Фірцак-Кротон. Життя скрізь призму фотооб’єктива

Це фото Івана Фірцака Кротона зроблено в Мукачеві в середині  30-х років ХХ ст. На цей час він вже був відомим атлетом-силачем, який зі своїм цирком об їздив майже увесь світ. Причому однаково успішно виступав і в боксі, і в боротьбі, і в важкої атлетиці.  Слава про успіхи циркача-гастролера не мала кордонів. Звідси й різноманітні байки та легенди про  Кротона, які часто мали під собою реальні події та факти.  Зокрема про те, як в Америці на заводі автомобільного магната Форда Кротону сподобалася одна із машин, але таких коштів, щоб її купити у нього тоді не було. Тоді він запитав мільйонера: «Така мала машина, а чому ж така дорога? На що Форд відповів: «Якщо її зараз із заводу винесеш,то забирай задарма!» Фірцак попросив рулон полотна, загорнув у ринду авто й виніс його на вулицю. Знав про це й Юлій (Дюла) Чоканді (на фото)і, який в ті часи разом виступав зі своїм кумиром  на різноманітних майданчиках міста над Латорицею. «Фірмовим» трюком на цих показових виступах була  «людина під колесами «Форду»». Вперше Фірцак-Кротон виконав його в США, коли ліг на землю й фордовський «подарунок» переїхав йому через горло. До слова, це авто (на фото) угорська влада намагалася у 1939 році конфіскувати, і тоді розлючений білківський силач вщент розтрощив її кувалдою. А ще він дуже цінував подарунок королеви Великобританії, яка відзначила його феноменальні (екстремальні) заслуги: чемпіонський пояс, манжети з шоломом, прикрашений діамантами й рельєфним зображення левів. Тому вони стали його постійними атрибутами. Відтак вони супроводжували нашого земляка скрізь під час його виступів (на фото). Варто згадати й про його трумбету (трубу-горн). Це теж був своєрідний рекламний аксесуар (на фото), дув так голосно, що ті, хто стояв  близько , мусили  затуляти вуха, аби не оглухнути. Свідки наголошували, що крім Фірцак-Кротонв на цьому інструменті більш ні хто не мав сили духу «подудіти». Дослідниця життя пана Чоканді, Тетяна Когутич , на основі свідчень його сина – Дюли Дюловича, пише, що в ті часи в Мукачеві дуже популярними були поєдинки силачів, які збирали величезну аудиторію. Проходили ці змагання як правило в неділю в самому центрі міста і постійними учасниками їх був тандем Кротон - Чоканді. Вони демонстрували силову вправу: перший чіпляв мізинцем віз із металобрухтом і тягнув його через площу до драмтеатру, там його чекав Чоканді, який брав у зуби спеціальний пристрій, яким тягнув воза на висхідну позицію. Відтак, під оплески та підбадьорювання величезного натовпу глядачів, Кротон повертав своєму молодшому товаришу «подарунок», доставляючи його на власній шиї, а той знову на мізинці доставляв «пакунок» на бік Кротона. Хто ж був цим силачем, який склав конкуренцію самому Фірцаку Кротону.  Відомо, що Дюла Чоканді спортом, найперше боксом зацікавився з дитинства. А регулярні вправи та тренування, зокрема два рази на тиждень долав відстань до Гаті і назад (30 кілометрів), давали результати. А ще накачував мускулатуру гирями та гантелями. Крім того, постійно відвідував поєдинки боксері, вивчаючи техніку бою. Згодом, вже коли служив в лавах чехословацької  армії, стає чемпіоном збройних сил у важкій категорії. Повернувшись із війська, становиться семиразовим чемпіоном краю. Саме Кротон, запропонував йому серйозно зайнятися боксом і перейти в професіонали. Але не сталося, хоча провів кілька вдалих боїв на рингах Праги, Будапешту, Берліну та рідного Мукачева. Його навіть запрошували виступити на олімпіаді 1936 року під прапором Чехословаччини,  але він відмовився. На той час Дюла Чоканді вже був одружений, а головне започаткував власну бізнесову справу, яка приносила непогані статки. Слід згадати, що вже в радянські часи Чоканді став успішним тренером. Серед його вихованців були відомі мукачівські боксери брати Осуськи та Василь Брижак. Роман Осуський став переможцем першого чемпіонату області в своїй ваговій категорії, сталося це 1946 році. Наступного року Роман здобуває «бронзу»  на першості України в Харкові. Чемпіоном України в 1951 році пощастило стати й Василю Брижаку. Тоді цю перемогу він посвятив своєму тренеру – Юлію Чоканді. А щодо Фірцака-Кротона, то мав щастя в середині 60-х років вже минулого століття побачити його силові виступи в нашому Берегові. По-перше, це вже не молода людина, вражала своєю мускулатурою, яка таїла в собі силу та енергію, вона на грудях, ногах і руках богатиря аж грала, наче вибивала якийсь такт. Вже по накатаному: були різноманітні вправи - глядачів захоплював не тільки цирковий атракціон, родзинкою якого був так званий «жіночий браслет», коли декілька молодих людей гнули на його шиї металевий прут, але й різноманітні «граючи» вправи з гирями та металевими шарами. Ну й звичайно, маніпуляції з цвяхами та підковами, причому глядачі мали змогу провірити їх на міць. І таких показових виступів по всьому Закарпаттю у Івана Фірцака-Кротона було сотні й сотні. Валерій Разгулов Джерело: Перший кабельний