Дитина на продаж, або як Україні не стати дешевим інкубатором для Європи

Проте «карма» сучасного світу – це безпліддя, цей діагноз молодшає з кожним роком і допомогти може лише репродуктивна медицина. У випадку, коли жінка не може фізіологічно виносити та народити дитину, вдаються до сурогатного материнства, не втрачаючи при цьому шанс бути генетичними батьками немовляти. Міжнародний досвід використання репродуктивної медицини Закарпатці ще пам’ятають гучний скандал, що вибухнув на КПП «Лужанка» у березні 2011 року, коли французька пара намагалася нелегально вивезти з України двох дівчаток віком 1.5-2 місяці. Прикордонники та митники звернули увагу, що француз страшенно нервує, а в мікроавтобусі гучно грає музика. При поглибленій перевірці виявили двох дітей у ящику для посуду. Як виявилося пізніше, французи таким чином намагалися вивезти двох власних доньок, народжених сурогатною мамою в клініці Києва. Причина, яка штовхнула на порушення закону генетичних батьків – відмова у реєстрації дітей посольством Франції в Україні та надання їм всіх необхідних документів. Адже у Франції – сурогатне материнство заборонено законом. Закарпатський суд наклав на французького громадянина штраф за спробу незаконно перетнути кордон і наказав конфіскувати транспортний засіб. Українські судді не наважилися покарати батька за такий відчайдушний крок більш суворо. Зрештою, затримавшись в Україні на понад півроку, Патріс Ле Рош оформив малюкам українське громадянство, після чого зміг виїхати з країни разом із ними.

Федеральний верховний суд Німеччини визнав право материнства за сурогатною мамою

Зовсім «свіжим» є випадок європейської судової практики щодо статусу дитини від сурогатної матері. Так, Федеральний верховний суд Німеччини у Карлсруе ухвалив рішення, яке може стати шаблоном у судовій практиці: визнав материнство за сурогатною матір’ю та передбачив процедуру усиновлення. Так, дитина була народження в Україні в 2015 році. Генетичними батьками була пара з Дортмунда. Після народження дитини українські органи, відповідальні за реєстрацію актів цивільного стану, видали свідоцтво про народження, де батьками новонародженої дитини була вказана німецька пара. Водночас під час реєстрації дитини у Німеччині у документах материнство юридично закріпили за українською сурогатною матір'ю, відповідно до правил німецького законодавства. Сурогатне материнство у Німеччині заборонено законом. Батьки звернулися до суду, але останній визнав материнські права сурогатної матері, опираючись на німецьке, а не українське законодавство, апелюючи тим, що дитина зростатиме у Німеччині, відтак, слід застосовувати лише німецьке право. Таким чином, виникла правова колізія, коли статус матері закріплено за жінкою, яка, відповідно до законодавства країни, громадянкою якої є, не має жодних прав на дитину. То ж, щоб розпочати процедуру усиновлення, ще потрібно врегулювати статус дитини в Україні. І не відомо, чи захоче сурогатна мама брати участь в цьому процесі і ще раз травмувати себе. Це лише одна з тисяч історій, після якої виникає низка питань: чи захищена українська жінка, яка доля в дитини, народженої від сурогатної матері, чи зможуть генетичні батьки виконати свої обов’язки, якщо у їхній країні це під забороною?

Україна – недорогий ринок репродуктивної медицини

Безплідні пари з Європи, країн світу із задоволенням користуються послугами українок-сурогатних матерів з огляду на те, що коштують вони в рази дешевше, аніж у тих країнах, де це питання врегульоване законом. Світовим центром сурогатного материнства вважається штат Каліфорнія, в якому надаються міжнародні послуги сурогатних матерів. Прикладом законодавчого врегулювання застування репродуктивної медицини можна вважати Ізраїль. Відомо, що ця країна є передовою в сфері розвитку медицини, проте до репродуктивної її галузі підійшли комплексно, врахувавши всі аспекти ще в 1996 році. Відповідно до Закону «Про сурогатне материнство» була створена Комісія по утвердженню договорів сурогатного материнства, до складу якої ввійшли спеціаліст в сфері гінекології та новонароджених, психолог,соціальний працівник, представник громадськості, юрист, представник релігії, яку сповідають сторони договору! Однак, сурогатне материнство в Ізраїлі альтруїстичне, базується на безоплатній та добровільній основі. Саме до морально-етичних норм та релігійних переконань апелюють країни Європи, в яких сурогатне материнство – заборонене. Материнство у своїй природі не може включати відчуження дитини від матері – кажуть у Європі. Тому використовувати тіло іншої жінки, як місце для виношування плода, законодавчо заборонено у Франції та Німеччині. Використання сурогатних матерів, у тому числі на комерційній основі, законодавчо дозволено в більшості штатів Америки, Південно - Африканській республіці, Індії, Російській федерації, Грузії, Україні. У таких державах, як Греція, Ірландія, Фінляндія та Бельгія, залучення лікування безплідності сурогатних матерів ніяк не регламентується законом, хоча має місце. Проте у деяких країнах дозволено лише некомерційне сурогатне материнство — коли сурогатна мати не одержує винагороди, заборонена реклама сурогатного материнства, підбір сурогатних матерів. Таке законодавство діє в Австралії, Великобританії, Данії, Ізраїлі, Іспанії, Канаді, Нідерландах, окремих штатах Америки В Україні сурогатне материнство звилося досить давно, репродуктивна медицина врегульована законодавчими актами, хоча, як відзначають правники, дуже поверхнево, без деталізації важливих аспектів. Так, комплексне правове регулювання відносин, які виникають при застосуванні процедури сурогатного материнства в Україні, відсутнє. Лише окремі положення щодо цього правового явища передбачені в Цивільному кодексі України, Сімейному кодексі України, Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Законі України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині», Правилах державної реєстрації актів цивільного стану України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р., Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров’я від 9 вересня 2013 р. Проте не знайшов свого місця в площині сімейного кодексу та не прописаний законодавчо сам договір про надання послуг сурогатного материнства, а значить – не визначена низка практичних моментів, починаючи від умов та зобов’язань сурогатної мами, закінчуючи її фінансовою винагородою.

Мадам, скільки коштує ваше лоно?

Насправді, українські мадам отримують лише 10 (!) частину від суми, яку здирають від безплідної пари клініки вкупі з посередниками. Неофіційна статистика (офіційна відсутня) свідчить, що в Україні від сурогатних мам щороку народжується щонайменше півтисячі малюків. За послугу у заплідненні, виношуванні та народженні малюка, українська сурогатна мама отримує 3-5 тисяч доларів, тоді як комплексно іноземці платять 20-30 тисяч. Різниця – послуги для клініки, яка патронує вагітність та приймає пологи, посередників. У кращому випадку – ще передбачена щомісячна допомога для жінки під час вагітності.

 Поговоримо про мораль?

У сімейно-генетичний трикутнику -  батьки-малюк-сурогатна мама – здавалося б, виграють усі. Родина реалізує свою мрію мати свою рідну (генетично) дитину, продовження свого роду, малюк зростатиме у колі люблячих людей з мінімальним ризиком поганого поводження     (все ж, своя кров – не водиця), а сурогатна мама, виконавши роботу, поправить свій фінансовий стан… До слова, сурогатна мама займає у цьому ланцюжку сімейних цінностей найменшу значимість. Жінка з моменту підписання договору ( який часто є чисто формальним), втрачає права на дитину, зобов’язуючись її виносити й народити. Про цьому, жінка, як в один голос стверджують психологи, зазнає значної психологічної травми, яка посилюється ще й від того, що протягом вагітності вона живе у звичному суспільстві, яке не завжди готове адекватно сприймати такі реалії ( носить дитину за гроші!), чоловік або ж співмешканець також не прагне піклуватися про вагітну жінку, а власні проблеми до виплати гонорару так нікуди й не зникали…

Головний стимул «аморальності» українок – бідність

Найчастіше учасницями програм репродуктивної медицини стають українки з невеликих сіл, містечок, що живуть на межі або є і за межею бідності, мають своїх власних дітей, і стійке відчуття безпорадності, як без роботи та освіти вирватися з сірої буденності та коловороту проблем. Відома також й інша сторона медалі, коли непорядні жінки намагаються робити на цьому свій «бізнес» та починають шантажувати батьків дитини під час вагітності, вимагаючи збільшувати їм щомісячне утримання, видумуючи всілякі додаткові витрати та годуючи на ці кошти цілу родину.

Форс-мажор

Такого пункту точно немає у бідному на деталі українському законодавстві щодо репродуктивної медицини. А що буде з дитиною та матір’ю, якщо маля народиться з фізичними або розумовими вадами? А якщо жінка народить мертвий плід? Чи передбачена компенсація генетичними батьками, які так і не отримали дитину? Як встановити, хто ж винен у невдалому результаті? На ці питання закон відповіді не дає. Все ж звернемося за професійним коментарем до правника – юриста, що практикує в Закарпатській області . Коментує Віталій Дупин  –  Голова Ужгородської міської територіальної організації Союзу юристів, державний виконавець, викладач права. Як ви оцінюєте законодавство України, що регулює репродуктивну медицину в Україні? Законодавство України, звичайно ж, потребує вдосконалення щодо репродуктивної медицини, але Наказом Міністерства  охорони здоров’я України від 09.09.2013  № 787 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні. В даному порядку визначено таке поняття, як «допоміжні репродуктивні технології» - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro. В свою чергу «іn vitro» - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом. З вище викладеного можна дійти до висновку що в Україні діє таке поняття як «Репродуктивні технології». Також в вищезазначеному порядку навіть є розділ 6 «Сурогатне (замінне) материнство» де зазначений весь порядок дій, щодо вибору та народження сурогатною мамою» Також не менш важливим є те, що ст.123 Сімейного кодексу України «Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій», яка регулює, хто є батьками дитини після народження сурогатною матір’ю. Тому з вищевикладеного, можна зробити висновок, що «сурогатне материнство» є в межах закону і подружжя може таким шляхом народити дитину при хворобах з безпліддям. Що б порадили закарпаткам, які все ж вирішили стати сурогатними мамами? Моєю порадою є те, що в першу чергу, коли вирішили народжувати дитину «Сурогатною матір’ю», -  підписати договір з адвокатом, який буде проводити юридичний супровід даної процедури, а також у разі виникнення розбіжностей між сторонами - «подружжям» та «сурогатною мамою», - буде захищати Вас. Катерина Іванчо Нагадаємо, Від писачка до леза: технології створення писанок від майстринь Закарпаття (ВІДЕО) Читайте:Солодке привітання до Великодня виготовив закарпатський кондитер Валентин Штефаньо (ВІДЕО)