Голос, що затих навіки: минув рік з дня смерті закарпатської співачки Ольги Прокоп

Рік тому, 3 вересня 2020 року, відійшла у вічність знана закарпатська співачка, популяризаторка русинської пісні Ольга Кирилівна Прокоп. Свою творчість вона присвятила збереженню автентичних закарпатських пісень. Серед її музичних проєктів –  тріо «Червена ружа», художній колектив «Чинадійка», дитячий ансамбль «Бабчина співаночка».

Ольга Прокоп народилася 6 вересня 1940 року у селі Крива неподалік Хуста. Батько майбутньої співачки, Кирило Прокоп, мав хист до музики, добре грав на скрипці, і Ольга змалку вчилася народних пісень. 

Батько Ольги Кирилівни двічі був засуджений. Вперше – у 1913 році під час Мармарош-Сигітського процесу, де судили русинів, які перейшли з греко-католиків у православні. Вдруге – після приходу радянської влади, тому що свого часу він разом з делегацією русинів їздив до Томаша Масарика просити про приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини і навіть був членом чехословацького парламенту. Ольга швидко залишилася тільки з матір’ю. Але любов до рідного народу і рідної пісні, яку їй прищепив тато, вона пронесла крізь усе життя.

У давнину в селах народні пісні знали всі – якісь співали на святах, якісь за роботою. Проте Ольга любила їх настільки, що захотіла виконувати на сцені. Після школи вона вступила до Хустського культосвітнього училища і вивчилась на клубного працівника. Найбільше цікавили її музичне мистецтво, композиція, сценічна майстерність.

Як культпрацівниця Ольга Прокоп організовувала культурну програму, виступала на фестивалях, у клубах, санаторіях і будинках відпочинку. Проте не тільки там – географія її гастролей охоплює Чехословаччину, Болгарію,  Румунію, Прибалтику, Росію, Угорщину, Францію, Канаду, а у після концерту в Польщі її сім раз викликали на «біс». Всенародна популярність до співачки прийшла після того, як її тріо «Червена ружа» записало альбом «Русь Пудкарпатська Сята». Ольгу Кирилівну завжди надихала краса Срібної землі.

«Знаєте, отак сяду на бережку, – розповідала вона в одному з інтерв’ю, – заслухаюсь і починаю співати в ритм закарпатській красі». Властиво, згадують, що вона любила співати не тільки на концертах чи репетиціях, а й просто вдома, коли поралася по господарству. Пісня і життя для неї були нерозривні.

Матеріал для творчості фольклорних колективів пані Ользі допомагали шукати краєзнавці, збираючи співанки по цілому Закарпаттю, аж до найвіддаленіших сіл. Писала вона і власні, авторські пісні, часто навіяні особистими життєвими подіями та емоціями.

У 2016 році Ольга Прокоп отримала звання Заслуженого працівника культури України.

Вона дбала не тільки про те, щоб закарпатські співанки виконувалися. Їй було важливо, аби вони збереглися для майбутніх поколінь, бо традиція передавати фольклорні пісні з уст в уста згасала. У 2007 році вийшла друком укладена нею збірка пісень і балад «Летіла би’м на край світа...», до якої увійшли русинські, українські, а також чеські, угорські, російські і білоруські пісні. У 2015 році з’явилася збірка «Ластівочко, десь била?», а вже після смерті співачки, 21 вересня 2020 року, була презентована її книга «Русинські співaнки». Авторка мріяла представити її особисто, але не судилося – її серце перестало битися за кілька днів до 80-го дня народження.

Проте її улюблені співанки продовжують звучати у виконанні ансамблю «Бабчина співаночка», яким через рік після смерті Ольги Прокоп  керує її онучка Наталія, та всіх, хто виконує на сцені або просто для себе наспівує закарпатські народні пісні, коломийки, балади. Більш того – деякі композиції, які були у репертуарі Ольги Кирилівни, лунали у новому аранжуванні на сценах сучасних талант-шоу. Адже пісня, яка торкає живі струни людської душі, не старіє ніколи.