Тютюн на Закарпатті: історія з присмаком нікотину

Відколи тютюн поширився за межами Америки, а захоплення курінням почало набувати повальних масштабів, перед владою постав вибір: заборонити його чи змиритися, прийняти, і спробувати на цьому заробити. Більшість країн вибрала останнє.

Економічний експеримент

Наприкінці XIX століття на території сучасного Закарпаття, яке тоді було частиною Австро-Угорщини, розпочалася «Верховинська господарська акція» Едмунда Еґана. 

Еґан, будучи працівником міністерства сільського господарства Угорщини, проінспектував регіон і констатував, що «фабричного промислу не було ніякого». Аби стимулювати розвиток краю, необхідно було створити цей промисел, хоча б якийсь. У рамках акції Еґана в 1897 році була заснована Мукачівська тютюнова фабрика. Ініціатива у її створенні належала графу Ервіну Шенборну, який віддав під фабрику приміщення власної корчми «Дикий кабан» в центрі Мукачева. Експериментальне підприємство розпочало роботу у 1898 році. Сировину для фабрики брали місцеву – тютюн вирощувався на Закарпатті. Невдовзі справи підприємства пішли на лад, і стало очевидно, що експеримент успішний. 

Виробництво розширювалося, і в 1907-1908 роках будапештська будівельна компанія «Поллачек і Епштейн» звела комплекс будівель тютюнової фабрики на східній околиці Мукачева, який існує і досі. Пізніше у ньому функціонував завод «Мукачівприлад», а тепер комплекс, який міг би бути принаймні прекрасною пам’яткою індустріальної архітектури, повільно руйнується.

Проте у роки розквіту Мукачівська тютюнова фабрика постачала свою продукцію не тільки в Угорщину, але й у Словаччину та Польщу. В Мукачеві випускали короткі сигари, а також сигарети «Куба» і «Коста-Рика». На рік їх могли виробити близько 12 млн штук. У 1911 р. на фабриці працювало 688 осіб – переважно жінки, чиї тоненькі пальчики спритніше закручували тютюн у папір. Велику частину сировини на той час уже завозили, зокрема з Кошице та Кракова.

Після Першої світової війни чехословацька влада продовжила підтримувати на Підкарпатській Русі тютюнництво. У 1920-х у Севлюші збудували тютюноферментну фабрику. Впродовж 1930-х у регіоні щороку збирали 2-3 млн кілограмів нікотинової рослини. Вирощували здебільшого дебреценський сорт, який був пристосований до місцевих умов. Над підвищенням врожайності працювали лабораторії. Дослідження, які доводили зв’язок тютюнопаління з раком, ще не прогриміли на весь світ. 

Сигарети – робітникам і селянам

Мукачівська тютюнова фабрика функціонувала навіть у Другу світову. За 1944 рік вона виробила 600 627 600 штук цигарок. Радянська влада, яка прийшла наступного року, спершу не закривала її – лише додала до назви «імені Сталіна». Більш того, населенню дозволили вирощувати тютюн у власних господарствах. Продукцію Мукачівської тютюнової фабрики постачали торговим організаціям, робітникам закарпатським підприємств (солотвинській солекопальні, залізниці, працівникам лісу) та військовим частинам. Проте у 1946 році на базі тютюнової фабрики вирішили відкрити приладобудівний завод, а саму її ліквідували. Натомість розвивався Берегівський тютюноферментний завод. Тютюнові насадження на Закарпатті займали площу більше 2 тисяч гектарів.

Закарпатським колгоспам тютюн приносив чималі прибутки, а їхнім працівникам – державні нагороди. З гектара отримували 22-23 центнери сировини.

І хоча в 1980-х у СРСР була прийнята постанова «Про заходи з посилення боротьби з курінням», боротьба велася не надто категоричними методами. Поряд з пропагандою здорового способу життя і просвітницькою роботою про шкоду тютюнової продукції вимагали покращити якість тютюну і навіть… збільшити випуск сигарет. З фільтром. Тому що багато радянських тютюнових виробів випускали без фільтра, а курці через це споживали більше шкідливих речовин. Всі знали, що покинути звичку їм важко – а раз так, то треба було шукати безпечнішу альтернативу. Це та сама логіка, якою сьогодні керуються тютюнові компанії, пропонуючи нові способи споживання нікотину http://lifedon.com.ua/economy/release/53423-udobnaya-alternativa-dlya-kuryaschih-vo-vremya-puteshestviy.html. Принцип зрозумілий: якщо зло неможливо знищити, його потрібно хоча б зменшити. Також у СРСР пропонували перейти на випуск відновленого тютюну, який містив менше шкідливих речовин. Підготовкою сировини саме й займався Берегівський тютюново-ферментаційний завод.

Тютюнова галузь на Закарпатті зазнала різкого краху у 1990-х – як, властиво, і багато інших сфер. Утім, плантації рослини залишилися – зокрема, одна з таких цвіла неподалік Мукачева. Назагал епоха масового легального виробництва тютюну змінилася епохою масової тютюнової контрабанди. То що все-таки було краще для регіону?