Берегівщина поступово перетворюється в туристичну Мекку: Частина ХІV: Так було 145 років тому…

У жовтні 1872 році в Берегсасі сталася незвичайна подія: з залізничної станції під звуки духового оркестру вперше був відправлений пасажирський потяг "Берегсас-Чоп-Будапешт". Цій події передувала широка рекламна кампанія. Начальник станції Імре Карчаї 22 жовтня письмово звернувся у міську управу з проханням розклеїти по вулицях міста плакати та графіки розкладу руху поїздів по станції Берегсас. Крім того, він просив направити двох жандармів для можливого наведення порядку. Адже очікувалося, що буде значний наплив глядачів та пасажирів. Насправді, як відзначала місцева газета «Берег» , зібралося мало людей, які могли  собі дозволити  розкіш проїхатися потягом навіть у третьому класі… Проте вже незабаром радощі, пов’язані із відкриттям залізничного сполучення , заступили турботи. Справа в тому, що з димарів перших недосконалих конструкцій паровозів вилітало багато іскорок, які в урочищі Чізай, через яке була прокладена залізнична колія, викликали  лісові пожежі. З цього приводу міський бургомістр у листі на ім’я директора Північно-Східної залізниці писав: «… У майбутньому лісові пожари можуть завдати місту великих збитків». Завдяки терміновим заходам, загроза виникнення нових пожеж була ліквідована. Після будівництва залізничного вокзалу, міська влада у листопаді 1884 року приймає рішення  продовжити вулицю Ондраши (зараз Сечені), щоб з’єднати її з центральною частиною міста. У кінці ХІХ тут були зведені будинки, які стали окрасою не тільки вулиці Ондраши. Мова йде про будинок  під № 32 – банку Олфельдьї (палац Кубовича), палац Мейгеша – дім № 34, особняк начальника залізничної станції - № 68. Із залізницею пов’язано стрімке зростання у Берегсасі торгівлі та промисловості. Місто стало відігравати важливу роль у товарообігу Австро-Угорщини. Вже у 1875 році населення міста виплатило різних податків у державну скарбницю на суму 31347 форинтів, що в кілька разів перевищувало попередні надходження. Численних торгових агентів , посередників, маклерів, комерсантів та гостей міста вже не міг помістити готель «Орослан». Тому на початку ХХ ст. будуються два фешенебельні готелі – «Донат» на вулиці Ондраши та «Роял» на перехресті Сечені (І. Франка) та Вербовци (пл. Л. Кошута). А нам залишається додати, що на залізничній станції зібралася-таки рекордна кількість мешканців міста. Трапилося це в жовтні 1938 року, коли берегів чани прийшли сюди, щоб зустріти потяг, на якому прибула в місто святиня угорського народу – правиця засновника угорської держави святого Іштвана. Валерій Разгулов Джерело: Перший кабельний