В мережі провели екскурс в історію центральних вулиць Мукачева (ФОТО)

30.07.2018 15:57 219 0
В мережі провели екскурс в історію центральних вулиць Мукачева (ФОТО)
У попередніх інтернет-мандрівках мали нагоду поспілкуватися про героїчне минуле Мукачівського замку «Паланок», історію будівлі Мукачівської Ратуші, центральної площі Кирила та Мефодія, в минулому Арпада, а також зробити екскурс в минуле вулиці Головної, панського, заможнього та солдатського Корзо, Білого Палацу Ференца Ракоці 2 та графа Шенборна, пише Василь у спільноті Мукачево Live. На цей раз осмілюся запросити Вас в інтернет-квест-екскурс-тур двома центральними вулицями смарагдової перлини рідної Закарпатської Срібної Землі, міста відкритих сердець над Латорицею – Мукачева. Первинний центр міста виник і групувався навколо старої римо-католицької церкви. Поселення спочатку поширювалося вздовж Латориці, а також у північному і східному напрямках. Одна з найстаріших вулиць міста бере початок біля костьолу й, пересікаючи Підгоряни та Чинадієво,тягнеться в бік Верецького перевалу. Таким чином, ця вулиця є початком північно-східного головного шляху. В минулому цим шляхом часто користувалося міське панство – ним можна було дістатися до Чинадіївського замку, який після Мукачівського, був другим найважливішим укріпленням у долині Латориці. Ця дорога надавала також можливість відвідувати мисливський палац Шенборнів у Берегварі (нині санаторій «Карпати»). Одна з найстаріших вулиць міста, яка здавна називалася Новою, й на початку 19-го століття не була впорядкованою. Будинки розміщувалися довільно, тому рух у напрямку Чинадієва здійснювався по так званій старій Підгорянській вулиці. У 1825 р. розпочалося впорядкування Нової вулиці на основі точного плану. З нагоди святкування Міленіуму 7 лютого 1895 р. магістрат перейменував деякі вулиці. Нову вулицю було названо на честь керівника угорської революції 1848 р., почесного громадянина міста Лайоша Кошута, котрий помер за рік до того. Коли після Тріанонського миру Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини, вулицю Кошута назвали на честь видатного русинського просвітителя Олександра Духновича. Це одна з головних магістралей міста й понині. Протягом років вигляд вулиці змінювався. Свого часу на північному боці були розміщені: лікарня, парафія, католицька школа, в якій пізніше містилися початкова гімназія, а також криті торгові ряди. Стосовно протилежної сторони, то відомо, що територія була надана в розпорядження славетного мукачівського цеху шевців під магазини. Згодом тут виділили й ділянку для торгашів. За останнє століття загальний вигляд вулиці повністю змінився. Один з найгарніших сецесійних будинків на розі вулиць Кошута (нині Духновича) та Головної ( нині Миру) було зруйновано в 1970-і роки. Тепер на цьому місці - бібліотека. Другий поверх будинку, розташованого поруч, належав римо-католицькій церкві. На місці початкової гімназії збудували двоповерховий наріжний будинок. В тій частині вулиці, що поблизу реформатської церкви, з часом було знесено криті прилавки та торгові ряди і в 1904 р. по обидві сторони зведено красиві двоповерхові будинки Бели Широкаї та Штарка. Атмосфера цієї вулиці визначається дзвіницею реформатської церкви – своєрідне нагадування про середньовіччя. Навколо храму знаходились різні споруди, що належали реформатській церкві, в т.ч. парафія. Далі за церквою і помешканням священників розташовано будинок державної початкової школи для дівчат, фундамент якої закладений у 1896 р. Пізніше це приміщення займало Мукачівське педучилище, а нині в цих стінах діє військовий ліцей. Після розгляду різних пропозицій саме в кінці вулиці Кошута ( нині Духновича), при виїзді з міста вирішили розмістити перше спільне кладовище Мукачева. Відкрито його було у 1873 р. під час епідемії холери. Однак ховали тут лише католиків римського та грецького обрядів, адже мукачівські реформати й надалі хоронили своїх близьких на цвинтарі по вул.Шугар, а євреї – на огородженому кладовищі біля торговиці, пізніше збудованої під тютюнову фабрику. Міська влада вирішила відкрити громадський цвинтар на південному схилі Кам’янки вже в 19 ст., але здійснити цей задум з різних причин вдалося лише пізніше. На південний захід від площі Арпада (нині Кирила та Мефодія) простягається колишня вулиця Удварвет, перейменована підчас святкування Міленіуму у вул.Ракоці. На її початку містилися готель «Чіллаг» та стара, а потім і нова ратуша. Своїм кінцем вулиця упиралася в парк палацу Ракоці, північний кінець якого пролягав вздовж неї аж до майбутньої площі Арпада. Вірогідно, через це і називали цю вулицю Удварвет, що означає кінець маєтку, садиби. З часом на перехресті вулиць Ервіна та Ракоці були споруджені горожанська школа для дівчат ( нині ЗОШ 1-3 ст. номер 20) та інші будинки, які тягнуться аж до готелю «Чіллаг». На протилежному боці, поряд з ратушею, у 1927 р. був зведений будинок Недецеї-Ружак, який займав майже всю вулицю. Продовженням вулиці Ракоці була вулиця Єпископська (нині Пушкіна), яка дістала свою назву через те, що у 18 ст. з резиденції у монастирі василіан сюди перебрався єпископ мукачівської греко-католицької єпархії, і перебував тут до переселення в Ужгород. Попередня назва вулиці – Цвинтарна свідчить про те, що колись тут, навколо дерев’яної церкви знаходилося русинське кладовище. На місці цього старого храму пізніше збудували приміщення гімназії ( нині ЗОШ 1-3 ст. ім.О.Пушкіна). На початку вулиці, напроти колишньої горожанської школи для дівчат, стоїть величний греко-католицький храм, освячений у 1859 р. На протилежному боці привертає увагу наріжна споруда так званого «Палацу Грюнштейна» з чудовим барельєфом на фронтоні, а з даху споглядає на перехожих римський бог Меркурій. На цокольному поверсі цього будинку колись діяла друкарня Грюнштейна, яку за часів Чехословакії називали «Типографією». Окрім вже згаданих споруд, визначальною ознакою спрямованої на південь вулиці Ракоці слугував колись двоповерховий будинок гімназії, третій поверх якого добудований пізніше. Між церквою та гімназією, в глибині вулиці, можна побачити колишню русинську гімназію. Після Другої світової війни в цьому приміщення діяла школа номер 19, а нині тут юридичний ліцей. На розі вулиць Єпископської та Шугар ( нині Я.Мудрого) стояв будинок, в якому містилося верховинське відділення Міністерства землеробства. Тут діяло управління по здійсненню так званої верховинської акції, започаткованої угорським урядом для сприяння економічному та духовному розвитку місцевого русинського населення. З вікон цієї споруди можна споглядати відразу три вулиці в минулому – Шугар, Єпископську та Баттяні. Остання отримала свою назву у 1907 р., а перед тим називалась Теглавете, тобто Цегельна. На Ваш розсуд також фотомандрівка в минуле по вищенаведеному екскурсійному маршруту. Дякую за увагу! Нехай щастить! Далі буде…! Василь Шкріба Нагадаємо, Верхня Візниця на Мукачівщині потерпає від сміття (ФОТО)
Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...