Досвід є, стажу немає: чому багато закарпатців ризикує залишитися без пенсії

Тимчасова державна соціальна допомога непрацюючим особам, які досягли загального пенсійного віку, але не набули права на пенсійну виплату, буде виплачуватися лише до 31 грудня 2020 року. Що далі?

Хто не заробив, той не має?

«Я 30 років пахала на заводі, а моя сусідка все життя була домогосподарка, не мала ні дня стажу, а пенсію дістає таку саму, як я», – такі сентенції ще роки зо три тому можна було почути від бабусь у маршрутках і біля під’їздів. Осучаснення пенсій та щорічна індексація, запроваджена з пенсійною реформою у 2017 році, призвели до того, що ця несправедливість була ліквідована і пенсії тих, хто віддавав свою працю на благо батьківщини, набагато перевищили допомогу, яку отримували їхні зроду-віку безробітні однолітки. З квітня 2021 року вік виходу на пенсію для жінок і чоловіків зрівняється – 60 років. Також у наступному році тривалість страхового стажу, необхідна для отримання пенсії у 60-ти річному віці, зросте до 28 років, а до 2028 року цей показник підвищиться до 35 років. З 2028 працівники, які матимуть стаж 25-35 років, зможуть вийти на заслужений відпочинок у 63 роки, а з 15-25 роками стажу на пенсію можна буде розраховувати не раніше 65-ліття. Шістдесятирічні, які мали не менше 15 років стажу, але недостатньо для призначення пенсії у цьому віці, донедавна могли отримувати соціальну допомогу у розмірі щонайбільше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Але у січні 2021 року відповідно до постанови Кабміну ці виплати скасують. Залежно від того, скільки років стажу не вистачає, доведеться чекати до 63 або 65. Роки, яких бракує, можна відпрацювати або докупити. Перше – довго, друге – дорого. Але ні те, ні друге не допоможе, якщо на момент досягнення пенсійного віку стаж близький до нуля. На жаль, за кілька десятиліть у такому становищі можуть опинитися навіть ті, хто матиме чималий досвід роботи. Підвищення пенсійного віку – загальносвітова тенденція, пов’язана зі зростанням тривалості життя. Але підвищення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії, навпаки, іде у розріз зі змінами у організації праці, які неможливо не помічати. Зарплати у конвертах, фріланс, заробітки за кордоном чи вибір на користь родини замість кар’єри – ось лише частина причин, через майбутні пенсіонери після 2028 року здебільшого не набиратимуть необхідні 35 років стажу. Покоління 1960-х, яке зараз виходить на пенсію, пережило різкий перехід від суспільства, у якому праця була швидше обов’язком, ніж правом, але де стабільна зарплата і по досягненню певного віку – пенсія так чи інакше гарантувалися, до хаосу, де вибухнула гіперінфляція, заощадження згоріли, старі підприємства зачинилися, на тих, котрі ще дихали, зарплати платили натурою, йшов у хід бартер і на руїнах так і не збудованого комуністичного раю проростали «дикий капіталізм» і тіньова економіка. Стосунки нової держави із новими підприємцями з самого початку базувалися на взаємній недовірі. З одного боку мали місце перевірки з неприхованою метою «вичавити» якомога більше грошей, з іншого – страх і бажання ухилитися від сплати податків всіма можливими і неможливими методами. Багато підприємств прийшли до розуміння, що дешевше не оформлювати співробітників офіційно, або ж, оформлюючи, декларувати мінімальну зарплату, а решту доплачувати у конверті. Дехто з майбутніх пенсіонерів з подивом виявляв, що попри те, що на підприємстві лежала трудова книжка, воно не сплатило за них ні копійки податків і, отже, їхній трудовий досвід не зарахований як страховий стаж.

Живемо сьогоднішнім днем…

З роками ці два поняття все більше розділяються, і не лише у нас. В усьому світі зметикували, що аутсорсери, фрілансери і проєктні працівники коштують дешевше, ніж штатні співробітники, і стару систему соціальних гарантій обходять, причому цілком легально. До прикладу, кур’єри Glovo не є співробітниками компанії Glovo і не претендують на соціальні гарантії. Офіційно вони «незалежні професіонали», які приєдналися до платформи. Для фірми це стосунки без зобов’язань. Таким же чином можна знайти дівчину на одну ніч і заплатити їй, не одружуючись. Просто зі шлюбу для законного партнера випливає безліч нудних обов’язків – як і для роботодавця з офіційного працевлаштування. Попри те, що з такими системними змінами необхідність переходу до накопичувальної пенсійної системи видається очевидною, слід констатувати: культура подібних заощаджень у наших співвітчизників відсутня. Мукачівці Тетяні (ім’я змінене  – авт.) ледь за 30, у неї маленька дитина і стара мати. Жінка працює мерчандайзеркою. Платять за відпрацьований час, який облікує мобільний додаток. У контракті, який уклала з нею фірма, її дипломатично іменують «виконавцем». Згідно з його умовами, вона «не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, та на інші види державного соціального страхування, які випливають з трудових правовідносин, та таких, що регулюються КЗпП України». Якщо поцікавитися, як же стаж і пенсія, жінка відповідає: «Кому зараз треба той стаж? І коли та пенсія?». Як і багато людей молодого і середнього віку, Тетяна живе сьогоднішнім днем, адже старість неблизько і немає гарантій, що доживеш. Та й зарплата невисока, тому відкладати практично ні з чого. Заробітчани не захищені так само, як і «підвішені» працівники. Вони повинні були б декларувати свої закордонні доходи вдома, одначе не роблять цього – хто через незнання, хто з принципу. Україна має угоди з понад 20 державами, за якими українці можуть розраховувати на іноземні пенсійні виплати. Одні країни готові виплачувати пенсію за відпрацьований період, робота в інших зараховується до трудового стажу на батьківщині. Проте заробітчани часто працюють  неофіційно. Пропозиція ж платити податки рідній державі, яка їм «нічого не дала», викликає різкий спротив. На Закарпатті цілі родини з року в рік перебиваються на заводах і будівництвах у ближньому і далекому зарубіжжі. Ті, у кого більше немає здоров’я на такі вояжі, далі ходять по людям уже на батьківщині, займаючись дрібними ремонтними роботами. Старі майстри розказують: з 90-х по заробітках, а тепер пенсія мізерна, бо за ті десятиліття, поки вони піднімали іноземну економіку, стаж не йшов. Підробляють і сподіваються на допомогу дітей, які часто також перебувають на протилежному боці кордону. Щодо берегинь домашнього вогнища, яких утримують чоловіки, то вони не отримують не лише стажу, але й досвіду і доходу – якщо не рахувати досвіду домашньої роботи і виплат на дітей. Стереотип про Kinder, Küche, Kirche (дітей, кухню і церкву) як єдине, чим повинна турбуватися жінка, є для більшості сучасних дівчат анахронізмом, проте дехто досі свідомо обирає самореалізацію у патріархальних рамках. Анжеліка продавала у кіоску і звільнилася одразу, як її хлопець їй освідчився. Через рік народила дитину. Її позиція – «У мене теж є робота». Адже доглядати дитину, прибирати, готувати їжу, прати, прасувати – це таки дійсно робота. Утім, неоплачувана і стажу не додає. Існує також частина представниць прекрасної статі, для якої життєвий ідеал – вийти заміж за багатого чоловіка і постити гламурні фото у Інстаграм. Наближається старість? Треба боротися зі зморшками, а про фінанси подбає друга половина.

…Та може настати завтра

«Передбачено законом, що якщо це домогосподарка, то вона може просто сплачувати внески на свою пенсію. Кожна людина має можливості забезпечити собі якийсь рівень пенсії», – стверджує експерт із питань місцевого самоврядування  Юрій Ганущак. В коментарі «СіД» він висловив думку, що 15 років страхового стажу – вкрай ліберальний підхід. І потрібно дуже не любити свою державу, щоб офіційно не відпрацювати ці 15 років. Але якщо заробітчани не сплачують податки зі своїх доходів, а домогосподарки не звертаються до недержавних пенсійних фондів, то не завжди через нелюбов до держави. Просто вони відчувають, що краще з’їсти шматок хліба сьогодні, надто коли його потребують ще й маленькі діти, а не відкласти на тридцять-сорок років. До того часу його може з’їсти пліснява, а ви – померти. COVID-19 попередив усіх: не варто будувати далекосяжних планів на майбутнє. Чи все ж варто? Вже з січня старші люди, які, досягнувши 60 років, не мають достатнього стажу і отримують соціальну допомогу, можуть лишитися без виплат. Вони й без того мізерні – 1712 гривні, та й дають їх лише у випадку, якщо така особа не отримує інших доходів. Джерелом доходу при цьому може вважатися навіть домашня птиця і худоба. Якщо ж члени сім’ї пенсіонера без стажу заробляють стільки, що середньомісячний дохід на одну людину перевищує розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, допомогу не призначають. Те саме, якщо вони здійснюють покупки на суму понад 50 тисяч гривень або мають у власності кілька квартир, будинків чи транспортних засобів. В інших випадках допомогу визначають як різницю між прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, і середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за останні 6 місяців. Скажімо, у січні-березні 2020 року таку допомогу в Мукачеві виплачували всього 3 особам. Ще 70 отримували соціальну допомогу для осіб, які не мають права на пенсію, та осіб з інвалідністю. Вона і надалі чекатиме після 65 років тих, хто не набере мінімальні 15 років страхового стажу. Але це за чинним законодавством лише 30% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. З грудня 2020 року за розміру прожиткового мінімуму для цієї категорії у 1769 гривень сума виплати становитиме 530,8 гривень на місяць. Той, хто до такої пенсії – точніше, соцдопомоги – доживе, точно не протягне на ній довго, якщо не матиме дітей або інших осіб, які зможуть його утримувати. Навіть якщо здається, що до старості далеко, такі перспективи не радують. Ми звикаємо жити так, ніби завтра не існує. Але воно може настати.

підготувала Христина Шепа,

для ПЕРШИЙ.com.ua

Читайте також: 20-річний хлопець постраждав під час пожежі на Закарпатті Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram