Духовна пам’ятка, що страждає: відзначаючи 620-ту річницю Королівського Євангелія, дослідники просять про його реставрацію (ФОТО)

Одна з 20 найважливіших рукописних книг України, а в Угорщині таких знайдеться заледве десяток. Королівське Євангеліє, переписане у 1401 році у Королеві, є унікальною реліквією для Закарпаття. У 2016 році презентували факсимільне видання Королівського Євангелія, але оригінал потрібно рятувати.

Книга з королівського замку

За словами мистецтвознавиці Одарки Сопко, яка довго досліджує Королівське Євангеліє, цей рукопис для свого часу був передовим. Написаний він не на пергаменті, а на папері, який на той час ще був рідкісним матеріалом, і з елементами скоропису, котрий був впроваджений значно пізніше. Виняткова якість італійського паперу, на якому писав Станіслав Граматик, дозволила книзі зберегтися до наших днів.

У художньому музеї ім. Й. Бокшая у 620-ту річницю Королівського Євангелія побачити було можна тільки його факсимільну копію. Оригінал, який зберігається у фондах обласного краєзнавчого музею, як пояснюють науковці, надто крихкий, щоб його чіпати.

Уже на момент своєї появи книга мала неабияку цінність – і духовну, і матеріальну. Як вважає закарпатський історик Йосип Кобаль, Королівське Євангеліє було переписане на замовлення волоського воєводи Драга або когось із його сім’ї. Угорський король Людовік Великий у 1358 році подарував Королівську домінію з центром у замку Нялаб марамороським дворянам Драгам. Саме вони до 1405 року володіли цим замком, Королевом, Виноградовом і всією околицею. Родичка Драгів стала дружиною Федора Корятовича, який, своєю чергою, був родичем угорського короля. У такому культурному середовищі і народилося Королівське Євангеліє.

Ця родина могла собі дозволити таку коштовну річ, як рукописне Євангеліє. На те, щоб придбати італійський папір і найняти людину, яка змогла б виготовити книгу такого об’єму, були потрібні немалі кошти. 

Переписувач Станіслав Граматик працював або безпосередньо у замку Нялаб, або у селищі Королево – Йосип Кобаль зауважує, що підпис, який він залишив, можна трактувати двояко. 

Походження протографа, тобто зразка, з якого переписувався рукопис, взагалі незрозуміле – є версії, що це могло бути одне з Євангелій, переписаних чи то у Молдові, чи то на Галичині. 

Шлях Королівського Євангелія з Королева до місця, де воно було віднайдене – теж загадка. Історик сподівається, що цей слід все ж не загубився остаточно:

«Нові дослідження, якщо вдасться, повинні показати, яким чином ця реліквія потрапила до її пізніших володарів, дворян-німців, і тоді аж у монастир на Чернечій горі, де його відшукали».

Вишивка у Євангелії

Кодекс Королівського Євангелія складається з 360 сторінок та 22 зошитів. Кожен зошит має 8 листів. Деяких сторінок не вистачає: перший зошит має 7 аркушів, і відсутні два аркуші 18-го зошита, на яких мав міститися початок Євангелія від Іоанна. Крім чотирьох Євангелій, книга містить тексти передмов теологів, проповідей архієпископа Болгарського, постів і глав.

«Рукопис має не лише історичне та літературне, а й естетичне значення, – стверджує Одарка Сопко, – йдеться про ініціали, заставки, кінцівки, фігурні тексти та шрифтову графіку, які мають велику художню цінність».

На відміну від переписувачів, художники, які оздоблювали книги, підписів не залишали. У Королівському Євангелії з оформленням експериментували: традиційні середньовічні орнаменти з химерними рослинами і тваринами сусідують з візантійськими мотивами та навіть візерунками, взятими з місцевого декоративно-вжиткового мистецтва. Деякі заставки настільки нагадують вишивку, що мешканки Королева навіть переконували дослідницю – такі самі малюнки на їхніх рушниках, і вони мають бути пов’язані. 

Сопко звертає увагу на те, що книга написана високопрофесійно, віртуозно, дуже красивим почерком – півуставним шрифтом, з фігурними текстами. Деякі деталі характеризують вже елементи скоропису. 

Те, що колись було новаторським, згодом старіє. Папір не витримує впливу часу. На нього згубно діє вологість та інші фактори. Дослідниця констатує, що сторінки Євангелія розсипаються:

«Надзвичайно було тяжко фіксувати ці всі частинки, складати докупи, створювати сторінки, доливати умовне «тіло» паперу. Але ця конструкція є відтворена у нашому факсимільному виданні».

Зробили копії – а що з оригіналом?

Роботу над факсимільним виданням Королівського Євангелія команда фахівців почала у 2014 році. Подібних видань в Україні взагалі є небагато, а закарпатській пам’ятці, на відміну від інших, копії яких були створені завдяки підтримці меценатів, шанс ожити у факсимільному виданні дали державні кошти і підтримка ОДА. На це заклали 70-80 тисяч гривень. Факсимільне видання побачило світ до 615-ї річниці пам’ятки. Нові книги мають палітурки ручної роботи, а під ними – якісний італійський папір, максимально наближений до оригінального. Факсимільні копії Королівського Євангелія були передані у понад 70 установ по Україні та за кордоном.

Нині основна мета спільноти дослідників цієї пам’ятки – реставрація оригіналу. Для цього, як стверджують, вже були способи, виділялись кошти, але керівництво музею не пішло назустріч і відмовилось везти реліквію до Києва.

«На превеликий жаль, Євангеліє страждає. Артефакт продовжує руйнуватися. Нам, науковцям, потрібно бити тривогу і шукати меценатів, якщо немає державної підтримки, шукати тих, хто би розпочав свою роботу на дійсно фаховому рівні з тим, щоби врятувати нашу надзвичайно цінну реліквію».

Не тільки вчені, а й митці переймаються долею Королівського Євангелія. Закарпатський поет Василь Густі родом з Королева і написав про головну реліквію свого селища цілу поему. Він пригадує, як на ювілеї пам’ятки її привезли у Королево. Там зібралися представники різних конфесій та народностей, і коли внесли у саркофазі старовинне Євангеліє, всі хором заспівали «Царю Небесний». Це було потрясіння.

«У кожного регіону є свої святині, які мають загальнонаціональне значення, – каже Василь Густі. – Ми, закарпатці, пишаємось, що у цьому істинно золотому реєстрі є й наша святиня – Королівське Євангеліє 1401 року. Воно визнане унікальною пам’яткою писемності і духовної культури Європи XV століття. Які би тяжкі випробування не випали на його долю, але знайшлися достойні мужі, які змогли зберегли його… Звертаємось до керівництва Закарпатської обласної ради, до всіх державних адміністрацій, Міністерства культури України, громадських організацій, підприємницьких структур, проявити до нас співпереживання і об’єднати всі можливі зусилля, які нам потрібні для загальнонаціональної справи – здійснення реставрації унікальної книжкової пам’ятки».