Історія Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря починається в 11 ст.

03.11.2017 15:30 1165 0
Історія Мукачівського Свято-Миколаївського жіночого монастиря починається в 11 ст.
Чернеча гора На північній околиці міста Мукачево на схилі Чернечої гори розташований Мукачівський православний Свято-Миколаївський жіночий монастир (вул. Василя Проніна (Північна), №2). Історія Мукачівського монастиря починається в 11 ст. Історичні документи засвідчують, що у 10-11 ст. між Угорщиною та Київською Руссю існували тісні дружні та родинні зв’язки. Майбутній угорський король Андраш (Ендре) І (р.п. 1046 – 1060) виховувався при дворі великого князя Ярослава Мудрого, а ставши правителем Угорщини активно підтримував православну культуру слов’ян та прагнув зміцнити Православ’я на території Угорського королівства. 0250-280x186 pic0119-280x182 З Києва разом з дружиною Андраша І – Анастасією Ярославною – на Закарпаття прийшли монахи з Києво-Печерського монастиря, і, як свідчать декілька історичних джерел, заснували монастир, викопавши на схилі гори печери, подібні до київських. Яким був перший храм Мукачівського монастиря не відомо, але припускають, що він був печерним. Королівською родиною було також засновано ряд інших православних монастирів. Зміцненню Мукачівського монастиря посприяв подільський православний князь Федір Корятович(?-1415). Як свідчить Мукачівський Літопис “князь Корятович прибув з Подолії в Русь Угорськую в літо 1339 року до короля угорского Кароля I, який прийняв його з радістю і віддав у володіння домінію Мукачівську зі всіма навколишніми селами і містами”. pic039-280x167 pic084-280x170 Князь був ревним християнином, тому в 1360 р. на правому березі р. Латориця будує дерев’яну церкву, а також невеличкий корпус для переселення монахів з існуючої печерної обителі. Грамотою від 8 березня 1360 р. Корятович закріпив за монастирем володіння: виноградник, млин, земельні наділи, ліс, два села та декілька казенних податків для утримання монастиря. За легендою на Чернечій горі на князя напав хижий звір і він покликав на допомогу святого Миколая з обіцянкою побудувати на його честь храм. Звіра було переможено. Місце для побудови храму князю увісні показав Ангел, який з’явився річкою і вказував на Чернечу гору. У передмові до Мукачівського Літопису храм згадується такими словами: “В честь и пам’ять Святителя Христова Николая, Мир Ликийского Чудотворца возведе князь Феодор Корятович храм Божий и жилище чесным иноком и грамоту даде с висячей печатью лета 1360 месяца марта во осьмый день”. Де саме розташовувався той храм не відомо, та при вході до монастиря є хрест з огорожею, який встановлено за давніми переказами на місці вівтаря зруйнованої церкви. 0827-280x186 1022-280x186 Князь Корятович заповідав, щоб його поховали на схилі монастирської гори. З 1491 р. монастир став резиденцією православних єпископів. Під час війни між Габсбургами та семиградськими князями у 1537 р. Мукачівський монастир був зруйнований та втрачена велика частина монастирських документів. Відроджувалася обитель з 1538 по 1550 рр. В 1558 р. монастир відвідали посли Івана Грозного. 0537-280x186 0732-280x186 Майже до 18 ст. в монастирі знаходилась духовна семінарія. Обитель була місцем відпочинку для паломників і мандрівників та стала центром чернечого життя, освіти, просвітницької діяльності. Період з 17 по 20 ст. ознаменований введенням унії і гонінням Православ’я на всій території історичного Закарпаття, до якого в той час входили частини територій сучасної України, Угорщини, Румунії, Польщі та Словаччини. Проте в 1661 р. з благословення єпископа Іоаникія (Зейкана +1684), який правив єпархією 30 років з невеликими перервами, замість невеликого дерев’яного храму на території монастиря була побудована перша на Закарпатті кам’яна церква. Виконана вона була в типовому візантійському стилі, але, з невідомих причин, у 1826 р. греко-католицький єпископ Андрій Бачинський наказав розібрати її. pic047-280x170 pic057-280x163 У 1664 р. семиградська княгиня Софія Баторі під приводом побудови нової церкви виганяє єпископа Іоаникія з Мукачівського монастиря та передає обитель уніатському єпископу Петру Парфенієві. Єпископ Іоаникій покидає Мукачево і поселяється у селі Імстичев, де будує монастир. Ймовірно, там він був і похований. На той час монастирська громада володіла землями і виноградниками на території населених пунктів Бобовище, Лохово, Лавки та Росвигово. В обителі були споруджені кам’яний храм, келії та ряд інших господарських споруд. При монастирі вівся літопис, завдяки якому стали відомі цікаві факти з історії Закарпаття. Тут в кінці 18 ст. була написана “Краткая заметка” І. Бразиловича, в якій йдеться про заснування князем Корятовичем замку та монастиря. 0637-140x210 0927-140x210 1220-140x210 В 17 ст. при монастирі виникла бібліотека, в фондах якої зберігалися цінні церковнослов’янські книги, видані в Острозі, Києві, Львові, Чернігові та ін. містах. Серед рідкісних пам’яток писемності слід виділити “Закарпатське євангеліє” (1401) та “Біблію” Івана Федорова (1581). За ініціативи архітектора міста Мукачево Димитрія Раца (1710-1782) та за його власним проектом в 1772 р. було розпочато будівництво головного корпус у монастиря, келій, чотириярусної вежі-дзвіниці та храму на честь Святителя Миколая, який існує і сьогодні. Д.Рац користувався авторитетом у Відні й домігся, щоб єпископську резиденцію перенесли в Ужгород, адже Ф.Корятович заснував монастир для монахів. Будівництво велося за рахунок міської казни та добродійних пожертвувань самого Димитрія Раца, про що свідчать грамоти та накази. Будівництво церкви було закінчене в 1804 р., куди перенесли і останки Д. Раца. 1415-280x186 pic0212-280x172 В 1862 р. монастир постраждав від пожежі, яка знищила все дерев’яне перекриття. Ремонтні роботи було завершено в 1865 р. Цікаво, що мукачівські монахи греко-католики в 19 ст. їздили до Києва для вивчення православного церковного обряду. Не зважаючи н реформу монастирів в кінці 19 ст. , мукачівській монаршій общині вдалося зберегти всі звичаї та обряди. Монастир було реформовано лише в 1922 р., коли в його стіни перевели монахів з Галичини. 1315-280x210 pic076-280x169 Розвиток монастирського життя на Чернечій горі спонукав Папу Пія XI у 1926 р. подарувати мукачівським василіянам старовинну ікону Божої Матері. pic042-161x210 В 1946 р. монастир було передано Московській Православній Церкві. Одному з ченців вдалося винести чудотворну ікону, що врятувало святиню від знищення. У 2000 р. ікона “Мукачівської Заступниці” була передана ченцям Малоберезнянського монастиря. Першою настоятелькою монастиря у квітні 1947 р. була призначена ігуменя Параскева (Прокоп 1896-1967 р.). Спочатку планувалося відродити монастир як чоловічий. Його настоятелем призначили преподобного Іова Угольського (Кундря 1902-1985 рр.). Проте, радянська влада категорично не дозволила діяльність чоловічого монастиря, як розсадника духовенства у центрі Закарпаття. З метою збереження обителі монастир стає жіночим і отримує в дар старовинну чудотворну Володимирську ікону Божої Матері. 1118-280x186 pic067-280x159 Патріарх Олексій I відіграв значну роль у житті монастиря. Наприкінці 1960-х рр. було заплановано закрити більше десятка монастирів у СРСР, серед яких були Мукачівський та Чумалівський монастирі. Довідавшись про наміри влади, важко хворий Патріарх прибув на Кремлівське засідання і благав залишити Церкві її “легені”. Слова його не були почуті, тому Олексій І змушений був стати перед усіма на коліна зі словами: “Ви не слухаєте мене як Патріарха, то послухайте мене, як стару, хвору людину”… У 1960 р., коли були закриті монастирі на території Закарпаття, всіх монахинь краю перевели саме до Мукачівського і Чумалівського монастирів. Патріарх, знаючи про важке становище обителі, направляє їй матеріальну допомогу для ремонту будівель і техніку для обробки землі, дарує богослужбові книги. З того часу починається активне відродження і відновлення монастиря: проведена повна зовнішня реставрація храму та монастирських келій. У 1960-1970-х рр. проведений водопровід, газопровід, побудовано котельню, встановлено парове опалення, відновлені господарські споруди. 1614-157x210 1811-157x210 1910-157x210 За каталогом 1951 р. монастирська бібліотека нараховувала 5400 книг на 17 мовах. Проте ідеологія тодішньої влади ніяк не терпіла існування віри, тому постійно робились спроби закрити монастир. До розпаду СРСР сестри змушені були працювати у місцевих колективних господарствах навіть у святкові дні. Протягом 30 років поспіль заборонялося приймати сестер до обителі, робити будь-який ремонт, а екскурсіям, які відвідували монастир, розповідали, що ремонти не проводяться, молодь не приходить, і це призведе до закриття монастиря. Другою настоятелькою обителі була ігуменя Афанасія (Багуряк 1913-1984 рр.). Під її керівництвом Миколаївський храм був реставрований ззовні, проведений капітальний ремонт монастирських будівель. 0346-140x210 1513-157x210 1714-157x210 В 1984-1993 рр. монастирем керувала ігуменя Феофанія (Бобер 1919-2002 рр.), а в 1993 р. настоятелькою обителі була призначена ігуменя Єпістимія (Щербан 1935 р.). У 2004 р. будується другий храм-каплиця на честь Успіння Богородиці, який замінив стару капличку, зведену у 19 ст. Третім монастирським храмом є домова церква на честь Всіх Святих. ЇЇ побудовано разом із корпусом у 1772 р. До наших днів збереглася також огорожа з вежами 17 ст. і стародавня винокурня. Станом на 2010 р. у монастирі 65 насельниць. З них – 2 схимонахині, 21 інокиня, 37 монахинь та 5 послушниць. У монастирі є своя швейна майстерня, велике господарство, сади, поля, виноградники. Сестри утримують більше десяти корів, займаються бджільництвом. Деякі сестри займаються золотошиттям та малюють. Перед входом до центрального храму діє іконна лавка. В монастирі є своя пекарня, де й досі випікають хліб за давніми традиціям і рецептурою. 0157-280x186 0445-280x186 У монастирі знаходиться багато шанованих християнських святинь. Серед них – Ікона Божої Матері “Скоропослушниця”, список з Іверської Ікони Божої Матері, привезений з Афона, хрест з частинкою Животворного Хреста, ікона з частинкою мощів святителя Миколи Чудотворця, раки з частиною мощів Преподобного Мойсея Угрина, преподобного Олексія Карпаторуського, преподобного Гавриїла Седмиєзерського, маленькі частинки мощів деяких старозаповітних святих, апостолів та всесвітньовідомих святих. За матеріалами: Православные монастыри Закарпатья: Путеводитель./Данилец Ю.В., Пимен(Мацола), иером.-К.: Издательский отдел УПЦ, 2010.- с.35-39 Буклет Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря виданий з нагоди 650-річчя обителі. – Мукачево, 2010.

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!