Еспресо: квінтесенція кави

Для багатьох поціновувачів кави еспресо – це і є кава. Найчистіша есенція кавових зерен, максимум кофеїнової енергії та мінімум часу на приготування.

Еспресо – дитя прискорення. Наприкінці XIX – початку XX століття по світу переможно крокувала індустріалізація. Робітники заводів вставали рано, працювали довго і в такому темпі, який попереднім поколінням і не снився. Кава стала справжньою знахідкою, щоб збадьоритися. Керівники помітили, що підлеглі працюють продуктивніше після перерви на каву. Та був один недолік – вона варилася довго. Потрібно було закип’ятити воду з меленими кавовими зернами. Це той рецепт, який ми називаємо «кавою по-турецьки». Скільки має тривати перерва, щоб всі робітники встигли випити каву, зварену таким чином?

З іншого боку, власники кав’ярень однозначно не лишилися б без зиску, якби їм вдалося варити більше порцій напою за одиницю часу. Процес необхідно було прискорити. 

На промисловій виставці у Турині, діловому та індустріалізованому місті на півночі Італії, в 1884 році серед інших винаходів з’явився «новий паровий пристрій для економічного та миттєвого приготування кавового напою». Патент на нього отримав Анджело Моріондо. Втім, це був суто виставковий екземпляр, і про його практичне застосування Моріондо не подбав.

Тим часом у близькому до Турину і не менш економічно активному Мілані мешкав підприємець і виробник лікерів Луїджі Беццера. Він був зацікавлений у подібному апараті і не тільки вдосконалив винахід Моріондо, запатентувавши еспресо-машину, яку назвав Tipo Gigante, але й впровадив її у широкий вжиток.

На відкритому вогні нагрівався великий бойлер з вбудованими камерами, наповненими водою, потім бариста відкручував клапан у нижній частині машини, до якої прикладав ручку, наповнену спресованою кавою дрібного помелу. Пара під тиском, відчайдушно намагаючись вирватися назовні, проштовхувала гарячу воду на дно резервуара крізь шар кави. 

Високий тиск дозволяв скоротити час приготування порції напою до кількох секунд. Але в оригінальній машині Беццери тиск і температуру було складно контролювати, що робило процес непередбачуваним. 

Дезідеріо Павоні, який працював разом з Беццерою, додав клапан скидання тиску, а також парову трубку для доступу до накопиченої пари, яка збиралася всередині бойлера. Після цього гаряча кава не забризкувала всього баристу, за що працівники не могли не подякувати. 

На Міланському ярмарку 1906 року прозвучала назва «cafeé espresso». Після цього подібні машини почали з’являтися по всій Італії. Оперативність забезпечила кав’ярням іще більшу виручку. А звичка починати день з чашки еспресо стала ще більш масовою. 

Сучасні кавомашини купують на brayval-coffee.com.ua не тільки для кав’ярень, але й для дому. Не обов’язково бути баристою, щоб уміти ними користуватися. Щоправда, на їхній базі, крім еспресо, навчилися робити інші кавові напої у безлічі варіацій. І тут уже потрібна майстерність.

Декого, ймовірно, цікавить, чому кава – еспресо, а поїзд – експрес. Італійське espresso походить від esprimere, що означає «виражати, показувати», а також «вичавлювати» – останнє відповідає методу приготування кави під тиском. У свою чергу, esprimere походить від латинського exprimere. У слова express той самий корінь. Exprimere – виражати щось конкретне, у випадку доставки – доставляти у конкретне місце, а expressus – вичавлений. 

Потяги, яких рухала сила пари, доставляли вантажі швидко, так само як кавомашини готували каву (хоча кава готувалася все-таки швидше). Отож експреси і еспресо стали синонімами швидкості.

Правописна різниця лише в тому, що з часом у італійській звук «к» випав, і замість латинського «ex-» залишилося «es-». Англія дала світу залізну дорогу, та англійська мова нітрохи не спростила вимову «іксів», які запозичила з латини. Іноземцям від цього лише зайва плутанина. Що ж, етимологічно «ex-» там усе-таки було.