Андрій Новак, ім’я якого носить Закарпатська обласна лікарня, - народився на Тячівщині

У цьому колись гарному поміщицькому маєтку заможної родини угорських магнатів Новаків, 21 листопада 1849 року народився Андрій (Ендре) Новак – відомий лікар, на честь якого назвали Закарпатську обласну клінічну лікарню. Дослідники пишуть, наче саме Новаки іменували село, де їм належала третина земель, Urmezo, що означає «Панське поле». З тих пір і до нині село в народі називають Урмезьово. Главі сімейства – Даніелу Новаку – належав місцевий горілчаний завод. Для його робітників були збудовані так звані хати-«мурованки», які теж збереглися до нашого часу. Пани дбали про благоустрій свого помістя і висаджували декоративні і фруктові дерева, клумби. Поміщики наймали робітників, давали земельну ділянку для обробітку селянам за певну частину урожаю. Сім’я Новаків була багатодітною: Ендре був дев’ятою дитиною в родині. Початкову освіту він здобув у Тячеві, продовжив навчання в гімназіях Мукачева, Сотмара й Ужгорода. У 1872 році Ендре з відзнакою закінчив медичний факультет Будапештського університету, отримав диплом хірурга, офтальмолога й акушера-гінеколога. У 1872 році територію нинішнього Закарпаття охопила епідемія холери. Молодого лікаря Андрія Новака направили з Будапешту для боротьби з цією недугою. У 1874 році медик заснував в Ужгороді лікарню, яку очолював до 1920 року, а у 1890 р. – Ужгородську акушерську школу, де щороку готували до 60 кваліфікованих акушерів. Займався доктор Новак також просвітницькою, публіцистичною, громадською діяльністю. Кажуть, люди настільки шанували відомого лікаря, що візники, їдучи вранці на ринок по вулиці Собранецькій, де він мешкав, встеляли соломою бруківку перед його будинком, щоб цокотом копит коней не потривожити сон доктора. Помер Андрій Новак від паралічу серця у 1939 році, не доживши два місяці до 90-річчя. Як зазначає у своєму дослідженні краєзнавець із Тячева Михайло Савчук, за вагомий внесок у громадське життя в Ужгороді Ендре Новаку присвоїли почесне звання довічного громадянина Ужгорода та при житті у 1905 р. на його честь назвали вулицю. Разом зі своєю дружиною Моргіт Фекете виховали шістьох дітей, з яких двоє померли у ранньому віці і поховані на цвинтарі «Кальварія». Син Андор став відомим художником, проживав у Норвегії. На згадку про батьківщину батька намалював картину «Млинський потік в Урмезійові», яка знаходиться в Будапештській картинній галереї. Інший син, юрист  Лоранд проживав в Угорщині, доньки Агата – в США, Магда – в Угорщині. Живими залишились онук Новака Ендре, син Лоранда Богдан і правнучата племінниця Оранка Боцої з Тячева. За словами Михайла Савчука, у Руському Полі є  декілька маловідомих об’єктів, пов’язаних із сім’єю Новаків. Це цех спиртзаводу, який успішно діяв при австро-угорській та чехословацькій владі, а пізніше тут розташувався завод плодоягідних вин. Це і зерносховище, де зберігалося зерно. У колишній конторі Новака нині бар. Цікавий факт: батько Новака Даніел, перебуваючи в Аргентині, привіз у село і посадив рідкісне дерево гінкго поблизу своєї контори.  Воно і зараз росте на цьому місці. А від помістя Новаків залишились лише руїни по вулиці Заводській у Руському Полі. В радянські часи тут був розміщений дитсадок №3. Зараз рештки будівлі заросли чагарниками і розсипаються. У сільському комітеті Руського Поля кажуть: від повного знищення будівлю міг би врятувати грантовий проект зі збереження культурної спадщини, - пише Tyachiv.com.ua Нагадаємо, “Закарпатське божоле”: тридцять виноробів краю представляють “сонячний напій” Читайте також: Верке: річка, що стала каналом (фото)