очолили нові наукові напрямки і завоювали авторитет молодому вузу в Ужгороді.
Того далекого жовтневого дня 1945 року, поріг чотирьох факультетів (історичного, філологічного, біологічного та медичного) переступили перші 168 студентів - сини і дочки лісорубів, солекопів, виноградарів, а також демобілізовані воїни і партизани. Перші заняття проходили в аудиторіях нинішнього хімічного факультету.
Вже у 90-х роках на дев'яти факультетах вузу навчалося близько 8 тисяч студентів 23 національностей, освоюючи 18 спеціальностей і спеціалізацій.
У складі університету сьогодні функціонують 20 факультетів та 111 кафедр. Сюди приїздять навчатися студенти з інших країн. Університет входить до переліку найкращих — за показниками освітньої, наукової, міжнародної, інноваційної та інформаційної діяльності — вищих навчальних закладів України, посідаючи 20 позицію в консолідованому рейтингу, 24 місце у рейтингу Вебометрікс, 16 — у рейтингу SciVerse Scopus та 36 позицію у рейтингу ТОП — 200 вишів України.
Тож, яким тернистим не був шлях становлення вищої освіти на Закарпатті, закарпатці усе ж таки вибороли своє право здобувати освіту на рідній землі й показувати неабиякі успіхи не тільки в Україні, але й далеко за її межами.
Марія Кочмарь
Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Коментарі - 0