Де в Ужгороді була маленька Сицилія, урядували кримінальні авторитети і мафія

Де знаходиться серце Ужгорода? Ні, не на площі Поштовій неподалік від мерії. Мова йде не про те серце, яке постійно розбивають, а про душу міста, яку насправді ніхто не бачить, але енергію якої відчувають усі. Так, це історична частина столиці Закарпаття і сучасна площа Корятовича. Де ж можна почути всі новини, де можна зустріти давнього друга, де можна купити найбільше продуктів, вирощених руками наших земляків. Звісно, що на ринку. Власне торгівля на Корятовича кипіла з давніх часів. Недарма її «останки» залишилися до сьогодні і Зелений ринок насправді такий же древній, як і сам Ужгород (до речі, редакція закарпатської газети «НЕДІЛЯ» також знаходиться на площі Корятовича). Отже, здійснимо екскурс у минуле. І допоможе нам історик Йосип Кобаль. У своїй книзі «Ужгород відомий і невідомий» він детально описує, як перероджувалася площа, яких зазнавала змін у різні періоди. «Навпроти колишнього торговельного дому «Легіо» розкинулась найдавніша площа міста – Корятовича, – стверджує дослідник. – Свою назву вона отримала у міжвоєнний час на честь відомої історичної постаті – подільського князя, володаря Мукачівського замку Федора Корятовича». Але ж князь насправді ніколи не жив в Ужгороді, не має до міста зовсім ніякого відношення. В Ужгороді було багато не менш визначних постатей, але все-таки багатолюдну територію у центральній частині міста назвали на честь одного з господарів «Паланку». Єдине, що пов’язує його з Ужгородом, так це те, що жив Корятович у той період, коли сучасна столиця Закарпаття отримала законне право на проведення ярмарків, утім це зовсім не є його заслугою. Зараз, до речі, так само нерідко перейменовують вулиці, керуючись при цьому не зовсім зрозумілими принципами. Але як народжувалася ринкова площа? «Із 1380 року Ужгород, завдяки старанням його володарів – родини Другетів – отримав від короля Угорщини з династії Анжу Людовика І Великого право на проведення щотижневого ярмарку, котрий припадав на четвер. Цей ярмарок став традиційним і проводився у місті аж до радянсь-ких часів. На початку ХV століття у травні в Ужгороді проводився вже і загальнодержавний, або Великий ярмарок. Пізніше кількість великих ярмарків зросла до шести, а наприкінці 1780 року імператриця Марія-Терезія спеціальним наказом надала місту право проводити ще два загальнодержавні ярмарки: на день святого Георгія і напередодні дня Катерини (24-25 листопада). Таким чином, Ужгород у минулому мав вісім великих ярмарків і кілька тижневих (звичайний – у понеділок, традиційний – у четвер і свинний – у середу). Звичайно, не всі ярмарки проводилися на цій площі, проте найдавніші, як свідчать письмові джерела, проходили саме тут. Не дивно, що у ХVІІ столітті одна з вулиць (частина площі) так і називалася – Ринковою. Коли у 1691 році описали жителів міста, то на Ринковій вулиці конскріптори зафіксували всього вісім будинків з одного боку. Її мешканці, за винятком двох, були вільними міщанами. Інша, більша частина площі, власне і служила місцем проведення ярмарків», – запевняє місцевий історик. За матеріалами: http://zakarpatpost.net