Директор Міжгірського лісового господарства розповів про роботу вартових лісу

Іван Барна: «На варті верховинських скарбів люди, у яких душа болить за ліс»

Сучасні вже лісничі, по суті – керманичі в лісі: і організаторами, і стратеги, і юристи, і детективи, і психологи, і рятувальники, і поліцаї. Поспілкувавшись с лісничими та лісівниками Міжгірського держлісгоспу, з’ясовується: ✔ чому лісові культури висаджують різних порід і як лісівники готуються до лісокультурної кампанії; ✔ як розпізнати самовільну рубку; ✔ як можуть покарати за псування мурашника та викинуте сміття у лісі; ✔ як, заблукавши, орієнтуватися на квартальні просіки й стовпи. Державне підприємство «Міжгірське лісове господарство» розташоване на північному сході середньої частини Закарпаття. Загальна площа лісового фонду, який наданий підприємству у постійне користування для ведення лісового господарства та здійснення природоохоронної діяльності, сягає 31513 га. Лісовою рослинністю вкрито 29238 га земель, з яких на площі 11928 га переважають у складі хвойні породи, на 17102 га домінують твердолистяні породи й тільки 208 га займають деревостани з м’яко листяних порід. Загальний запас ростучого лісу 10501 тис. куб. м. За комплексним районуванням західного регіону України територія лісгоспу відноситься до Гірсько-карпатського лісогосподарського округу з розташуванням у трьох лісогосподарських районах: Стрийсько-Міжгірської Верховини, Полонинських Карпат та Високогірному районі. В структурі ДП «Міжгірське лісове господарство» налічується сім лісництв, з-поміж котрих правофланговим, за думкою керівництва, особисто директора Івана Барни, є Міжгірське. Професії лісівник та лісничий уже втратили свою стару функцію. Сьогодні лісівник вийшов у люди, став мобільним та більш відкритим. Лісівники«йдуть у народ», а не тільки визначають ділянки лісу для рубок, стежать за їхнім ходом, використанням заготовленої деревини. Але основна функція лісівника все ж таки лишилася – охорона лісу. Сповіщає приємний факт, що останнім часом намітилася тенденція до зменшення самовільних рубок, яка раніше час була тривожною. Лісничий – це багатоверстатник… Він не тільки охороняє ліс від лісових браконьєрів та недобросовісних гостей, комах-шкідників і пожеж, але також прокладає просіки, прибирає завали та сухостій, організовує висадку молодих дерев, турбується за підвищення якості лісу, поліпшення його природного складу, одне слово, для того, щоб гірська «зелена нива» в майбутньому щедро буяла, нею красувалися з покоління в покоління як місцеве населення, так і приїжджі, тим паче, що наш верховинський край по праву здобуває статус туристичного. Тому зараз актуальною є рекреаційна роль лісу. Це важливе питання також постійно в полі зору міжгірських охоронців зелених скарбниць, бо лісові угіддя повинні служити й місцем відпочинку, щоб він у певній мірі виглядав своєрідним парком. З року в рік проходить благоустрій територій. Директор Міжгірського держлісгоспу Іван Барна розповідає, що на території Міжгірського лісфонду тільки за останній рік облаштовано 5 відпочинкових зон. Місцевості, де розташовані рекреаційні пункти, оточені смерековими намистами, і тепер лиш ваблять зір і, звичайно, у неабиякій пригоді людям. – На лісничого покладено більше обов’язків, ніж на лісівника. Лісничий повинен чітко знати межі лісового фонду аж до метра. Тоді стає зрозуміло, було порушення у лісофонді чи ні. Цьому нас вчили ще лісівники старої формації. Кордон території лісництва позначений лісосічними стовпами. Написані на них цифри на кшталт кодування, непосвяченому не зрозуміти. – Що означають стовпчики та інформаційні таблички у лісі? – Стовпчики – це своєрідний паспорт на об’єкт, – пояснює Іван Барна, директор Міжгірського лісгоспу. – Перша цифра позначає квартал, потім в ряд йдуть виділи. Слідом зазначено, в якому році і на якій площі була проведена суцільна санітарна рубка. Є на ділянках, де була лісозаготівля та лісовідновлення й відповідні інформаційні таблички, які багато можуть розповісти про ділянку, де встановлені. Стовпи та таблички – гарні орієнтири для тих, хто заблукав у лісі. – У будь-який пошуковий загін входить лісничий, досить буде продиктувати телефоном цифри на лісосічному стовпі або інформаційній табличці, і він тут же зрозуміє з точністю до десятків метрів, де ви знаходитеся, – каже Іван Юрійович – Якщо зустріли квартальний стовп – вважайте, що вас вже знайшли. Тільки не варто віддалятися від цього орієнтиру. Якщо ви загубилися в лісі, також можна орієнтуватися по квартальній просіці, яка має свій початок і кінець. – Можете сміливо йти по просіці – і в будь-якому випадку ви натрапите на квартальний стовп, – каже Іван Барна. – Як з підготовкою до пожежонебезпечного періоду? Наразі вже в більшості низинних ділянках зійшов сніг і вже згодом розпочнеться пожежонебезпечний період. Але лісівники вже готуються. Ми ставимо аншлаги – стенди з інформаційним панно, попередженнями «Не кидати недопалки», «не підпалювати лісфонд та сміття» і телефонами служби порятунку. Лісові культури та поля обкопують за допомогою трактора та облаштовують мінералізовані смуги. Створюючи протипожежний бар’єр, знімаємо верхній, мінеральний шар ґрунту. Ширина загороджувальної мінералізованої смуги разом з відвалами становить 1 метр 40 сантиметрів. Лісничий ретельно, аж до метра, планує, де і скільки потрібно орати. У пожежонебезпечний період в лісі забороняється розводити багаття. Лісничим з лісниками наказано патрулювати закріплену за ними територію, їх лісовий обхід. – Виходять рейдові бригади, просять відпочиваючих не викидати бички, в тому числі та з машини. За відкритий вогонь штрафують. Передбачено штраф навіть за псування мурашника. Але перш ніж карати, лісівник проводить профілактичну бесіду з людьми. Більшість з них свідомі люди, їм достатньо буває просто пояснити, чим небезпечна в спеку іскра від багаття. До речі, причиною пожежі може стати навіть кинута на відкритому місці серед сухої трави або моху порожня пляшка. Скло може спрацювати як лінза. – А як з підготовкою до акції «Майбутнє лісу у твоїх руках»?  Крокуючи по лісу, можна дуже часто побачити, що сухі дерева помічені тавром. – На наступний рік тут заплановано санітарна вибіркова рубка. Бачите, затеска фарбою зроблена зверху і знизу? – каже й показує на відмітини лісівник. – Після вирубки лісничий приходить, бачить, на пні внизу стоїть клеймо, значить, правильно дерево зрубали. Якщо немає клейма, вже виникає питання: а чому, власне, воно опинилося під пилкою? Нижня затеска – це своєрідний спосіб контролю. – Чому б людям не дозволити розпилювати на дрова сухі, вже загиблі дерева? – Для того щоб зайти в ліс з пилкою, людині потрібно мати відповідний документ. Для лісівників цим документом є лісорубний квиток. Він запланований у Державному агентстві лісових ресурсів і кінцевий дозвіл підписується в Закарпатському ОУЛМГ. Раніше дозволялося заготовляти деревину на дрова людям, але траплялися травми, і навіть смертельні випадки, тому, що не у всіх є навички роботи з бензопилою. – Були прецеденти з громадянами, адже не всі розуміють працю лісівників? – Добрі сусіди не дрімають, проявляють громадянську свідомість. Наприклад, спиляв господар, який живе по сусідству, смереку, а вона була видна з усіх ділянок … А хтось не хотів, щоб у сусіда на місці зрубаної смереки стояла лазня. Ось і заявив в помсту про крадіжку. В лісове господарство не приходять заробляти гроші. Так, згідно з офіційними даними відділу бухобліку, економіки, фінансів та звітності Закарпатського УОЛМГ, за 9 місяців середній рівень заробітної плати склав 10 563 грн, та посідає третє з двадцяти місць серед лісових господарств Закарпатської області. Лісівник у будь-яку погоду відправляється патрулювати свою територію. Лісівнику та лісничому доводиться працювати як лопатою, так і бензопилою. За день вони намотують десятки кілометрів. Тут працюють ті, у кого душа болить за ліс. Прес-служба Закарпатського ОУЛМГ